Прага, 10 жовтня 2001 – Тема боротьби з тероризмом і далі переважає на сторінках західних газет. Оглядачі коментують останні удари по терористичних базах Бін Лядена в Афганістані й аналізують успішність і можливі наслідки нинішньої антитерористичної кампанії. Коментатори порушують також деякі причини поширення екстремістської ідеології в мусульманському світі.
Газета «Вашінгтон пост» у редакційній статті підкреслює, що боротьба проти тероризму може бути виграна лише за умови, якщо вдасться здискредитувати екстремістську ідеологію. Приміром, суміш ісламу з антизахідними сентиментами знаходить широкий відгук серед мусульман, особливо бідних і позбавлених прав. Хоча екстремісти не становлять більшості у жодній країні, веде далі «Вашінгтон пост», однак, їхня кількість дозволяє їм залякувати прозахідні ісламські уряди і стримувати їх від участі в міжнародній антитерористичній кампанії. Ці уряди майже не реагують на ідеологічну активність екстремістів у їхніх країнах, вдаючись в екстремних випадках до вжиття сили, як це сталося в понеділок у Пакистані. Часто ці уряди, веде далі газета, уникають демократичних принципів і відкидають або відкладають на пізніше демократизацію, купуючи мир і спокій дозволами терористам виступати у засобах інформації. Вихід із цієї ситуації газета бачить в ухваленні серйозних змін в політиці низки ісламських країн, які забезпечили б економічний прогрес і політичні свободи. Лише цей шлях, закінчує газета «Вашінгтон пост», може вести до перемоги над екстремістською програмою ненависті.
Тим часом газета «Уолл стріт джорнел» висловлює дещо відмінний погляд на зміни в ісламському світі. Газета вважає, що західні країни не повинні намагатися реалізувати свої демократичні ідеали в регіоні Близького сходу. Подібні намагання, на думку автора, не провадитимуть до миру і безпеки, а до ще більшого неспокою і нестабільності. Соціальні й економічні зміни означали б для наступного покоління ісламських автократів, що вони не змогли б управляти дотеперішніми автократичними методами. Тим часом ці суспільства не мають досвіду демократичного управління, яке вимагає толерантності, поміркованості і терпеливості. На ранній стадії демократизації в регіоні, як передбачає автор, конкуруючі політичні демагоги змагатимуться між собою в антиамериканській та антисемітській пропаганді, а молоді радикали виступатимуть на підтримку нових форм тиранії. Іранські виборці проявили поміркованість лише тому, як вважає коментатор, що, на відміну від інших мусульманських країн вони здобули конкретний і радше поганий досвід з ісламською революцією.
Газета «Вашінгтон пост» у редакційній статті підкреслює, що боротьба проти тероризму може бути виграна лише за умови, якщо вдасться здискредитувати екстремістську ідеологію. Приміром, суміш ісламу з антизахідними сентиментами знаходить широкий відгук серед мусульман, особливо бідних і позбавлених прав. Хоча екстремісти не становлять більшості у жодній країні, веде далі «Вашінгтон пост», однак, їхня кількість дозволяє їм залякувати прозахідні ісламські уряди і стримувати їх від участі в міжнародній антитерористичній кампанії. Ці уряди майже не реагують на ідеологічну активність екстремістів у їхніх країнах, вдаючись в екстремних випадках до вжиття сили, як це сталося в понеділок у Пакистані. Часто ці уряди, веде далі газета, уникають демократичних принципів і відкидають або відкладають на пізніше демократизацію, купуючи мир і спокій дозволами терористам виступати у засобах інформації. Вихід із цієї ситуації газета бачить в ухваленні серйозних змін в політиці низки ісламських країн, які забезпечили б економічний прогрес і політичні свободи. Лише цей шлях, закінчує газета «Вашінгтон пост», може вести до перемоги над екстремістською програмою ненависті.
Тим часом газета «Уолл стріт джорнел» висловлює дещо відмінний погляд на зміни в ісламському світі. Газета вважає, що західні країни не повинні намагатися реалізувати свої демократичні ідеали в регіоні Близького сходу. Подібні намагання, на думку автора, не провадитимуть до миру і безпеки, а до ще більшого неспокою і нестабільності. Соціальні й економічні зміни означали б для наступного покоління ісламських автократів, що вони не змогли б управляти дотеперішніми автократичними методами. Тим часом ці суспільства не мають досвіду демократичного управління, яке вимагає толерантності, поміркованості і терпеливості. На ранній стадії демократизації в регіоні, як передбачає автор, конкуруючі політичні демагоги змагатимуться між собою в антиамериканській та антисемітській пропаганді, а молоді радикали виступатимуть на підтримку нових форм тиранії. Іранські виборці проявили поміркованість лише тому, як вважає коментатор, що, на відміну від інших мусульманських країн вони здобули конкретний і радше поганий досвід з ісламською революцією.
