Прага, 11 жовтня 2001 – Хоча за християнським звичаєм небіжчиків поминають на дев’ятий, сороковий день і в роковини, сьогодні, рівно через місяць після терактів у Нью-Йорку та Вашінґтоні, варто не лише схилити голову на знак пам’яті майже семи тисяч загиблих, ні в чому не повинних людей але й зробити перші висновки про явні зміни у світі після подій 11 вересня.
За словами, проголошеними сьогодні у бундестазі канцлером Німеччини Ґергардом Шрьодером міжнародне співтовариство вступило після 11 вересня у рішучу і затяжну боротьбу з тероризмом. «Ми були вимушені вступити у цю битву, щоб відповісти на варварські теракти в США»,- сказав німецький глава у парламенті. Так що новою ознакою розвитку світової демократії через місяць після трагічних подій в Америці можна назвати стан безкомпромісної війни з міжнародним тероризмом, і війни не на словах, а на ділі, як про це й висловився канцлер Німеччини. Вашінґтон і держави, що його підтримують, а це понад 40 великих країн світу, у тому числі Росія та Китай, вже не приховують, що ця війна з терористами і силами, що їх намагаються підтримувати, триватиме не один рік. І зрозуміло, що біснуватий хижак, котрого намагатимуться загнати у глухий кут, щоб знищити, обов’язково спробує ще не раз боляче кусатися. Про що й не міг промовчати один з соратників лідера «міжнародного терористичного інтернаціоналу» бин Лядина, керівник служби зв’язків з громадськістю терористичної організації «Аль-Каєда» якийсь Сулейман Абу Гайта, котрий сказав напередодні катарському телеканалові «Аль-Джазіра», що «у нас (розумійте – у терористів) є багато молодих людей, які готові до смерті». І одне дуже важливе, у чому прорахувалися міжнародні диверсанти, це небачена досі міжнародна солідарність у рішучості завдати тероризму смертельного удару під самий корінь.
Поступово вимальовуються контури близьких військових операцій з неминучою і заслуженою карою для організаторів терактів. І це, як виглядає, буде не лише Афґаністан. США та їхні союзники вже не приховують можливих ударів по Іракові. Не обійдеться без спецоперацій супроти радикалів і терористів у Південній Азії…
Стан війни приносить чимало масштабних змін в різних регіонах світу. Чи могли собі уявити в Україні місяць тому, що доведеться супроводжувати американську військову авіацію в українському небі? Чи було ще на початку вересня вірогідним, що російські й американські генерали спільно аналізуватимуть військові плани у Середній Азії? А нині, через місяць після трагедії 11 вересня, світ вступив у битву з терористами-вбивцями, котрі, починаючи з 60-х років досить непомітно набрали небаченої політичної, фінансової потужності і розплели свою смертельну мережу, як павуки-каракурти, по всьому світові.
Пильність цивілізації в умовах битви із тероризмом обов’язкова. Ще не знати, чи поодинокі випадки сибірки на Флориді не справа рук терористів але від паталогічних вбивць можна очікувати чого завгодно. Віддячуючи терористам заслуженою карою, світ не може собі дозволити нові невинні жертви. Це стосується, зокрема, мирних громадян у зоні військових операцій, і біженців з цих регіонів. Демократія має застосовувати силу у відповідності із своїми основними життєвими законами: людина і її права – перш за все, а вже потім – хто не з нами, той проти нас. Чи може хтось думає інакше?
За словами, проголошеними сьогодні у бундестазі канцлером Німеччини Ґергардом Шрьодером міжнародне співтовариство вступило після 11 вересня у рішучу і затяжну боротьбу з тероризмом. «Ми були вимушені вступити у цю битву, щоб відповісти на варварські теракти в США»,- сказав німецький глава у парламенті. Так що новою ознакою розвитку світової демократії через місяць після трагічних подій в Америці можна назвати стан безкомпромісної війни з міжнародним тероризмом, і війни не на словах, а на ділі, як про це й висловився канцлер Німеччини. Вашінґтон і держави, що його підтримують, а це понад 40 великих країн світу, у тому числі Росія та Китай, вже не приховують, що ця війна з терористами і силами, що їх намагаються підтримувати, триватиме не один рік. І зрозуміло, що біснуватий хижак, котрого намагатимуться загнати у глухий кут, щоб знищити, обов’язково спробує ще не раз боляче кусатися. Про що й не міг промовчати один з соратників лідера «міжнародного терористичного інтернаціоналу» бин Лядина, керівник служби зв’язків з громадськістю терористичної організації «Аль-Каєда» якийсь Сулейман Абу Гайта, котрий сказав напередодні катарському телеканалові «Аль-Джазіра», що «у нас (розумійте – у терористів) є багато молодих людей, які готові до смерті». І одне дуже важливе, у чому прорахувалися міжнародні диверсанти, це небачена досі міжнародна солідарність у рішучості завдати тероризму смертельного удару під самий корінь.
Поступово вимальовуються контури близьких військових операцій з неминучою і заслуженою карою для організаторів терактів. І це, як виглядає, буде не лише Афґаністан. США та їхні союзники вже не приховують можливих ударів по Іракові. Не обійдеться без спецоперацій супроти радикалів і терористів у Південній Азії…
Стан війни приносить чимало масштабних змін в різних регіонах світу. Чи могли собі уявити в Україні місяць тому, що доведеться супроводжувати американську військову авіацію в українському небі? Чи було ще на початку вересня вірогідним, що російські й американські генерали спільно аналізуватимуть військові плани у Середній Азії? А нині, через місяць після трагедії 11 вересня, світ вступив у битву з терористами-вбивцями, котрі, починаючи з 60-х років досить непомітно набрали небаченої політичної, фінансової потужності і розплели свою смертельну мережу, як павуки-каракурти, по всьому світові.
Пильність цивілізації в умовах битви із тероризмом обов’язкова. Ще не знати, чи поодинокі випадки сибірки на Флориді не справа рук терористів але від паталогічних вбивць можна очікувати чого завгодно. Віддячуючи терористам заслуженою карою, світ не може собі дозволити нові невинні жертви. Це стосується, зокрема, мирних громадян у зоні військових операцій, і біженців з цих регіонів. Демократія має застосовувати силу у відповідності із своїми основними життєвими законами: людина і її права – перш за все, а вже потім – хто не з нами, той проти нас. Чи може хтось думає інакше?
