Варшава, 11 жовтня 2001 ― У Польщі оголошено склад нового уряду на чолі з лідером лівих демократів Лєшком Міллером. Чи справдяться прогнози стосовно того, що новий уряд почне проводити політику вирівнювання відносин з Москвою, а стратегічне партнерство з Україною перестане відігравати особливу роль у східній політиці Польщі?
Такі прогнози грунтувалися на основі аналізу програми закордонної політики Лівиці демократичної, партії, яка, як відомо, взяла 41% мандатів до Сейму і сформувала тепер коаліційний уряд , разом з Унією праці та польським Стронніцтвом людовим, себто селянським угрупованням.
Ситуація у світі, одначе, дещо корегує плани польської Лівиці стосовно погляду на перспективу польсько-українського стратегічного партнерства. Так виглядає, що розстановка на міжнародній арені, у зв’язку з війною проти тероризму, знову висуває фактор України у польській закордонній політиці на передній план.
Причина цього, спрощено кажучи, зростаюча роль Росії у регіоні і зміцнення її співпраці з США. Польща, яка була наче символом європеїзації колишнього ост-блоку, а після візиту до Варшави президента США Джорджа Буша, як свого роду, посередником Америки у формуванні східної політики, знову опиняється ніби в тіні Москви. Я говорю все це, звичайно спрощено, за браком часу.
У Варшаві чути голоси про попередження про небезпеку, яку може ховати в собі тісна співпраця Росії зі США у зв’язку з війною в Афганістані. Дехто з польських аналітиків остерігається, що Росія виставить завеликий рахунок Америці за таке зближення. Досягнута з такими труднощами рівновага на європейському континенті після розвалу Радянського Союзу може бути порушена.
Зокрема, Польща побоюється, що Росія може досягнути мовчазної згоди Америки на повільне поглинання України. А це небезпечно для Польщі, яка втратила б в особі України, власне, той фактор рівноваги між двома потугами – Росією та Німеччиною.
Може через це, як висловився президент Польщі Олександр Кваснєвський, «незважаючи на ті вибори,що минули і ті, що ще відбудуться політика Польщі щодо України залишиться незмінною».
Стосовно позиції у цьому нового уряду, який буде затверджений Сеймом вже 19 жовтня, президент Польщі Олександр Кваснєвський сказав: «Новий уряд Польщі з величезною активністю, я в цьому переконаний, реалізуватиме економічні відносини з Україною».
Додам, що, власне, конкретного економічного наповнення, на думку нового міністра закордонних справ Польщі Владіміра Тімошевича і бракувало польсько-українському стратегічному партнерству. Доречі, В.Тімошевич, ще будучи в опозиції, не раз говорив про це, наголошуючи, що у партнерстві цьому є більше бажаного, ніж дійсного. Тепер, так виглядає, буде по іншому.
Словом, з приходом лівих демократів до влади у Польщі буде продовжена щодо України лінія, фактично вже вчорашнього, правого уряду. Можна сказати, що формула: «Без незалежної України, нема незалежної Польщі» - має перспективу стати одним з тих чинників, на яких будуються фундаменти польської закордонної політики, незалежно від того, хто при владі- ліві чи праві.
Такі прогнози грунтувалися на основі аналізу програми закордонної політики Лівиці демократичної, партії, яка, як відомо, взяла 41% мандатів до Сейму і сформувала тепер коаліційний уряд , разом з Унією праці та польським Стронніцтвом людовим, себто селянським угрупованням.
Ситуація у світі, одначе, дещо корегує плани польської Лівиці стосовно погляду на перспективу польсько-українського стратегічного партнерства. Так виглядає, що розстановка на міжнародній арені, у зв’язку з війною проти тероризму, знову висуває фактор України у польській закордонній політиці на передній план.
Причина цього, спрощено кажучи, зростаюча роль Росії у регіоні і зміцнення її співпраці з США. Польща, яка була наче символом європеїзації колишнього ост-блоку, а після візиту до Варшави президента США Джорджа Буша, як свого роду, посередником Америки у формуванні східної політики, знову опиняється ніби в тіні Москви. Я говорю все це, звичайно спрощено, за браком часу.
У Варшаві чути голоси про попередження про небезпеку, яку може ховати в собі тісна співпраця Росії зі США у зв’язку з війною в Афганістані. Дехто з польських аналітиків остерігається, що Росія виставить завеликий рахунок Америці за таке зближення. Досягнута з такими труднощами рівновага на європейському континенті після розвалу Радянського Союзу може бути порушена.
Зокрема, Польща побоюється, що Росія може досягнути мовчазної згоди Америки на повільне поглинання України. А це небезпечно для Польщі, яка втратила б в особі України, власне, той фактор рівноваги між двома потугами – Росією та Німеччиною.
Може через це, як висловився президент Польщі Олександр Кваснєвський, «незважаючи на ті вибори,що минули і ті, що ще відбудуться політика Польщі щодо України залишиться незмінною».
Стосовно позиції у цьому нового уряду, який буде затверджений Сеймом вже 19 жовтня, президент Польщі Олександр Кваснєвський сказав: «Новий уряд Польщі з величезною активністю, я в цьому переконаний, реалізуватиме економічні відносини з Україною».
Додам, що, власне, конкретного економічного наповнення, на думку нового міністра закордонних справ Польщі Владіміра Тімошевича і бракувало польсько-українському стратегічному партнерству. Доречі, В.Тімошевич, ще будучи в опозиції, не раз говорив про це, наголошуючи, що у партнерстві цьому є більше бажаного, ніж дійсного. Тепер, так виглядає, буде по іншому.
Словом, з приходом лівих демократів до влади у Польщі буде продовжена щодо України лінія, фактично вже вчорашнього, правого уряду. Можна сказати, що формула: «Без незалежної України, нема незалежної Польщі» - має перспективу стати одним з тих чинників, на яких будуються фундаменти польської закордонної політики, незалежно від того, хто при владі- ліві чи праві.
