Бєлград, 15 жовтня 2001 – Керiвники двох югославських республiк уже кiлька мiсяцiв вiдкладають переговори. Бєлград i Подгорiца щотижня обмiнюються листами, заявами й звинуваченнями, якi щораз бiльше обурюють як прихильникiв збереження федерацiї, так i тих, хто виступає за вiдокремлення Чорногорiї. Громадскiсть вимагає чiткої вiдповiдi на основне запитання: чи Югославiя ще iснує та чи така держава спроможна iснувати.
Бєлградськi урядовцi, як правило, зазначають, що Югославiя – держава визнана мiжнародним спiвтовариством, член ООН та iнших мiжнародних органiзацiй. Їм, звичайно, не заважає, що в федеральному урядi немає жодного представника чорногорської правлячої коалiцiї. Як i в час Мiлошевича, сербам однаково хто з Чорногорiї сидiтиме в союзних iнституцiях. З сербської точки зору, федерацiя iснуватиме доти доки її визнаватиме хоч би й незначна частина чорногорцiв.
Президент Югославiї Воїслав Коштунiца заявив, що вiн погодиться з вiдокремленням Чорногорiї лише у разi якщо за це на референдумi проголосує переконлива бiльшiсть чорногорцiв. Просербськi сили в Чорногорiї його слова пояснюють по-свойому: референдум буде чинним якщо за вiдокремлення проголосує бiльшiсть зареєстрованих виборцiв. Прихильники незалежностi республiки кажуть, що необхiдна бiльшiсть – це бiльшiсть тих, хто вiзьме участь у референдумi. Йдеться тут не про процедуру, а про те, чи бойкот референдуму просербськими силами мiг би призвести до невизнання Бєлградом його результатiв.
Олiї до вогню пiдсипав Уiльям Монтґомерi, американський посол у Бєлградi. Вiн у iнтерв’ю столичному радiо сказав, що Вашингтон виступає за демократичну Чорногорiю в демократичнiй Югославiї. Монтґомерi додав, що патова ситуацiя, яка склалася останнiм часом, гальмує реформи в обидвох республiках й не сприяє стабiлiзацiї обставин в країнi. У вiдповiдь на це, мiнiстр закордонних справ Чорногорiї Бранко Луковац в понедiлок зазначив, що чимало американських конгресменiв й сенаторiв не подiляє позицiї пана Монтґомерi. Луковац висловив впевненiсть, що i Європа й Сполученi Штати нарештi все-таки визнають результати демократичного волевиявлення громадян Чорногорiї. Мiнiстр, проте, не сказав коли нарештi буде призначено референдум, до якого офiцiйна Подгорiца готується – уже кiлька рокiв. Здається, що референдуму побоюється не лише бєлградська, а й чорногорська влада.
Бєлградськi урядовцi, як правило, зазначають, що Югославiя – держава визнана мiжнародним спiвтовариством, член ООН та iнших мiжнародних органiзацiй. Їм, звичайно, не заважає, що в федеральному урядi немає жодного представника чорногорської правлячої коалiцiї. Як i в час Мiлошевича, сербам однаково хто з Чорногорiї сидiтиме в союзних iнституцiях. З сербської точки зору, федерацiя iснуватиме доти доки її визнаватиме хоч би й незначна частина чорногорцiв.
Президент Югославiї Воїслав Коштунiца заявив, що вiн погодиться з вiдокремленням Чорногорiї лише у разi якщо за це на референдумi проголосує переконлива бiльшiсть чорногорцiв. Просербськi сили в Чорногорiї його слова пояснюють по-свойому: референдум буде чинним якщо за вiдокремлення проголосує бiльшiсть зареєстрованих виборцiв. Прихильники незалежностi республiки кажуть, що необхiдна бiльшiсть – це бiльшiсть тих, хто вiзьме участь у референдумi. Йдеться тут не про процедуру, а про те, чи бойкот референдуму просербськими силами мiг би призвести до невизнання Бєлградом його результатiв.
Олiї до вогню пiдсипав Уiльям Монтґомерi, американський посол у Бєлградi. Вiн у iнтерв’ю столичному радiо сказав, що Вашингтон виступає за демократичну Чорногорiю в демократичнiй Югославiї. Монтґомерi додав, що патова ситуацiя, яка склалася останнiм часом, гальмує реформи в обидвох республiках й не сприяє стабiлiзацiї обставин в країнi. У вiдповiдь на це, мiнiстр закордонних справ Чорногорiї Бранко Луковац в понедiлок зазначив, що чимало американських конгресменiв й сенаторiв не подiляє позицiї пана Монтґомерi. Луковац висловив впевненiсть, що i Європа й Сполученi Штати нарештi все-таки визнають результати демократичного волевиявлення громадян Чорногорiї. Мiнiстр, проте, не сказав коли нарештi буде призначено референдум, до якого офiцiйна Подгорiца готується – уже кiлька рокiв. Здається, що референдуму побоюється не лише бєлградська, а й чорногорська влада.
