Київ, 15 жовтня 2001 - Напередодні 3-ого з’їзду письменників України, який розпочнеться 16 жовтня, член комітету з підготовки з’їзду, лауреат Шевченківської премії Євген Пашковський та його колеги з Асоціації нової літератури Володимир Цибулько і Сергій Квіт звернулися до громадськості та журналістів, скликавши прес-конференцію.
Третій З’їзд письменників України обіцяє бути голосним. Назріло безліч проблем, дотичних до літератури. Перша й найпекучіша з них – якою є сьогодні українська література в молодій демократичній державі. Якщо є. У статті “Література українська і література як покликання та фах”(журнал “Слово і час”, число 8 за цей рік) інший лауреат Шевченківської премії Григорій Штонь, відомий літературознавець і письменник, написав: “…власне літератури, себто явища з тільки йому притаманною системою легалізації смислів, поза ним не побутуючих, Україна не має. “
Та не тільки над складним питанням про те, чи є українська література і яка є, міркуватимуть делегати з’їзду. Перед ними стоять ще й проблеми не духовного, а матеріального плану – майно Національної спілки письменників. За десять років незалежності України ще не з”ясовано остаточно певних моментів з нерухомістю, землею тощо.
Ще одна проблема - загроза розколу Національної спілки письменників. На попередньому з”їзді частина літераторів формально вийшла з членства у спілці й заснувала АУП – асоціацію українськпих письменників. На тому тоді розкол зупинився. Сьогодні, судячи з заяви Є.Пашковського й виступів у пресі В.Цибулька молодше покоління письменників, очевидно, хоче остаточно взяти владу у спілці. Попереднє керівництво звинувачується у тому, що літературне життя в Україні нагадує стоячу воду. І навіть підготовку до з’їзду, мовляв, повністю пущено на самоплив. Тільки один з десяти письменників обраний делегатом. Списки, стверджує Євген Пашковський, “складалися кулуарно”. І наголошує: “до письменників сьогодні пильно придивляються не тільки друзі, але й недоброзичливці та відверті вороги української культури. Останні чатують на будь-яку нагоду скомпрометувати письменників, вбити клин у наші ряди, знищити НСПУ, розпорошити авангардний загін нашої духовності, дехто вже не перший рік точить зуби на ласий шматок нашої матеріальної власності”.
Письменники, котрі дозволяли собі розкіш славити Сталіна, як О.Ющенко в 1949 році, затавровані Євгеном Пашковським і, на його думку, мають нести моральну та іншу відповідальність, а не бути делегатами з”їзду. Нинішній голова НСПУ Юрій Мушкетик на це зауважив: “Цікаво, що тоді писали б ви”. Прес-конференція нагадувала дискусію, котра мала б відбутися задовго до цього і не з приводу прес-конференції, напевне.
Що ж… Може, й справді “вороги” “чатують”, щоб “вбити клин” у ряди духовних лідерів народу. Та осиковим кілком на могилі нинішньої української літератури все ж обіцяє стати не він, а що інше. Шістнадцять податків на друковану продукцію, недосконалість законів та інструкцій, що стосуються літератури, брак коштів на видання нових книг, загнана в глухий кут оксамитової русифікації українська мова і багато чого ще. Чи про це йтиметься на третьому з’їзді письменників – поки що не відомо.
Третій З’їзд письменників України обіцяє бути голосним. Назріло безліч проблем, дотичних до літератури. Перша й найпекучіша з них – якою є сьогодні українська література в молодій демократичній державі. Якщо є. У статті “Література українська і література як покликання та фах”(журнал “Слово і час”, число 8 за цей рік) інший лауреат Шевченківської премії Григорій Штонь, відомий літературознавець і письменник, написав: “…власне літератури, себто явища з тільки йому притаманною системою легалізації смислів, поза ним не побутуючих, Україна не має. “
Та не тільки над складним питанням про те, чи є українська література і яка є, міркуватимуть делегати з’їзду. Перед ними стоять ще й проблеми не духовного, а матеріального плану – майно Національної спілки письменників. За десять років незалежності України ще не з”ясовано остаточно певних моментів з нерухомістю, землею тощо.
Ще одна проблема - загроза розколу Національної спілки письменників. На попередньому з”їзді частина літераторів формально вийшла з членства у спілці й заснувала АУП – асоціацію українськпих письменників. На тому тоді розкол зупинився. Сьогодні, судячи з заяви Є.Пашковського й виступів у пресі В.Цибулька молодше покоління письменників, очевидно, хоче остаточно взяти владу у спілці. Попереднє керівництво звинувачується у тому, що літературне життя в Україні нагадує стоячу воду. І навіть підготовку до з’їзду, мовляв, повністю пущено на самоплив. Тільки один з десяти письменників обраний делегатом. Списки, стверджує Євген Пашковський, “складалися кулуарно”. І наголошує: “до письменників сьогодні пильно придивляються не тільки друзі, але й недоброзичливці та відверті вороги української культури. Останні чатують на будь-яку нагоду скомпрометувати письменників, вбити клин у наші ряди, знищити НСПУ, розпорошити авангардний загін нашої духовності, дехто вже не перший рік точить зуби на ласий шматок нашої матеріальної власності”.
Письменники, котрі дозволяли собі розкіш славити Сталіна, як О.Ющенко в 1949 році, затавровані Євгеном Пашковським і, на його думку, мають нести моральну та іншу відповідальність, а не бути делегатами з”їзду. Нинішній голова НСПУ Юрій Мушкетик на це зауважив: “Цікаво, що тоді писали б ви”. Прес-конференція нагадувала дискусію, котра мала б відбутися задовго до цього і не з приводу прес-конференції, напевне.
Що ж… Може, й справді “вороги” “чатують”, щоб “вбити клин” у ряди духовних лідерів народу. Та осиковим кілком на могилі нинішньої української літератури все ж обіцяє стати не він, а що інше. Шістнадцять податків на друковану продукцію, недосконалість законів та інструкцій, що стосуються літератури, брак коштів на видання нових книг, загнана в глухий кут оксамитової русифікації українська мова і багато чого ще. Чи про це йтиметься на третьому з’їзді письменників – поки що не відомо.
