Політичні гасла

Прага, 16 жовтня 2001 – Зрозуміло, що короткий зконцентрований публічний вислів провідної політичної ідеї, старатегічного чи тактичного завдання, яке ставить чи проголошує для загалу партія, або суспільний рух, або, врешті –решт, держава – називають іколи гаслом, інколи - лозунгом, а подколи й девізом. Кому що більше до вподоби…Як казав Остап Бендер, для попереду йдучих головне проголосити гасло, а здійснювати його будуть ті, що прийдуть після, якщо вони про нього чули, звичайно. Тобто, досвід пересічних українців з життєвим стажем збагачений, насамперед, вже «мертвими» гаслами, хоча сьогодні є в Україні й сили, які з упертою послідовністю намагаються ці девізи оживити. Не зважаючи на те, що історія багата прикладами на те, як гинули цілі політичні армії, котрі своєчасно не змінювали свої заклики.

Гасла дуже дієві в переломні епохи, особливо у моменти гострих і швидкоплинних політичних процесів, коли політики намагаються миттєво вплинути на свідомість людей, повести їх у потрібному суспільному напрямку. Є в Україні ще чимало свідків різних, та би мовити, гаслових епох. Меншість може вже ледь пам’ятає значення гасла-плакату «Ти записався добровольцем!», але ж гасла Марії Демченко чи Стаханова про буряки рядочками і про вугільні лави за один людинодень закарбувалося у засіках людської пам’яті більше. Деякі з цих гасел стали навіть живучими анігдотами типу металургійних - «Вся сила у плавках» чи лісорубських - «Вріжемо дуба достроково» і таке інше, що з усім серйозом сприймали на найвищому політичному і державному рівні. Але нині ми можемо констатувати, що своєрідне протверезіння після крилатих, і переважно демагогічних, гасел у народі також відбувається дуже скоро. Колись більшовики врахували це дуже оперативно і створили відповідні органи – ЧК, ВЧК, ДПУ, НКВС, КДБ та інші котрі настирливо пояснювали актуальність і життєвість політичних гасел, надуманих кремлівськими вождями. Якщо для багатьох це було чомусь демагогічно, то вступали у дію інші методи, котрі вилилися у ГУЛАги, десять років без права листування або продрозверстки на дому, особливо поширені в Україні 1932-33 років…

Сьогодні з гаслами в Україні, як у вертепі, де й постаті реалістичні впереміж з міфічними давно віджилими, й звуковий супровід також відповідний. Чого варте, наприклад, гасло «Землю селянам, заводи турдящим», яке комуністи України модифікують на сучасний лад або ж заклики до відмови від західних кредитів в умовах кволої перехідної економіки, яку заважають реформувати ті ж крикуни, котрі виступають з огульними закликами до відмови від усього цивілізованого…Демагогічність багатьох політичних гасел доведена історією, а багатьох і останнім десятиріччям незалежності України. Але калейдоскопічне мерехтіння політичних девізів триває далі.

Чи може пересічний громадянин виокремити тут реальне зерно від полови? Він, наприклад, зрозуміє що таке глибоке гасло, як «Україні – європейський вибір» абсолютно не відповідає цілим наборам нинішніх політичних лозунгів, бо цей європейський вибір потребує не лише років тяжкої державної роботи але й відмови від політичної демагогії на кшталт негайної війни з бідністю. Але йому буде, мабуть, важко вдумуватися у гальмуючу інерцію так званих «померлих гасел», які пропагують віджилі свій час партії, або ж у секундний перебіг політичних закликів на телеекранах, що їх винахідливі іміджмейкери втисли у проміжок між рекламами «олвейсів» та готелів на Канарських островах. А втім ступінь чутливості громадян до гаслового гомону покаже вже наступна українська весна.