Прага, 16 жовтня 2001 ― Незалежність України не змінила приниженого положення українського солдата-новобранця. Дідовщина, явище, яким була відома Радянська армія, успішно процвітає і в українському війську, говорить у своєму звіті міжнародна правозахисна організація Емністі Інтреншинал. У вівторок, 16 жовтня, у Женеві звіт організації продовжує розглядати Комітет з Прав Людини ООН.
«Офіцери української армії продовжують толерувати, дозволяти і в деяких випадках навіть брати участь у проявах такого явища, як дідовщина», мовиться у звіті міжнародної правозахисної організації Еміністі Інтренешинал. Дідовщина, за визначенням правозахисників, включає брутальне ставлення до молодих солдат, їхнє побиття, знущання з них, які часто закінчуються смертю, або самогубством.
У звіті, що охоплює період з 1995 по 2001 рік, Емністі Інтренешинал підкреслює, що лише протягом 97 року американський Державний департамент у звіті про стан з правами людини у світі зафіксував 800 випадків поранень молодих солдат, спричинених насильством щодо них. П’ять із цих випадків закінчилися фатально, а 44 солдати були скалічені. 10 чи 12 новобранців померло від побиття 98 року, а від 20 до 30 солдат померло пізніше від нанесених під час побиття поранень. Покарання винних, на думку авторів звіту, не стало достатнім стримуючим фактором від повторення подібних випадків.
Значна кількість молодих українських солдат, не витримавши знущань кінчають життя самогубством, або дизертують з армії. Спілка Солдатських Матерів Харкова повідомила, що тільки за період від травня 98 по вересень 99 року 18 новобранців звернулися по допомогу до організації. В одному із описаних випадків, військова прокуратура чинила тиск на призовника, який звернувся до правоохоронців по допомогу. Незважаючи на медичне підтвердження фатків побиття та слідів від загашених цигарок на тілі, солдата змусили повернутися до тієї військової частини, звідки він втік, і забрати свій позов з прокуратури.
У своєму звіті Емністі Інтренешинал наголошує, що згідно 7 статті Міжнародної Угоди про Цивільні та Політичні Права, а також згідно з іншими європейськими та міжнародними конвенціями, українська влада повинна заборонити катування та знущання призовників. До цього раніше Україну закликали Комітет проти катувань у 97 році та Парламентська асамблея Ради Європи 98 року.
Крім цього, Емністі Інтернешинал звертає увагу на те, що згідно Конституції України, її громадяни мають право на альтернативну невійськову службу, але до 99 року вона тривала вдвічи довше, ніж звичайна військова служба, і обмежувалася лише до тих, хто міг довести, що саме з релігійних переконань призовник не міг служити в армії. Емністі Інтернешинал вказує на те, що це положення суперечить і Конституції України і Закону про альтернативну невійськову службу, які не згадують регігійні, поліитичні чи інші переконання як причини для проходження альтернативної невійськової служби. Тобто, на думку Емністі Інтренешинал, ці додаткові і незаконні вимоги фактично обмежують у правах українських громадян, багато з яких змушені через суд обстоювати своє право на альтернативну невійськову службу.
«Офіцери української армії продовжують толерувати, дозволяти і в деяких випадках навіть брати участь у проявах такого явища, як дідовщина», мовиться у звіті міжнародної правозахисної організації Еміністі Інтренешинал. Дідовщина, за визначенням правозахисників, включає брутальне ставлення до молодих солдат, їхнє побиття, знущання з них, які часто закінчуються смертю, або самогубством.
У звіті, що охоплює період з 1995 по 2001 рік, Емністі Інтренешинал підкреслює, що лише протягом 97 року американський Державний департамент у звіті про стан з правами людини у світі зафіксував 800 випадків поранень молодих солдат, спричинених насильством щодо них. П’ять із цих випадків закінчилися фатально, а 44 солдати були скалічені. 10 чи 12 новобранців померло від побиття 98 року, а від 20 до 30 солдат померло пізніше від нанесених під час побиття поранень. Покарання винних, на думку авторів звіту, не стало достатнім стримуючим фактором від повторення подібних випадків.
Значна кількість молодих українських солдат, не витримавши знущань кінчають життя самогубством, або дизертують з армії. Спілка Солдатських Матерів Харкова повідомила, що тільки за період від травня 98 по вересень 99 року 18 новобранців звернулися по допомогу до організації. В одному із описаних випадків, військова прокуратура чинила тиск на призовника, який звернувся до правоохоронців по допомогу. Незважаючи на медичне підтвердження фатків побиття та слідів від загашених цигарок на тілі, солдата змусили повернутися до тієї військової частини, звідки він втік, і забрати свій позов з прокуратури.
У своєму звіті Емністі Інтренешинал наголошує, що згідно 7 статті Міжнародної Угоди про Цивільні та Політичні Права, а також згідно з іншими європейськими та міжнародними конвенціями, українська влада повинна заборонити катування та знущання призовників. До цього раніше Україну закликали Комітет проти катувань у 97 році та Парламентська асамблея Ради Європи 98 року.
Крім цього, Емністі Інтернешинал звертає увагу на те, що згідно Конституції України, її громадяни мають право на альтернативну невійськову службу, але до 99 року вона тривала вдвічи довше, ніж звичайна військова служба, і обмежувалася лише до тих, хто міг довести, що саме з релігійних переконань призовник не міг служити в армії. Емністі Інтернешинал вказує на те, що це положення суперечить і Конституції України і Закону про альтернативну невійськову службу, які не згадують регігійні, поліитичні чи інші переконання як причини для проходження альтернативної невійськової служби. Тобто, на думку Емністі Інтренешинал, ці додаткові і незаконні вимоги фактично обмежують у правах українських громадян, багато з яких змушені через суд обстоювати своє право на альтернативну невійськову службу.
