Київ, 18 жовтня 2001 - Зустріч ініційована Асоціацією міст України, Київською міською держадміністрацією та Міжнародною Асоціацією “Поріднені міста”, яку зараз очолює губернатор Московської області Борис Громов.
Російсько-українські відносини бачили різне - від зневажливих висловлювань в бік української незалежності до химерно-знущального Єльцинського: ”каждий политик должен себя спросить, а что я сделал сегодня для Украини”.
Поволі ті часи відходять в історію, і сьогодні в Колонному залі Київради бачив людей, яких покликали до Києва реалістичні ідеї поглиблення взаємовигідних економічних зв’язків, вивчення досвіду місцевого самоврядування, налагодження дружніх контактів з спорідненими громадськими організаціями, що і передбачається Європейською хартією місцевого самоврядування.
На форумі прозвучали вітання двох президентів - Леоніда Кучми і Володимира Путіна, були присутні представники українського МЗС, посольства Російської Федерації в Україні.
Зустріч почалася з ушанування хвилиною мовчання жертв недавньої авіатрагедії над Чорним морем, коли ракета, випущена з української території і виготовлена на одному з російських заводів, влучила в російський літак. Це - гіркий символ крихкості сьогоднішнього світу і умовності кордонів.
Та ближче до теми... Починаючи з 97-го року, коли в Ростові на Дону відбувся перший форум Органів місцевого самоврядування, а в 98-у -Другий Форум міст-побратимів, 35 українських міст налагодили зв”язки з російськими містами. Сьогодні було укладено ще 17 угод. Попри умовність багатьох таких домовленостей між далекими містами, що попахувало нафталіном радянської пропаганди, чимало з них виповнюються прагматичними речами, вигідними для обох сторін. Наприклад, між Харковом і Бєлгородом давно вже існують міцні партнерські стосунки. Тут навчається чимало молоді з Бєлгородщини, діє спеціальна міжвузівська програма, з Харкова до Росії відправляється чимало тракторів, турбін для електростанцій, є чимало замовлень на літаки.
Харків і Бєлгород розділяють всього лише 70 кілометрів. Як кажуть представники російської делегації, “У нас тісні між родинні зв”язки, багато родичів живуть по різних сторонах кордону, Харків має великий науковий потенціал, є цікавий досвід місцевого самоврядування…”.
Про Харків, як про третю індустріальну потугу в колишньому Союзі, як про студентську столицю України, де навчається 190 тисяч студентів, і в якому діє спеціальний режим інвестиційної діяльності, на форумі говорилося чимало.
Українські промисловці і керівники міст розглядають Росію перш за все як величезний ринок збуту українських товарів. Росіяни ж, крім всього цього, тяжіють до України ще з кількох серйозних причин, які в світлі останніх подій у світі набули особливого звучання.
На російській території до Уралу дедалі слабшим стає слов’янський фактор, а натомість посилюється мусульманський. За Уральськими горами, малозаселені території у масових кількостях освоюють нелегальні самосели з Китаю.
Тож в Росії і згадали про Київ - “мать городов Русских”.
Російсько-українські відносини бачили різне - від зневажливих висловлювань в бік української незалежності до химерно-знущального Єльцинського: ”каждий политик должен себя спросить, а что я сделал сегодня для Украини”.
Поволі ті часи відходять в історію, і сьогодні в Колонному залі Київради бачив людей, яких покликали до Києва реалістичні ідеї поглиблення взаємовигідних економічних зв’язків, вивчення досвіду місцевого самоврядування, налагодження дружніх контактів з спорідненими громадськими організаціями, що і передбачається Європейською хартією місцевого самоврядування.
На форумі прозвучали вітання двох президентів - Леоніда Кучми і Володимира Путіна, були присутні представники українського МЗС, посольства Російської Федерації в Україні.
Зустріч почалася з ушанування хвилиною мовчання жертв недавньої авіатрагедії над Чорним морем, коли ракета, випущена з української території і виготовлена на одному з російських заводів, влучила в російський літак. Це - гіркий символ крихкості сьогоднішнього світу і умовності кордонів.
Та ближче до теми... Починаючи з 97-го року, коли в Ростові на Дону відбувся перший форум Органів місцевого самоврядування, а в 98-у -Другий Форум міст-побратимів, 35 українських міст налагодили зв”язки з російськими містами. Сьогодні було укладено ще 17 угод. Попри умовність багатьох таких домовленостей між далекими містами, що попахувало нафталіном радянської пропаганди, чимало з них виповнюються прагматичними речами, вигідними для обох сторін. Наприклад, між Харковом і Бєлгородом давно вже існують міцні партнерські стосунки. Тут навчається чимало молоді з Бєлгородщини, діє спеціальна міжвузівська програма, з Харкова до Росії відправляється чимало тракторів, турбін для електростанцій, є чимало замовлень на літаки.
Харків і Бєлгород розділяють всього лише 70 кілометрів. Як кажуть представники російської делегації, “У нас тісні між родинні зв”язки, багато родичів живуть по різних сторонах кордону, Харків має великий науковий потенціал, є цікавий досвід місцевого самоврядування…”.
Про Харків, як про третю індустріальну потугу в колишньому Союзі, як про студентську столицю України, де навчається 190 тисяч студентів, і в якому діє спеціальний режим інвестиційної діяльності, на форумі говорилося чимало.
Українські промисловці і керівники міст розглядають Росію перш за все як величезний ринок збуту українських товарів. Росіяни ж, крім всього цього, тяжіють до України ще з кількох серйозних причин, які в світлі останніх подій у світі набули особливого звучання.
На російській території до Уралу дедалі слабшим стає слов’янський фактор, а натомість посилюється мусульманський. За Уральськими горами, малозаселені території у масових кількостях освоюють нелегальні самосели з Китаю.
Тож в Росії і згадали про Київ - “мать городов Русских”.
