Івано-Франківськ, 30 жовтня 2001 - Більшість газет у західному регіоні держави надрукували повідомлення про те, що в одному з сіл Косівського району на Івано-Франківщині відбулось об’єднання релігійних громад Української православної церкви Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви. На тлі безконечних розмов про необхідність злиття різних течій православ’я в єдину та про необхідність створення помісної Православної церкви це виглядало неабияким кроком уперед. Щоправда, ситуація виявилась далеко не однозначною.
Об’єднання релігійних громад Української православної церкви Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви в селі Пістині Косівського району на Прикарпатті на фоні недавнього роз’єднАння і навіть ворожнечі різних гілОк православ’я виглядало неабияким позитивним кроком на шляху до створення помісної Православної Цекрви. Правда, в повідомленнях не називалася ані кількість вірних у громадах, що об’єдналися, ані прізвищ ініціаторів. Однак журналісти, які відвідали сусідні з Пістинню села, розпитуючи місцевих мешканців, булИ вражені тим, що людям ця подія практично невідома. Натомість міф про традиційну набожність галичан похитнув жахливий випадок, що трапився у вже згаданому селі Пістині після об’єднАння релігійних громад. У цьому великому гуцульському селі гість із сусідньої Польщі зробив зауваження місцевому молодикові, що справляв нужду біля шинку, не утруднюючи себе пошуками вбиральні. Поляка підтримав чоловік із сусіднього села, який теж присоромив пияка. Однак той, не довго думаючи, розпочав з чоловіком бійку. Потім до бійки долучились також друзі пияка, які вийшли з корчми. Хтось ударив перехожого ножем. Як стверджують медики, він назавжди залишиться калікою. Очевидно, що самих слів про єднання релігійних громад замало. Розмови про об’єднАння, канонічність та помісність, на жаль, поки що відвертають увагу людей від головного – зміцнення віри до Бога і до свого ближнього, адже будь-яке формальне об’єднАння різних церковних громад приречене, якщо воно не підкріплене реальним життям, якщо Божі та церковні настанови не втілюються вірними в кожному прожитому дневі.
Об’єднання релігійних громад Української православної церкви Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви в селі Пістині Косівського району на Прикарпатті на фоні недавнього роз’єднАння і навіть ворожнечі різних гілОк православ’я виглядало неабияким позитивним кроком на шляху до створення помісної Православної Цекрви. Правда, в повідомленнях не називалася ані кількість вірних у громадах, що об’єдналися, ані прізвищ ініціаторів. Однак журналісти, які відвідали сусідні з Пістинню села, розпитуючи місцевих мешканців, булИ вражені тим, що людям ця подія практично невідома. Натомість міф про традиційну набожність галичан похитнув жахливий випадок, що трапився у вже згаданому селі Пістині після об’єднАння релігійних громад. У цьому великому гуцульському селі гість із сусідньої Польщі зробив зауваження місцевому молодикові, що справляв нужду біля шинку, не утруднюючи себе пошуками вбиральні. Поляка підтримав чоловік із сусіднього села, який теж присоромив пияка. Однак той, не довго думаючи, розпочав з чоловіком бійку. Потім до бійки долучились також друзі пияка, які вийшли з корчми. Хтось ударив перехожого ножем. Як стверджують медики, він назавжди залишиться калікою. Очевидно, що самих слів про єднання релігійних громад замало. Розмови про об’єднАння, канонічність та помісність, на жаль, поки що відвертають увагу людей від головного – зміцнення віри до Бога і до свого ближнього, адже будь-яке формальне об’єднАння різних церковних громад приречене, якщо воно не підкріплене реальним життям, якщо Божі та церковні настанови не втілюються вірними в кожному прожитому дневі.
