Прага, 2 листопада 2001 – Головною темою на сторінках західної преси залишається антитерористична кампанія і воєнна акція в Афганістані, яка мала би покласти край діяльності терористичної мережі Бін Лядена. Західні коментатори порушують також низку інших актуальних пробем, які так чи інакше, торкаються антитерористичної кампанії.
Газета «Інтернешанел геральд трібюн» у сьогоднішньому номері містить коментар колишнього редактора журналу «Стейтсмен» Сананди Датта-Рея (як видно із прізвища – індуського походження) у справі майбутнього Афганістану після усунення від влади режиму талібан. За домінуючі впливи в майбутньому Афганістані, пише автор, нині конкурують Індія і Пакистан. Причому ідеться тут не стільки про афганські інтереси, скільки про стратегічні амбіції обох сусідніх країн. Приміром, Індія завжди розглядала Афганістан, як стратегічний буфер, тому завжди була зацікавлена в установленні тут нейтрального і світського (тобто нерелігійного) уряду, який служив би найліпшою гарантією її власної безпеки. Індія визнала опозиційний Північний альянс, який веде боротьбу з талібаном, законним афганським урядом. Діставши владу, веде далі Датта-Рай, альянс поклав би край політичному контролеві Пакистану в Кабулі, здобутому після перемоги талібану в 96-му році. Тим часом Пакистан, як вважає автор, виступає за установлення після нинішньої воєнної акції так званого поміркованого режиму талібан. При цьому автор наводить також третій фактор, який мав би вплинути на характер майбутнього афганського уряду. Ідеться тут про нафту, а точніше про плани прокласти через Афганістан нафтопровід із середньоазійських крїн до Індійського океану. Талібан відкидає таку можливість. Натомість Північний альянс і колишній король Могаммад Заїр Шах не приховують свого ентузіазму у зв’язку з такою перспективою. Так чи інакше, як вважає автор, зовнішні сили очікуватимуть від майбутнього керівництва радше орієнтації на так звану глобальну «реальполітік», а не те, що такий уряд міг би зробити для 25-ти мільйонів убогих афганців. Тим часом велика гра триває, пише на закінчення коментатор.
Французька газета «Ле Монд» містить тим часом коментар Філіпа Шабаса – представника Міжнародної організації інвалідів «Гендікеп інтернешанел». Автор критикує американське командування за застосування у воєнній акції в Афганістані шрапнельних, особливої вбивчої сили бомб, призначених для знищення живої сили противника. Автор підкреслює, що Афганістан залишається найбільш замінованою країною світу, у долинах і на узгір’ях якої розкладено від семи до дев’яти мільйонів мін, від яких продовжують гинути або зазнають каліцтв тисячі мирних жителів. За словами автора, багато авіабомб падають, не вибухнувши, і створюють, як і міни, дальшу небезпеку передусім для цивільного населення.
Інші оглядачі критикують антитерористичну коаліцію й ООН за недостатню увагу до надання гуманітарної допомоги афганському цивільному населенню на порозі зими, а пакистанські власті – за те, що закрили кордони для афганських біженців.
Газета «Інтернешанел геральд трібюн» у сьогоднішньому номері містить коментар колишнього редактора журналу «Стейтсмен» Сананди Датта-Рея (як видно із прізвища – індуського походження) у справі майбутнього Афганістану після усунення від влади режиму талібан. За домінуючі впливи в майбутньому Афганістані, пише автор, нині конкурують Індія і Пакистан. Причому ідеться тут не стільки про афганські інтереси, скільки про стратегічні амбіції обох сусідніх країн. Приміром, Індія завжди розглядала Афганістан, як стратегічний буфер, тому завжди була зацікавлена в установленні тут нейтрального і світського (тобто нерелігійного) уряду, який служив би найліпшою гарантією її власної безпеки. Індія визнала опозиційний Північний альянс, який веде боротьбу з талібаном, законним афганським урядом. Діставши владу, веде далі Датта-Рай, альянс поклав би край політичному контролеві Пакистану в Кабулі, здобутому після перемоги талібану в 96-му році. Тим часом Пакистан, як вважає автор, виступає за установлення після нинішньої воєнної акції так званого поміркованого режиму талібан. При цьому автор наводить також третій фактор, який мав би вплинути на характер майбутнього афганського уряду. Ідеться тут про нафту, а точніше про плани прокласти через Афганістан нафтопровід із середньоазійських крїн до Індійського океану. Талібан відкидає таку можливість. Натомість Північний альянс і колишній король Могаммад Заїр Шах не приховують свого ентузіазму у зв’язку з такою перспективою. Так чи інакше, як вважає автор, зовнішні сили очікуватимуть від майбутнього керівництва радше орієнтації на так звану глобальну «реальполітік», а не те, що такий уряд міг би зробити для 25-ти мільйонів убогих афганців. Тим часом велика гра триває, пише на закінчення коментатор.
Французька газета «Ле Монд» містить тим часом коментар Філіпа Шабаса – представника Міжнародної організації інвалідів «Гендікеп інтернешанел». Автор критикує американське командування за застосування у воєнній акції в Афганістані шрапнельних, особливої вбивчої сили бомб, призначених для знищення живої сили противника. Автор підкреслює, що Афганістан залишається найбільш замінованою країною світу, у долинах і на узгір’ях якої розкладено від семи до дев’яти мільйонів мін, від яких продовжують гинути або зазнають каліцтв тисячі мирних жителів. За словами автора, багато авіабомб падають, не вибухнувши, і створюють, як і міни, дальшу небезпеку передусім для цивільного населення.
Інші оглядачі критикують антитерористичну коаліцію й ООН за недостатню увагу до надання гуманітарної допомоги афганському цивільному населенню на порозі зими, а пакистанські власті – за те, що закрили кордони для афганських біженців.
