Москва, 7 листопада 2001 – 7 листопада 2001 року на вулицях Москви можна було побачити Геннадія Зюґанова та інших ватажків Комуністичної партії Російської федерації. Щоправда, не тільки їх. На маніфестації з приводу чоргової річниці так званої ВЖСР вийшли також прихильники «радикальних» комуністичних течій. Однак, якщо 1993 року мова йшла навіть про те, що радикальні комуністи можуть створити власну фракцію в Державній Думі, їм для цього не вистачило всього кілька десятих відсотка голосів, тепер радикальні комуністи остаточно марґіналізувалися. Їх, можна сказати, не сприймають як серйозну політичну силу, вони з’являються на публіці лише в дні, коли святкують більшовицькі свята. А от Комуністична партія Російської федерації й досі залишається однією з найвпливовіших політичних сил у Росії. Вона має свою фракцію в Державній Думі, представник Комуністичної партії навіть є головою нижньої палати російського парламенту. Представники комуністів у різні часи обіймали досить серйозні посади в урядах Російської федерації.
Чи справді комуністи є такими вже впливовими? Чи мають вони можливість нагадувати про власні ідеологічні орієнтири, коли мова йде про майбутнє російської держави. Ось питання, яке виникає, коли бачиш Геннадія Зюґанова під червоними прапорами, поруч з портретами Володимира Лєніна, Йосипа Сталіна та інших комуністичних злочинців. І тут відразу ж усвідомлюєш – російські комуністи давно вже стали, сказати б, частиною російської владної машини. Всі їхні кроки узгоджуються з адміністрацією президента Владіміра Путіна. Комуністи сьогодні лише назва – назва частини владної структури в Російській федерації.
Очевидно, що якщо б не було таких комуністів, частина електорату в Російській федерації голосувала б за тих, хто сьогодні не є під контролем президентської адміністрації, і, можливо, виникали б серйозні проблеми з голосуванням щодо принципових моментів. А так – і Комуністична партія існує, й електорат її, можна сказати, під контролем, і керівництво Комуністичної партії відчуває себе номенклатурою, яка аж ніяк не ображена життям. Ну а 7 листопада кожного року ця номенклатура поруч зі своїми прихильниками виходить на демонстрацію – відсвяткувати енну річницю події, яка дає їм можливість робити свій маленький, та непоганий бізнес.
Чи справді комуністи є такими вже впливовими? Чи мають вони можливість нагадувати про власні ідеологічні орієнтири, коли мова йде про майбутнє російської держави. Ось питання, яке виникає, коли бачиш Геннадія Зюґанова під червоними прапорами, поруч з портретами Володимира Лєніна, Йосипа Сталіна та інших комуністичних злочинців. І тут відразу ж усвідомлюєш – російські комуністи давно вже стали, сказати б, частиною російської владної машини. Всі їхні кроки узгоджуються з адміністрацією президента Владіміра Путіна. Комуністи сьогодні лише назва – назва частини владної структури в Російській федерації.
Очевидно, що якщо б не було таких комуністів, частина електорату в Російській федерації голосувала б за тих, хто сьогодні не є під контролем президентської адміністрації, і, можливо, виникали б серйозні проблеми з голосуванням щодо принципових моментів. А так – і Комуністична партія існує, й електорат її, можна сказати, під контролем, і керівництво Комуністичної партії відчуває себе номенклатурою, яка аж ніяк не ображена життям. Ну а 7 листопада кожного року ця номенклатура поруч зі своїми прихильниками виходить на демонстрацію – відсвяткувати енну річницю події, яка дає їм можливість робити свій маленький, та непоганий бізнес.
