Київ, 14 листопада 2001 - За 2000 рік, згідно з офіційними даними, до України в’їхало понад 53 тисячі осіб, а натомість виїхало – біля 100 тисяч. Тобто економічні проблеми змушують більше людей покидати Україну, а майже вдвічі меншу кількість – осідати у якості мігрантів або репатріантів. Українська влада не схильна розглядати ситуацію, навіть у світлі воєнних дій в Афганістані, як початок масового переселення народів.
І на випадок збільшення кількості мігрантів, і на випадок збільшення кількості нелегалів – українська держава намагається відповідно підготуватися. Принаймні, на папері.
Говорить заступник директора державного департаменту у справах національностей та міграцій Віктор Побєдоносцев:
Зараз Президент України, Кабінет міністрів далі кілька дуже серйозних доручень правоохоронним органам вжити цілий ряд заходів, спрямованих на посилення боротьби з нелегальної міграції. Бо все таки небезпека того, що можуть сюди в Україну потрапляти такі елементи, які не бажані цивілізованим державам, існує.
Коли Верховна Рад ухвалила Закон про імміграцію, він, фактично, дає можливість людям із країн Заходу, або Сходу офіційним шляхом потрапляти в Україну і отримувати статус іммігранта. Це як робиться у США і у цивілізованих країнах Європи. Крім того у відносинах із Російською Федерацією у нас укладено угоду про переселення сімей і захист прав переселенців. Аналогічна угоду Україна підписала із Туркменістаном, а найближчим часом подібне відбудеться з майже усіма країнами СНД. Бо це вигідно, оскільки йдеться про захист не тільки етнічних українців, які хочуть повернутися в Україну, а й тим, хто хоче повернутися в Узбекистан чи Азербайджан... Ці ж міграційні потоки не стримуються. А це навпаки, буде дуже серйозна підстава для того, щоб надавати людям допомогу. Оскільки це вже держава бере на себе турботу за переселенців. І гарантує захист їхніх прав. Але це стосується лише офіційних мігрантів.
Що ж стосується біженців, то нині підготовлено новий варіант Закону про біженців. У порівнянні із попереднім варіантом, який приймався у 1993 році, новий є більш гуманним, більш лояльним. За деякими категоріями отримати статус біженця буде значно легше. Тепер не має часового обмеження: і людина може знаходитися на території України під захистом держави, поки не будуть усунені моменти, з яких люди змушені переховуватися.
Дуже серйозним чинником, що заважає боротьбі із нелегалами є відсутність двосторонніх угод з Росією та Білоруссю про реадмісію (повернення незаконних мігрантів до країни, з якої вони прибули в Україну). Іншим складним моментом є неспроможність держави збільшити кількість цивілізованих місць утримання нелегалів. В Україні існує лише два табори біженців, кожен на 50 осіб. Нині за допомогою Одеської обласної адміністрації розпочато будівництво табору на 250 осіб.
Але все це, звичайно, навряд чи розв’яже ситуацію у разі суттєвого збільшення кількості біженців.
І на випадок збільшення кількості мігрантів, і на випадок збільшення кількості нелегалів – українська держава намагається відповідно підготуватися. Принаймні, на папері.
Говорить заступник директора державного департаменту у справах національностей та міграцій Віктор Побєдоносцев:
Зараз Президент України, Кабінет міністрів далі кілька дуже серйозних доручень правоохоронним органам вжити цілий ряд заходів, спрямованих на посилення боротьби з нелегальної міграції. Бо все таки небезпека того, що можуть сюди в Україну потрапляти такі елементи, які не бажані цивілізованим державам, існує.
Коли Верховна Рад ухвалила Закон про імміграцію, він, фактично, дає можливість людям із країн Заходу, або Сходу офіційним шляхом потрапляти в Україну і отримувати статус іммігранта. Це як робиться у США і у цивілізованих країнах Європи. Крім того у відносинах із Російською Федерацією у нас укладено угоду про переселення сімей і захист прав переселенців. Аналогічна угоду Україна підписала із Туркменістаном, а найближчим часом подібне відбудеться з майже усіма країнами СНД. Бо це вигідно, оскільки йдеться про захист не тільки етнічних українців, які хочуть повернутися в Україну, а й тим, хто хоче повернутися в Узбекистан чи Азербайджан... Ці ж міграційні потоки не стримуються. А це навпаки, буде дуже серйозна підстава для того, щоб надавати людям допомогу. Оскільки це вже держава бере на себе турботу за переселенців. І гарантує захист їхніх прав. Але це стосується лише офіційних мігрантів.
Що ж стосується біженців, то нині підготовлено новий варіант Закону про біженців. У порівнянні із попереднім варіантом, який приймався у 1993 році, новий є більш гуманним, більш лояльним. За деякими категоріями отримати статус біженця буде значно легше. Тепер не має часового обмеження: і людина може знаходитися на території України під захистом держави, поки не будуть усунені моменти, з яких люди змушені переховуватися.
Дуже серйозним чинником, що заважає боротьбі із нелегалами є відсутність двосторонніх угод з Росією та Білоруссю про реадмісію (повернення незаконних мігрантів до країни, з якої вони прибули в Україну). Іншим складним моментом є неспроможність держави збільшити кількість цивілізованих місць утримання нелегалів. В Україні існує лише два табори біженців, кожен на 50 осіб. Нині за допомогою Одеської обласної адміністрації розпочато будівництво табору на 250 осіб.
Але все це, звичайно, навряд чи розв’яже ситуацію у разі суттєвого збільшення кількості біженців.
