Київ, 16 листопада 2001 – У мусульман розпочинається Рамадан, який відзначається і в Україні. Адже, за даними Духовного управління мусульман, понад два мільйони громадян України належать до мусульманського віросповідання. Крім того, місія ООН в Україні нагадує, що на українській території нині мешкає щонайменше 15 тисяч громадян із країн мусульманського світу. Як їм живеться? Хто вони?
Більшість мусульман проживає у Криму (кримські татари) та в великих містах; із них понад вісімдесят відсотків займаються дрібним і середнім бізнесом, аби прогодувати свої родини.
За останні роки й місяці Україна стала “другою вітчизною” для тисяч біженців із країн Середньої Азії, Афганістану, Іраку. За словами експерта місії ООН та Центру близькосхідних досліджень Олександра Богомолова, лише меншість цих людей через матеріальну скруту та всілякі об’єктивні і суб’єктивні фактори зможе найближчими роками виїхати до Центральної та Західної Європи.
Щодо України, то, за даними управління Верховного комісара ООН у справах біженців, тут зареєстровано лише 3 тисячі біженців – так званих шукачів притулку, політичних та економічних емігрантів. Інші перебувають на території України “на пташиних правах”, потерпаючи від утисків бюрократів та матеріальних проблем.
Але, як стверджує пан Богомолов, мусульмани, які мешкають або ж перебувають в Україні, навряд чи становлять “фактор ризику” – соціального чи політичного, оскільки їм не вигідно порушувати чинне українське або ж міжнародне законодавство, яким визначено “правила життя” для емігрантів та біженців. Навряд чи існують в Україні і так звані “агресивні мусульманські анклави”, вважає експерт Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Більшість мусульман проживає у Криму (кримські татари) та в великих містах; із них понад вісімдесят відсотків займаються дрібним і середнім бізнесом, аби прогодувати свої родини.
За останні роки й місяці Україна стала “другою вітчизною” для тисяч біженців із країн Середньої Азії, Афганістану, Іраку. За словами експерта місії ООН та Центру близькосхідних досліджень Олександра Богомолова, лише меншість цих людей через матеріальну скруту та всілякі об’єктивні і суб’єктивні фактори зможе найближчими роками виїхати до Центральної та Західної Європи.
Щодо України, то, за даними управління Верховного комісара ООН у справах біженців, тут зареєстровано лише 3 тисячі біженців – так званих шукачів притулку, політичних та економічних емігрантів. Інші перебувають на території України “на пташиних правах”, потерпаючи від утисків бюрократів та матеріальних проблем.
Але, як стверджує пан Богомолов, мусульмани, які мешкають або ж перебувають в Україні, навряд чи становлять “фактор ризику” – соціального чи політичного, оскільки їм не вигідно порушувати чинне українське або ж міжнародне законодавство, яким визначено “правила життя” для емігрантів та біженців. Навряд чи існують в Україні і так звані “агресивні мусульманські анклави”, вважає експерт Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
