Москва, 19 листопада 2001 – Під час перебування молдовського президента Владіміра Вороніна у російській столиці можна було почути чимало коментарів про те, наскільки є важливою є роль Росії у врегулюванні придністровського конфлікту. Однак як не дивно, російські засоби масової інформації на відміну від офіційних оглядачів, багато писали про те, що в ситуації в Придністров’ї зацікавлена не тільки Росія, а й Україна, яка має кордон з цим реґіоном.
До того ж варто нагадати про чималу кількість українського етнічного населення на території самовиголошеної Придністровської молдавської республіки, щоб усвідомити, наскільки серйозна для України проблема Придністров’я і що вирішуватися ця проблема може тільки з участю Києва. Звичано, коли Україна є учасником переговорного процесу за участю Російської федерації Молдови та представників самовиголошеної Придністровської республіки.
Можна сказати, що сьогодні у вирішенні придністровської проблеми за участю України зацікавлене більше придністровське керівництво, ніж керівники Молдови. Владімір Воронін, як можна було зрозуміти під час його переговорів з Владіміром Путіним, сподівається, що Росія допоможе Молдові вирішити придністровську проблему саме на молдовських умовах. А у відповідь керівництво Молдови готове економічно відповісти на пропозицію російського капіталу, а також, можливо, розглянути в майбутньому питання про вступ Молдови до союзу Росії й Білорусі.
Можна сказати, що за вирішення питання територіальної цілісності Молдови тамтешні комуністи, які прийшли до влади в цій колишній радянській республіці, готові заплатити певною частиною власного суверенітету. Однак, дивуватися такій позиції лівих не варто. Варто тільки усвідомити, що якщо рішення придністровської проблеми справді будуть шукати сьогодні за рецептами, які відпрацьовуються під час переговорів Путіна і Вороніна, це може серйозно позначитися на майбутньому не лише Придністров’я як реґіону, не лише самої ситуації в придністровському конфлікті, однак і на російсько-українські, і на українсько-молдовські відносини.
До того ж варто нагадати про чималу кількість українського етнічного населення на території самовиголошеної Придністровської молдавської республіки, щоб усвідомити, наскільки серйозна для України проблема Придністров’я і що вирішуватися ця проблема може тільки з участю Києва. Звичано, коли Україна є учасником переговорного процесу за участю Російської федерації Молдови та представників самовиголошеної Придністровської республіки.
Можна сказати, що сьогодні у вирішенні придністровської проблеми за участю України зацікавлене більше придністровське керівництво, ніж керівники Молдови. Владімір Воронін, як можна було зрозуміти під час його переговорів з Владіміром Путіним, сподівається, що Росія допоможе Молдові вирішити придністровську проблему саме на молдовських умовах. А у відповідь керівництво Молдови готове економічно відповісти на пропозицію російського капіталу, а також, можливо, розглянути в майбутньому питання про вступ Молдови до союзу Росії й Білорусі.
Можна сказати, що за вирішення питання територіальної цілісності Молдови тамтешні комуністи, які прийшли до влади в цій колишній радянській республіці, готові заплатити певною частиною власного суверенітету. Однак, дивуватися такій позиції лівих не варто. Варто тільки усвідомити, що якщо рішення придністровської проблеми справді будуть шукати сьогодні за рецептами, які відпрацьовуються під час переговорів Путіна і Вороніна, це може серйозно позначитися на майбутньому не лише Придністров’я як реґіону, не лише самої ситуації в придністровському конфлікті, однак і на російсько-українські, і на українсько-молдовські відносини.
