Прага, 20 листопада 2001 - Згідно з цим документом, їх не будуть судити у відкритих цивільних судах з присяжними, їх судитимуть військові трибунали за закритими дверима. Цей указ викликав гучну реакцію серед політичних оглядачів та зокрема серед професорів права та експертів з конституційних питань.
Американська конституція – це знаменитий гнучкий документ. Вона вже більше 200 років витримує постійні випробування та інтерпретації. Указ президента Буша викликав таку бурхливу реакцію власне тому, що він ігно-рує конституцію і ті права, які вона забезпечує кожній людині. Людині, дорогий слухачу, а не громадянинові.
Йдеться про те, що указ стосується іноземців, оскільки вони не є грома-дянами США, з тих чи інших причин їх підозрюють у тероризмі або причет-ності до нього, й мовляв тому вони не підлягають положенням американської конституції. Але, як стверджують вчені, оскільки конституція говорить про людей а не громадян, її положення стосуються усіх, включно із тими, яких судять за тероризм, а президентський указ, це ніщо інше як встановлення воєнного становища в державі. Найвищий закон держави, це її основний закон – конституція. Указ Буша віддає судову владу міністерству оборони та президентові – вони мають вирішувати умови цих судових процесів.
Справедливість, за американськими стандартами, це судовий процес за участю дванадцяти присяжних, які відповідають перед законом, а не перед президентом, наголошує Ален Дерщовиць, професор Юридичного Факуль-тету Гарвардського університету. Військовий суд означає, що ті, хто буде вирішувати невинність чи вину підсудних відповідають перед своїм головно-командувачем, каже він. Але мабуть найголовніше, на думку Дершовця це те, що Буш не довіряє, що добре випробувана американська судова система впорається у цій складній ситуації. Інші вважають, що президентський указ лише посилить позиції теро-ристів. Судячи їх за зачиненими дверима Америка віддає в їхні руки перевагу громадської думки. Представлення доказів вини в атмосфері таємничості нікого не переконає, лише посилить пропаганду Бин Ладена. А військове страчення засуджених лише створить нове покоління мучеників-терористів. Найгірший американський терорист – Тимоті Мекві, який заподіяв смерть ста шістдесяти восьми американцям – мав право на повний конституційний захист – відкритий криміналь-ний судовий процес. Коли йдеться про іноземців, ймовірно мусульман, спра-ведливістю раптом диспонує тимчасова військова комісія, ще й до того в засекречених умовах. Тут пахне лицемірством...
І нарешті таке: судити терориста військовим судом значить ставитися до нього як до воїна. Але ж вони не бійці а кримінали. Військовий суд підви-щить їх до рівня воїна Ісламу у війні проти Америки і дасть їм неоднозначну символічну перемогу.
Чи вдасться захопити Бин Ладена та його соратників покаже час. Але зараз в американських тюрмах затримані сотні людей, яких підозрюють у причетності до тероризму. Ті арештовані як і вся американська громадськість мають право на відкриту інформацію, а це значить право на відкриті судові процеси за участю присяжних та всіх гарантій яких надає «людям» американська конституція.
Американська конституція – це знаменитий гнучкий документ. Вона вже більше 200 років витримує постійні випробування та інтерпретації. Указ президента Буша викликав таку бурхливу реакцію власне тому, що він ігно-рує конституцію і ті права, які вона забезпечує кожній людині. Людині, дорогий слухачу, а не громадянинові.
Йдеться про те, що указ стосується іноземців, оскільки вони не є грома-дянами США, з тих чи інших причин їх підозрюють у тероризмі або причет-ності до нього, й мовляв тому вони не підлягають положенням американської конституції. Але, як стверджують вчені, оскільки конституція говорить про людей а не громадян, її положення стосуються усіх, включно із тими, яких судять за тероризм, а президентський указ, це ніщо інше як встановлення воєнного становища в державі. Найвищий закон держави, це її основний закон – конституція. Указ Буша віддає судову владу міністерству оборони та президентові – вони мають вирішувати умови цих судових процесів.
Справедливість, за американськими стандартами, це судовий процес за участю дванадцяти присяжних, які відповідають перед законом, а не перед президентом, наголошує Ален Дерщовиць, професор Юридичного Факуль-тету Гарвардського університету. Військовий суд означає, що ті, хто буде вирішувати невинність чи вину підсудних відповідають перед своїм головно-командувачем, каже він. Але мабуть найголовніше, на думку Дершовця це те, що Буш не довіряє, що добре випробувана американська судова система впорається у цій складній ситуації. Інші вважають, що президентський указ лише посилить позиції теро-ристів. Судячи їх за зачиненими дверима Америка віддає в їхні руки перевагу громадської думки. Представлення доказів вини в атмосфері таємничості нікого не переконає, лише посилить пропаганду Бин Ладена. А військове страчення засуджених лише створить нове покоління мучеників-терористів. Найгірший американський терорист – Тимоті Мекві, який заподіяв смерть ста шістдесяти восьми американцям – мав право на повний конституційний захист – відкритий криміналь-ний судовий процес. Коли йдеться про іноземців, ймовірно мусульман, спра-ведливістю раптом диспонує тимчасова військова комісія, ще й до того в засекречених умовах. Тут пахне лицемірством...
І нарешті таке: судити терориста військовим судом значить ставитися до нього як до воїна. Але ж вони не бійці а кримінали. Військовий суд підви-щить їх до рівня воїна Ісламу у війні проти Америки і дасть їм неоднозначну символічну перемогу.
Чи вдасться захопити Бин Ладена та його соратників покаже час. Але зараз в американських тюрмах затримані сотні людей, яких підозрюють у причетності до тероризму. Ті арештовані як і вся американська громадськість мають право на відкриту інформацію, а це значить право на відкриті судові процеси за участю присяжних та всіх гарантій яких надає «людям» американська конституція.
