Київ, 4 грудня 2001 - Як відомо з Біблії, перша людина – Адам, дала імена усім живим істотам. Акція пройшла спокійно. Слон не вимагав, щоб його називали кролем, а шакал не вважав наймення лева найліпшим до себе. Однак у Адамові часи не існувало політичних партій та виборчих блоків. Ймовірно, вони б учинили великий лемент виборюючи собі найгучніші назви. А якби в цей процес ще й втрутилася райська адміністрація, перші люди б точно втратили орієнтацію в світі політичних суб‘єктів. Про боротьбу за популярні назви у виборчому процесі розповідає Сергій Грабовський:
Український виборець значно витриваліший від Адама та Єви. Він приречений не просто розібратися у виборчому параді партій та боків, а й відрізнити підробки чи, м‘якше кажучи, “бліді копії” від оригіналів. А те, що таких копій вистачатиме, сумнівів немає. Як і в тому, що славетний адмінресурс допоможе у копіюванні тих політичних брендів, які пов‘язані з реальною, а не декларативною опозицією.
Перша з таких копій уприємнила себе ще на минулих виборах. Коли майже половина електорату соціалістичної орієнтації пішла за дублером Соцпартії - Прогресивними соціалістами, витвореними, як подейкують, за допомогою вже згаданого адмінресурсу. Результат. Під час політичної кризи узимку 2000-01 року, коли соціалісти намагалися змінити систему влади в країні, прогресивні соціалісти щосили викривали змову антидержавних сил і голосували разом з олігархами.
На теперішніх виборах активно діятимуть, щонайменше, три головних різновиди оригіналів та копій. Перший – це українські політичні сили, які використовують відомі закордонні партійні бренди, аби записати популярність іноземців до свого активу. Це, скажімо, об‘єднані соціал-демократи чи “Яблуко”. Міра їхньої схожості на оригінали - тема окремої розмови.
Другий різновид – це сили, які всерйоз змагаються за популярний бренд. Дуже багато, наприклад, охочих іти на вибори під прапорами зеленого руху, що гарантує проходження до парламенту без особливих зусиль.
І, нарешті, найцікавіший різновид – це бернд-фантом. Коли копія покликана вкрасти в оригіналу частину симпатиків. Чи не в один голос політологи до цього різновиду відносять виборчий блок “Народний рух України” на чолі з Богданом Бойком. Мета якого зрозуміла: забрати якнайбільше голосів у блоку Віктора Ющенка, куди входять два справжніх, так би мовити, відлами Руху.
Цілком імовірно, що все це тільки початок процесу творення партій-копій. Не виключено, що вільну віднедавна назву Фронт національного порятунку підбере хтось, хто не має жодного стосунку до опонування президентській адміністрації.
Навіть іменні виборчі блоки можуть бути здубльовані. Хіба мало в Україні Вікторів Андрійовичів чи Юлій Володимирівн. Але, за будь яких обставин, за твердженням психологів, обдурити можна лише того, хто дозволить це зробити з собою. Адже свого часу лукавий змій зумів спокусити Адама і Єву тільки тому, що вони були вже внутрішньо налаштовані на це.
Як ми почули, блок “Народний рух України” політологи називають брендом-фантомом. Але “НРУ за єдність” – це не лише Богдан Бойко, а й Георгій Філіпчук, який є співголовою партії. Про мету і союзників цього блоку я запитав саме у Георгія Філіпчука:
“Відстоювати і реалізовувати українську національну ідею в сфері економіки, політики, духовності. А це означатиме, що нашими спаринг-партнерами, практично, є усі ті праві сили, включно і націонал-патріотичні, і організація українських націоналістів, і люди, які сповідують українську національну ідею. Ми, безперечно, ставимо перед собою завдання, формуючи блок Народний рух України: не вести, як це роблять політичні спекулянти навколо нас, боротьбу проти “Нашої України”.
Нашими традиційними позиціями, є так звана, формула два “К” (на рівні опонентів і противників). Це “комунізм” і “кримінал”. Тому позиція Руху, на відміну від окремих речників із “Нашої України”, є антикомуністичною”.
А ось що думає про виборчий блок “Народний рух України” голова, так би мовити , “Руху в законі” Геннадій Удовенко:
“Там звідкись появилися гроші. А хто у нас гроші дає? Або адміністративно-фінансовий ресурс, або олігархи. Оці гроші звідкись, десь появилися і тепер отаким людям, яких можна купити за гроші, вони йдуть до Бойка. Будемо з цим породіллям боротися”.
Упродовж двох днів у Верховній Раді України проходив семінар для представників регіональної преси. Йшлося про взаємовідносини мас-медіа та суб‘єктів виборчого процесу. І народні депутати, і представники Державного комітету з інформаційної політики, і самі журналістити наголошували, що напередодні парламентських виборів із законодавчою інформаційною базою в Україні справи вкрай погані. Докладніше – у розповіді Майї Нагорняк.
Представники столичних та регіональних масмедіа цікавилися кадровими перестановками в інформаційній галузі України. Можливо, саме зміна персоналій на керівних посадах дозволить спрямувати передвиборчу кампанію у більш-менш цивілізоване русло. Насамперед маються на увазі розмови довкола звільнення Голови Держкомінформу Івана Драча. Заступник Голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Віктор Лешик упевнений,що зміна Драча не перебіг виборчої кампанії ніяк не вплине. І не вплине ніхто, хто б не обіймав посаду Голови Держкомінформу. ЛЕШИК : Я вважаю,що людина мучилася. Вона думала, що це почесна посада, а виявилося,що функціональна. Мас-медіа – це настільки складні речі, а тим паче державна інформаційна політика,що недостатньо бути філологом. Взагалі персоналія в такій структурі гратиме мінімальну роль. Справа у структурній реорганізації цієї системи.
КОР.: Депутат, член профільнго парламентського комітету Віктор Понеділко гадає, що на вибори впливатимуть Адміністрація Президента, місцеві адміністрації. Але ніяк не Голова Держкомінформу.
ПОНЕДІЛКО: Комітет, в якому чітко не визначені функції Та повноваження, який не спирається на концепцію інформаційної політики, а її в державі нема, нічого не вдіє. Можна призначати кого завгодно.
Український виборець значно витриваліший від Адама та Єви. Він приречений не просто розібратися у виборчому параді партій та боків, а й відрізнити підробки чи, м‘якше кажучи, “бліді копії” від оригіналів. А те, що таких копій вистачатиме, сумнівів немає. Як і в тому, що славетний адмінресурс допоможе у копіюванні тих політичних брендів, які пов‘язані з реальною, а не декларативною опозицією.
Перша з таких копій уприємнила себе ще на минулих виборах. Коли майже половина електорату соціалістичної орієнтації пішла за дублером Соцпартії - Прогресивними соціалістами, витвореними, як подейкують, за допомогою вже згаданого адмінресурсу. Результат. Під час політичної кризи узимку 2000-01 року, коли соціалісти намагалися змінити систему влади в країні, прогресивні соціалісти щосили викривали змову антидержавних сил і голосували разом з олігархами.
На теперішніх виборах активно діятимуть, щонайменше, три головних різновиди оригіналів та копій. Перший – це українські політичні сили, які використовують відомі закордонні партійні бренди, аби записати популярність іноземців до свого активу. Це, скажімо, об‘єднані соціал-демократи чи “Яблуко”. Міра їхньої схожості на оригінали - тема окремої розмови.
Другий різновид – це сили, які всерйоз змагаються за популярний бренд. Дуже багато, наприклад, охочих іти на вибори під прапорами зеленого руху, що гарантує проходження до парламенту без особливих зусиль.
І, нарешті, найцікавіший різновид – це бернд-фантом. Коли копія покликана вкрасти в оригіналу частину симпатиків. Чи не в один голос політологи до цього різновиду відносять виборчий блок “Народний рух України” на чолі з Богданом Бойком. Мета якого зрозуміла: забрати якнайбільше голосів у блоку Віктора Ющенка, куди входять два справжніх, так би мовити, відлами Руху.
Цілком імовірно, що все це тільки початок процесу творення партій-копій. Не виключено, що вільну віднедавна назву Фронт національного порятунку підбере хтось, хто не має жодного стосунку до опонування президентській адміністрації.
Навіть іменні виборчі блоки можуть бути здубльовані. Хіба мало в Україні Вікторів Андрійовичів чи Юлій Володимирівн. Але, за будь яких обставин, за твердженням психологів, обдурити можна лише того, хто дозволить це зробити з собою. Адже свого часу лукавий змій зумів спокусити Адама і Єву тільки тому, що вони були вже внутрішньо налаштовані на це.
Як ми почули, блок “Народний рух України” політологи називають брендом-фантомом. Але “НРУ за єдність” – це не лише Богдан Бойко, а й Георгій Філіпчук, який є співголовою партії. Про мету і союзників цього блоку я запитав саме у Георгія Філіпчука:
“Відстоювати і реалізовувати українську національну ідею в сфері економіки, політики, духовності. А це означатиме, що нашими спаринг-партнерами, практично, є усі ті праві сили, включно і націонал-патріотичні, і організація українських націоналістів, і люди, які сповідують українську національну ідею. Ми, безперечно, ставимо перед собою завдання, формуючи блок Народний рух України: не вести, як це роблять політичні спекулянти навколо нас, боротьбу проти “Нашої України”.
Нашими традиційними позиціями, є так звана, формула два “К” (на рівні опонентів і противників). Це “комунізм” і “кримінал”. Тому позиція Руху, на відміну від окремих речників із “Нашої України”, є антикомуністичною”.
А ось що думає про виборчий блок “Народний рух України” голова, так би мовити , “Руху в законі” Геннадій Удовенко:
“Там звідкись появилися гроші. А хто у нас гроші дає? Або адміністративно-фінансовий ресурс, або олігархи. Оці гроші звідкись, десь появилися і тепер отаким людям, яких можна купити за гроші, вони йдуть до Бойка. Будемо з цим породіллям боротися”.
Упродовж двох днів у Верховній Раді України проходив семінар для представників регіональної преси. Йшлося про взаємовідносини мас-медіа та суб‘єктів виборчого процесу. І народні депутати, і представники Державного комітету з інформаційної політики, і самі журналістити наголошували, що напередодні парламентських виборів із законодавчою інформаційною базою в Україні справи вкрай погані. Докладніше – у розповіді Майї Нагорняк.
Представники столичних та регіональних масмедіа цікавилися кадровими перестановками в інформаційній галузі України. Можливо, саме зміна персоналій на керівних посадах дозволить спрямувати передвиборчу кампанію у більш-менш цивілізоване русло. Насамперед маються на увазі розмови довкола звільнення Голови Держкомінформу Івана Драча. Заступник Голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Віктор Лешик упевнений,що зміна Драча не перебіг виборчої кампанії ніяк не вплине. І не вплине ніхто, хто б не обіймав посаду Голови Держкомінформу. ЛЕШИК : Я вважаю,що людина мучилася. Вона думала, що це почесна посада, а виявилося,що функціональна. Мас-медіа – це настільки складні речі, а тим паче державна інформаційна політика,що недостатньо бути філологом. Взагалі персоналія в такій структурі гратиме мінімальну роль. Справа у структурній реорганізації цієї системи.
КОР.: Депутат, член профільнго парламентського комітету Віктор Понеділко гадає, що на вибори впливатимуть Адміністрація Президента, місцеві адміністрації. Але ніяк не Голова Держкомінформу.
ПОНЕДІЛКО: Комітет, в якому чітко не визначені функції Та повноваження, який не спирається на концепцію інформаційної політики, а її в державі нема, нічого не вдіє. Можна призначати кого завгодно.
