Прага, 6 грудня 2001 - Багато років тому, 29 червня 1963-ого року в приміщенні Української Вільної Анадемії Наук у Нью Йорку під час творчої зустрічі українських художників Петро Холодний Молодший так визначив національний характер мистецтва: »Кожний маляр, який позбудеться чужих впливів і творитиме своє, накопичуватиме власний досвід, так виявить свою національну сутність». Від першого штриха і першої поетичної проби і до останнього подиху, до останнього написаного рядка Святослав Гординський був і назавжди залишиться митцем українським. Можливо саме тому, що він добре знав і глибоко шанував інтелект і творчість інших, далеких і близьких йому людей.
Життєва доля Святослава Гординського складалась по довгій, майже у століття дорозі - від гуцульської Коломиї до штату Нью Джерзі в заокеанській Америці. Ця дорога вмістила півсвіту, - Львів, Відень, Краків, Рим, Мюнхен, Париж, Нью Йорк і ще десятки інших міст. Та до найбільших життєвих здобутків належать зустрічі з найобдарованішими людьми свого часу – від Олекси Новаківського до Олександра Архипенка, від французького митця Фернана Леже і до молодої американської художниці Ілони Сочинської. Не буде перебільшенням сказати, що життя Святослава Гординського відбиває історію його вітчизни з усіма драмами і несподіваними поворотами, злетами і трагічними переломами. І в цьому також його велика таємниця і цінність.
Святослав Гординський прийшов на світ у Коломиї, в самому серці Гуцульщини. Його батько - літературознавець Ярослав Гординський, належав до відомих українських культурних діячів. В родині вміли культивувати таланти, тому і малярський дар Святослава, і його молодшої сестри – піаністки Дарії Гординської-Каранович, не промарнували. Першою професійною школою Святослава стала Школа Олекси Новаківського у Львові – митця- новатора, який вмів розкошувати барвами і цю пристрасть прищеплював учням. Дальшим кроком була Берлінська Академія мистецтв та Академія Жульєна в Парижі. До кожного зі своїх учителів Гординський придивлявся, з кожним полемізував і як справжній талант, пробував творити по-іншому. Якщо Новаківський вказав на потребу мистецької дисципліни і відбору, то в Парижі можна було на всю повноту розгорнути мистецький експеримент. Там, зрештою, і народився Гординський - конструктивіст, і футурист, були також, причім – успішними, експресіоністські проби. У колі української богеми в Парижі Гординський був лідером, однак життя вдома тягнуло понад усе. І митець повертається до Львова.
На рідному ґрунті фонтаном вибухнули ідеї, зродились задуми і плани. І несподівано новими гранями засяяв талант молодого митця. Він став поетом. Гординський-поет ще мало досліджений і на жаль, і досі гідно не оцінений. Наприклад у Львові в 1933 р. вийшла його поетична збірка »Барви і лінії», а в 1936 - переспів »Слова о полку Ігоревім». І вже цілком вузьке коло фахівців знає, що було ще 5 збірок, а в Нью Йорку в 1961 р. вийшла його антологія »Поети Заходу», що містить 60 перекладів автора з латини, італійської, німецької, французької та польської, якими Гординський володів досконало.
Поезія Святослава Гординського розкриває те, що не вміщала тоді його малярська палітра – спрагу перемін душі зі шляхетним прагненням перемогти в чесному бою. Вірші 30-их літ значною мірою доповнюють уяву не тільки про багатогранне обдарування Гординського, але й ширше – свідчать про безмежні можливості пошуку, які відкривались перед молодою генерацією українських художників і письменників.
Крім поетичної творчості реалізовувались й інші плани. В 1931-ому році у Львові виникла Асоціація незалежних українських митців - АНАУМ. Як там, так і в організації першої виставки Асоціації Святослав Гординський відіграв надзвичайно важливу роль. Йому хотілось вкласти українське мистецтво в контекст європейського. По той беріг Дніпра, у Києві працював Михайло Бойчук, його школа сформувала засади монументального стилю. Значною мірою завдяки Гординському вдалось впізнати і зафіксувати ці нові якості українського мистецтва, які розвивались у двох центрах – Києві та Львові. До того ж додаймо унікальну роль українських національних музеїв, які стимулювали, розвивали і збирали твори своїх сучасників. »Ми повинні виявляти в мистецьких творах усю різноманітність національного життя, його змагань, поривів, зображати в них красу рідної землі,» - писав у 1942 р. Святослав Гординський, ще не знаючи, що наступ двох тоталітарних режимів - нацизму і комунізму - зупинить надовго його життя і життя сотень його земляків, що будуть розірвані кровні й творчі зв´язки, а на одному з львівських подвір´їв без повернення, безжалісно, назавжди невігласи-активівсти розчавлять скульптуру Архипенка, а малярство Гординського, як і Новаківського, Холодного, Музики чи Ковжуна в кращому випадку на довгі десятиліття опиниться за ґратами.
Святослав Гординський в 1944 р. виїжджає з України, покидає її на довгих майже 50 років. Там, вдома, під гусеницями уніфікованої тоталітарної ідеології опинились його друзі-однодумці, залишились твори і книжки. Але ув´язнити задумів режимові не вдалось. Святослав Гординський, як і десятки тих українських інтелектуалів, хто опинився за кордоном, стали добровольцями, на долю яких випала шляхетна місія оберігати національну культуру. Святослав Гординський на довгі роки стає одним з найактивніших членів Об´єднання митців-українців Америки. З-під його пера продовж 30 років вийшли сотні наукових досліджень, статтей, аналізів. Він разом з Петром Мегиком стояв біля витоків »Нотаток з мистецтва» - єдиного україномовного мистецького часопису у США.
Кожний, хто хоч раз зустрівся зі Святославом Гординським, захоплювався його по-cправжньому енциклопедичними знаннями, багатогранним обдаруванням, кипучою енергією і дивовижним працелюбством. Мабуть тому ми сьогодні маємо унікальну монографію автора про історію української ікони, книжку з історії українського образотворчого мистецтва, грунтовні дослідження про творчість Архипенка, Павлося, Крука та багатьох інших. Гординський є автором проектів оформлення понад 30 церков у США та Європі, наприклад, унікальної поліхромії розписів собору Покрови Пресвятої Богородиці в Мюнхені, виконаної в 1979 році. Він також успішно займався графікою, книжковою ілюстрацією, проектами килимів. І звичайно – малярством, яке особливо притягало майстра на початку його творчої кар´єри. Цих творів сьогодні збереглось не так багато, тим вищою є їх мистецька і людська цінність.
Можна перейти життям між білим і чорним, але можна і розіграти в ньому всю кольорову палітру. Другий шлях складніший, зате відкриває широкі обрії. Для Святослава Гординського ніколи не було вагань, якою дорогою йти. Він помер у 1993-ому році на чужині, в далекому Нью Джерзі, та дорогою, котру обрав, він сьогодні повертається до дому.
Життєва доля Святослава Гординського складалась по довгій, майже у століття дорозі - від гуцульської Коломиї до штату Нью Джерзі в заокеанській Америці. Ця дорога вмістила півсвіту, - Львів, Відень, Краків, Рим, Мюнхен, Париж, Нью Йорк і ще десятки інших міст. Та до найбільших життєвих здобутків належать зустрічі з найобдарованішими людьми свого часу – від Олекси Новаківського до Олександра Архипенка, від французького митця Фернана Леже і до молодої американської художниці Ілони Сочинської. Не буде перебільшенням сказати, що життя Святослава Гординського відбиває історію його вітчизни з усіма драмами і несподіваними поворотами, злетами і трагічними переломами. І в цьому також його велика таємниця і цінність.
Святослав Гординський прийшов на світ у Коломиї, в самому серці Гуцульщини. Його батько - літературознавець Ярослав Гординський, належав до відомих українських культурних діячів. В родині вміли культивувати таланти, тому і малярський дар Святослава, і його молодшої сестри – піаністки Дарії Гординської-Каранович, не промарнували. Першою професійною школою Святослава стала Школа Олекси Новаківського у Львові – митця- новатора, який вмів розкошувати барвами і цю пристрасть прищеплював учням. Дальшим кроком була Берлінська Академія мистецтв та Академія Жульєна в Парижі. До кожного зі своїх учителів Гординський придивлявся, з кожним полемізував і як справжній талант, пробував творити по-іншому. Якщо Новаківський вказав на потребу мистецької дисципліни і відбору, то в Парижі можна було на всю повноту розгорнути мистецький експеримент. Там, зрештою, і народився Гординський - конструктивіст, і футурист, були також, причім – успішними, експресіоністські проби. У колі української богеми в Парижі Гординський був лідером, однак життя вдома тягнуло понад усе. І митець повертається до Львова.
На рідному ґрунті фонтаном вибухнули ідеї, зродились задуми і плани. І несподівано новими гранями засяяв талант молодого митця. Він став поетом. Гординський-поет ще мало досліджений і на жаль, і досі гідно не оцінений. Наприклад у Львові в 1933 р. вийшла його поетична збірка »Барви і лінії», а в 1936 - переспів »Слова о полку Ігоревім». І вже цілком вузьке коло фахівців знає, що було ще 5 збірок, а в Нью Йорку в 1961 р. вийшла його антологія »Поети Заходу», що містить 60 перекладів автора з латини, італійської, німецької, французької та польської, якими Гординський володів досконало.
Поезія Святослава Гординського розкриває те, що не вміщала тоді його малярська палітра – спрагу перемін душі зі шляхетним прагненням перемогти в чесному бою. Вірші 30-их літ значною мірою доповнюють уяву не тільки про багатогранне обдарування Гординського, але й ширше – свідчать про безмежні можливості пошуку, які відкривались перед молодою генерацією українських художників і письменників.
Крім поетичної творчості реалізовувались й інші плани. В 1931-ому році у Львові виникла Асоціація незалежних українських митців - АНАУМ. Як там, так і в організації першої виставки Асоціації Святослав Гординський відіграв надзвичайно важливу роль. Йому хотілось вкласти українське мистецтво в контекст європейського. По той беріг Дніпра, у Києві працював Михайло Бойчук, його школа сформувала засади монументального стилю. Значною мірою завдяки Гординському вдалось впізнати і зафіксувати ці нові якості українського мистецтва, які розвивались у двох центрах – Києві та Львові. До того ж додаймо унікальну роль українських національних музеїв, які стимулювали, розвивали і збирали твори своїх сучасників. »Ми повинні виявляти в мистецьких творах усю різноманітність національного життя, його змагань, поривів, зображати в них красу рідної землі,» - писав у 1942 р. Святослав Гординський, ще не знаючи, що наступ двох тоталітарних режимів - нацизму і комунізму - зупинить надовго його життя і життя сотень його земляків, що будуть розірвані кровні й творчі зв´язки, а на одному з львівських подвір´їв без повернення, безжалісно, назавжди невігласи-активівсти розчавлять скульптуру Архипенка, а малярство Гординського, як і Новаківського, Холодного, Музики чи Ковжуна в кращому випадку на довгі десятиліття опиниться за ґратами.
Святослав Гординський в 1944 р. виїжджає з України, покидає її на довгих майже 50 років. Там, вдома, під гусеницями уніфікованої тоталітарної ідеології опинились його друзі-однодумці, залишились твори і книжки. Але ув´язнити задумів режимові не вдалось. Святослав Гординський, як і десятки тих українських інтелектуалів, хто опинився за кордоном, стали добровольцями, на долю яких випала шляхетна місія оберігати національну культуру. Святослав Гординський на довгі роки стає одним з найактивніших членів Об´єднання митців-українців Америки. З-під його пера продовж 30 років вийшли сотні наукових досліджень, статтей, аналізів. Він разом з Петром Мегиком стояв біля витоків »Нотаток з мистецтва» - єдиного україномовного мистецького часопису у США.
Кожний, хто хоч раз зустрівся зі Святославом Гординським, захоплювався його по-cправжньому енциклопедичними знаннями, багатогранним обдаруванням, кипучою енергією і дивовижним працелюбством. Мабуть тому ми сьогодні маємо унікальну монографію автора про історію української ікони, книжку з історії українського образотворчого мистецтва, грунтовні дослідження про творчість Архипенка, Павлося, Крука та багатьох інших. Гординський є автором проектів оформлення понад 30 церков у США та Європі, наприклад, унікальної поліхромії розписів собору Покрови Пресвятої Богородиці в Мюнхені, виконаної в 1979 році. Він також успішно займався графікою, книжковою ілюстрацією, проектами килимів. І звичайно – малярством, яке особливо притягало майстра на початку його творчої кар´єри. Цих творів сьогодні збереглось не так багато, тим вищою є їх мистецька і людська цінність.
Можна перейти життям між білим і чорним, але можна і розіграти в ньому всю кольорову палітру. Другий шлях складніший, зате відкриває широкі обрії. Для Святослава Гординського ніколи не було вагань, якою дорогою йти. Він помер у 1993-ому році на чужині, в далекому Нью Джерзі, та дорогою, котру обрав, він сьогодні повертається до дому.
