Одеса, 10 грудня 2001 - Нині Чорноморський Християнський Центр «Місія для мореплаців» відомий у багатьох країнах світу. Шлях до визнання і активізації роботи з моряками був занадто складним. Капелани Центру і сьогодні зустрічаються з перешкодами у духовній праці над моряками. Але, Вони не втрачають надію на краще майбутніє. Серед оптимістів є і Президент Центру Олександр Сорокін.
Ігор Столяров: Прошу Вас згадати найбільш яскраві сторінки з історії Центру. Що можна було б згадати саме тепер?
Олександр Сорокін: І зараз і тоді я ставлю на перше місце ту злагоду яка існує між конфесіями що входять до Чорноморського християнського центру “Місія для мореплавців”. Нагадаю, що справу цю розпочинали чотири конфесії. Це були – УПЦ – КП, Римо-Католицька, Німецька лютеранська церкви і пізніше приєдналася Українська Греко-Католицька Церква – вперше у своїй історії. Першу службу божу на іноземному судні відслужив священик УГКЦ з Херсона отець Ісидор, нажаль нині покійний. Тепер до нас приєдналися ще і Англіканська церква і Церква методистів. Тобто, ця ідея координованої праці для користі мореплавців не лише живе, але і поширюється.
Ігор Столяров: Що вдалося зробити за цей час?
Олександр Сорокін: Я навіть не знаю чи є потреба розповідати про конкретні дії які були спрямовані на добро мореплавцям, на допомогу їм у закордонних портах. Завдяки цій суспільній праці ми маємо таку незабруднену репутацію в Україні та за кордоном. Ви питали, що яскравого сталося? Слід сказати, що завдяки цій репутації, такій дружній співпраці в Одесу прийшли всесвітньо відомі міжнародні організації, які вже більше ста років працюють з мореплавцями. Це і APOSTOLATYS MARIS з центром у Ватикані, англіканська організація THE MISSIONS TO SEAFARERS та німецька місійна організація.
Ігор Столяров: Чи можна вважати, що ці сім років були на користь українським морякам і чи не вичерпав Центр своєї мети?
Олександр Сорокін: Я в жодному разі не можу казати, що завдання Чорноморського християнського центру вичерпані. Ця скоординована праця вже існує. Цю працю робимо чесно, бо, як Вам певно відомо, біля моряків завжди є різного рівня діячі які прагнуть одержати з них певного розміру прибуток чи розраховують на зловживання гуманітарною допомогою завдяки співпраці з мореплавцями. Нажаль такі сумні речі існують. Можемо згадати і про роки коли зраджували моряків які бажали хрестити у церкві своїх дітей. Знаходилися такі, що здавали віруючих моряків і Вони залишалися без праці. Ми робимо все для того щоби подібний бруд не став знову реальністю. Хтось робить більше, хтось менше. Якби не перешкоди, а їх ми маємо багато, праця була б налагоджена так як це є у цивілізованому світі. Моряки б відчували себе вдома коли приходили б до нашого Центру. Я гадаю, що це все попереду. Розуміння таке приходить до різного рівня посадовців.
Ігор Столяров: Отож, майбутнє є?
Олександр Сорокін: Без сумніву. Я переконаний, що є перспектива у нашій праці. Я переконаний, що організації які чесно працюють з мореплавцями і далі працюватимуть в Одесі. Серед них буде у ЧХЦ “Місія для мореплаців”.
Ігор Столяров: Прошу Вас згадати найбільш яскраві сторінки з історії Центру. Що можна було б згадати саме тепер?
Олександр Сорокін: І зараз і тоді я ставлю на перше місце ту злагоду яка існує між конфесіями що входять до Чорноморського християнського центру “Місія для мореплавців”. Нагадаю, що справу цю розпочинали чотири конфесії. Це були – УПЦ – КП, Римо-Католицька, Німецька лютеранська церкви і пізніше приєдналася Українська Греко-Католицька Церква – вперше у своїй історії. Першу службу божу на іноземному судні відслужив священик УГКЦ з Херсона отець Ісидор, нажаль нині покійний. Тепер до нас приєдналися ще і Англіканська церква і Церква методистів. Тобто, ця ідея координованої праці для користі мореплавців не лише живе, але і поширюється.
Ігор Столяров: Що вдалося зробити за цей час?
Олександр Сорокін: Я навіть не знаю чи є потреба розповідати про конкретні дії які були спрямовані на добро мореплавцям, на допомогу їм у закордонних портах. Завдяки цій суспільній праці ми маємо таку незабруднену репутацію в Україні та за кордоном. Ви питали, що яскравого сталося? Слід сказати, що завдяки цій репутації, такій дружній співпраці в Одесу прийшли всесвітньо відомі міжнародні організації, які вже більше ста років працюють з мореплавцями. Це і APOSTOLATYS MARIS з центром у Ватикані, англіканська організація THE MISSIONS TO SEAFARERS та німецька місійна організація.
Ігор Столяров: Чи можна вважати, що ці сім років були на користь українським морякам і чи не вичерпав Центр своєї мети?
Олександр Сорокін: Я в жодному разі не можу казати, що завдання Чорноморського християнського центру вичерпані. Ця скоординована праця вже існує. Цю працю робимо чесно, бо, як Вам певно відомо, біля моряків завжди є різного рівня діячі які прагнуть одержати з них певного розміру прибуток чи розраховують на зловживання гуманітарною допомогою завдяки співпраці з мореплавцями. Нажаль такі сумні речі існують. Можемо згадати і про роки коли зраджували моряків які бажали хрестити у церкві своїх дітей. Знаходилися такі, що здавали віруючих моряків і Вони залишалися без праці. Ми робимо все для того щоби подібний бруд не став знову реальністю. Хтось робить більше, хтось менше. Якби не перешкоди, а їх ми маємо багато, праця була б налагоджена так як це є у цивілізованому світі. Моряки б відчували себе вдома коли приходили б до нашого Центру. Я гадаю, що це все попереду. Розуміння таке приходить до різного рівня посадовців.
Ігор Столяров: Отож, майбутнє є?
Олександр Сорокін: Без сумніву. Я переконаний, що є перспектива у нашій праці. Я переконаний, що організації які чесно працюють з мореплавцями і далі працюватимуть в Одесі. Серед них буде у ЧХЦ “Місія для мореплаців”.
