Прага, 12 грудня 2001 – Військові трибунали залишаються темою для запеклих суперечок в Америці, хоча президент Буш дав наказ про їхнє створення майже місяць тому. Правозахисні організації вважають, що військові трибунали є зазіханням на демократичні свободи суспільства і права людини.
Серед проблем, що непокоять борців за права людини, є можливість утаємничення судових доказів на слуханнях у військових трибуналах, якщо докази міститимуть матеріали, розголошення яких загрожуватиме безпеці США. За американськими законами, у цивільних судах всі докази мають представлятися публічно. Іншою скаргою правозахисників є те, що оскаржити рішення військового трибуналу можна лише у міністра оборони, тоді, як у цивільних судах є процедура оскарження у Верховному Суді. І, на решті, для винесення самого звинувачувального вироку у військовому трибуналі потрібно лише дві третини голосів, тоді, як цивільні суди вимагають одностайного рішення присяжних.
Волтер Бернс із дослідницького центру Емерікан Ентерпрайз Інстітют погоджується, що військові трибунали дають можливість для маніпуляцій, але на його думку, у випадку атак 11 вересня йдеться про цілком нестандартну стуацію, яка вимагає особливого підходу. «Ці люди не винні у звичайних злочинах на території США, тому їх і не судитимуть за звичайними правилами. Їх судитимуть за військовими правилами, бо президент має право на оголошення війни», говорить Волтер Бернс.
Інший експерт, Роджер Пілон із Інституту Като, говорить, що наказ президента має настільки широке трактування, що під військовий трибунал можуть потрапити люди і з найменшими, або ж навіть несвідомими зв’язками з терористами. «Немає чіткого визначення терориста, так само, як і визначення, що таке допомога терористам. Це може включати орендування кімнати, а може і допомогу в безпосередній терористичній діяльності», зауважив в інтрев’ю Радіо Свобода американський експерт.
Він додає, що у випадку, коли громадський контроль відсутній, занадто багато відповідальності покладається на конкретних осіб, у цьому випадку, на міністра оборони Дональда Рамсфельда та на військових суддів. На думку Роджера Пілона, є небезпека того, що у справі суду над терористами, правосуддя може перейти від влади закону до влади конкретної людини.
Тим часом Міністерство Оборони за допомогою Міністрества Юстиції готує норми, які регулюватимуть діяльність військових трибуналів, і можливо, коли вони з’являться на папері, на деякі із заторкнутих запитань буде дано конкретні відповіді.
Серед проблем, що непокоять борців за права людини, є можливість утаємничення судових доказів на слуханнях у військових трибуналах, якщо докази міститимуть матеріали, розголошення яких загрожуватиме безпеці США. За американськими законами, у цивільних судах всі докази мають представлятися публічно. Іншою скаргою правозахисників є те, що оскаржити рішення військового трибуналу можна лише у міністра оборони, тоді, як у цивільних судах є процедура оскарження у Верховному Суді. І, на решті, для винесення самого звинувачувального вироку у військовому трибуналі потрібно лише дві третини голосів, тоді, як цивільні суди вимагають одностайного рішення присяжних.
Волтер Бернс із дослідницького центру Емерікан Ентерпрайз Інстітют погоджується, що військові трибунали дають можливість для маніпуляцій, але на його думку, у випадку атак 11 вересня йдеться про цілком нестандартну стуацію, яка вимагає особливого підходу. «Ці люди не винні у звичайних злочинах на території США, тому їх і не судитимуть за звичайними правилами. Їх судитимуть за військовими правилами, бо президент має право на оголошення війни», говорить Волтер Бернс.
Інший експерт, Роджер Пілон із Інституту Като, говорить, що наказ президента має настільки широке трактування, що під військовий трибунал можуть потрапити люди і з найменшими, або ж навіть несвідомими зв’язками з терористами. «Немає чіткого визначення терориста, так само, як і визначення, що таке допомога терористам. Це може включати орендування кімнати, а може і допомогу в безпосередній терористичній діяльності», зауважив в інтрев’ю Радіо Свобода американський експерт.
Він додає, що у випадку, коли громадський контроль відсутній, занадто багато відповідальності покладається на конкретних осіб, у цьому випадку, на міністра оборони Дональда Рамсфельда та на військових суддів. На думку Роджера Пілона, є небезпека того, що у справі суду над терористами, правосуддя може перейти від влади закону до влади конкретної людини.
Тим часом Міністерство Оборони за допомогою Міністрества Юстиції готує норми, які регулюватимуть діяльність військових трибуналів, і можливо, коли вони з’являться на папері, на деякі із заторкнутих запитань буде дано конкретні відповіді.
