Симферополь, 12 грудня 2001 - Про статус російської мови в Криму говорити і легко, і важко. Легко, бо її роль на півострові цілком чітка – це панівна мова. А важко, бо, формально вона залишається мовою етнічної меншини, яка, втім, складає більшість серед населення Криму.
У кримській конституції жодного разу не згадується українська мова. Там пишеться лише про якусь абстрактну “державну”. Проголосять в Україні державною, наприклад, китайську чи турецьку – а до конституції автономії поправок вносити не треба! Роль російської ж тут розписано чітко, хоч і без дратівливих статусів державної чи офіційної, цитую: “В Автономній Республіці Крим російська мова як мова більшості населення і прийнятна для міжнаціонального спілкування використовується в усіх сферах громадського життя”, кінець цитати. Але це формальності, а що ж реально? В Криму виходить три десятки загальнокримських друкованих видань і лише “Кримська світлиця” – українською, а “Ян’и дюнья” – кримськотатарською мовами. Решта – російськомовні. Тижневий разовий наклад газет, що друкуються російською мовою сягає п’ятисот тисяч примірників. Українською – 3 тисячі, кримськотатарською – дві. Усі владні видання – урядова “Кримская газєта”, парламентська “Кримскіє ізвєстія” і два десятки районних комунальних газет – російськомовні. Усі телерадіокомпанії в Криму ведуть своє мовлення російською мовою. Лише Держтелерадіокомпанія “Крим” має українські, кримськотатарські, вірменські, німецькі і болгарські програми, але їхній ефірний час не перевищує 20% усього обсягу мовлення компанії. З трьох кримських театрів лише один – кримськотатарський – робить неросійські постановки. Абсолютна більшість вистав Кримського Українського театру – російськомовні. 90% книг, що видаються в автономії – російською мовою.
Схожа ситуація і в освітній сфері. З майже 6 сотень загальноосвітніх шкіл лише в 10 – навчання ведеться кримськотатарською мовою, а в 4-х – українською. Решта шкіл – російськомовні. Жодна татаро- та україмовна школа не має пристосованого до навчального процесу приміщення. Саме через це прийом учнів у ці навчальні заклади – обмежений. Тож, попри конституційні гарантії, не кожен кримчанин маючи право, має можливість отримати освіту державною мовою. Але повернімося до конституційних положень, які виконуються і навіть перевиконуються в Криму. Отже, конституція АРК гарантує, що російська мова є: мовою усіх офіційних документів, які посвідчують особу; мовою судочинства, нотаріату та адвокатури; мовою пошти, телеграфу та організацій сфери обслуговування в Криму. Не дивно, що усі мої співрозмовники з етнічних громад Криму в один голос скаржаться на русифікаційні процеси, які посилюються в автономії.
У кримській конституції жодного разу не згадується українська мова. Там пишеться лише про якусь абстрактну “державну”. Проголосять в Україні державною, наприклад, китайську чи турецьку – а до конституції автономії поправок вносити не треба! Роль російської ж тут розписано чітко, хоч і без дратівливих статусів державної чи офіційної, цитую: “В Автономній Республіці Крим російська мова як мова більшості населення і прийнятна для міжнаціонального спілкування використовується в усіх сферах громадського життя”, кінець цитати. Але це формальності, а що ж реально? В Криму виходить три десятки загальнокримських друкованих видань і лише “Кримська світлиця” – українською, а “Ян’и дюнья” – кримськотатарською мовами. Решта – російськомовні. Тижневий разовий наклад газет, що друкуються російською мовою сягає п’ятисот тисяч примірників. Українською – 3 тисячі, кримськотатарською – дві. Усі владні видання – урядова “Кримская газєта”, парламентська “Кримскіє ізвєстія” і два десятки районних комунальних газет – російськомовні. Усі телерадіокомпанії в Криму ведуть своє мовлення російською мовою. Лише Держтелерадіокомпанія “Крим” має українські, кримськотатарські, вірменські, німецькі і болгарські програми, але їхній ефірний час не перевищує 20% усього обсягу мовлення компанії. З трьох кримських театрів лише один – кримськотатарський – робить неросійські постановки. Абсолютна більшість вистав Кримського Українського театру – російськомовні. 90% книг, що видаються в автономії – російською мовою.
Схожа ситуація і в освітній сфері. З майже 6 сотень загальноосвітніх шкіл лише в 10 – навчання ведеться кримськотатарською мовою, а в 4-х – українською. Решта шкіл – російськомовні. Жодна татаро- та україмовна школа не має пристосованого до навчального процесу приміщення. Саме через це прийом учнів у ці навчальні заклади – обмежений. Тож, попри конституційні гарантії, не кожен кримчанин маючи право, має можливість отримати освіту державною мовою. Але повернімося до конституційних положень, які виконуються і навіть перевиконуються в Криму. Отже, конституція АРК гарантує, що російська мова є: мовою усіх офіційних документів, які посвідчують особу; мовою судочинства, нотаріату та адвокатури; мовою пошти, телеграфу та організацій сфери обслуговування в Криму. Не дивно, що усі мої співрозмовники з етнічних громад Криму в один голос скаржаться на русифікаційні процеси, які посилюються в автономії.
