Прага, 25 грудня 2001 – Одні кажуть що поняття глобалізму походить від римського слова “глобус” – куля, а інші козиряють англійським терміном “ґлобал” – світовий, всесвітній. Глобалізм означає, що сучасне людство розглядається не як проста сума, скупчення більш-менш відмінних країн та народів, а як єдине суперціле, принципово нова всесвітня, глобальна система, всі структурні елементи котрої \країни, народи\ перебувають у тісних та неухильно поглиблюваних зв’язках і взаємодії. Чи готова Україна відповісти на виклики глобалізму і прискорення розвитку цивілізації?
Глобалізація – це загальноцивілізаційний процес, котрий справляє величезний вплив на політичні, економічні й інші сфери людського буття. Якогось завершеного теоретичного визначення глобалізації ще немає. Але після його запровадження у науку діячами, теоретиками Римського клубу у 60-і роки, сьогодні з”явилася низка трактувань цього процесу. Наприклад, вчений Гідденс вважає що це означає “розширення світових соціальних зв”язків, які з”єднують віддалені регіони таким чином, що місцеві події розвиваються під впливом подій, які відбуваються за багато миль від них”. Інші визначення також передбачають зміцнення світових зв”язків, поширення спільних для світу цінностей, виникнення і спільних для всього світу проблем \економічних, екологічних, політичних і таке інше\. Але науковці вважають що процес глобалізації розвивається сьогодні ассиметрично і може призвести до непередбачуваних, а часом і протилежних, прогнозованим, наслідків. Існує низка міжнародних структур, котрі займаються глобальними проблемами сучасності. Зокрема, періодично, раз на рік, діючий Всесвітній економічний форум, котрий збирається у швейцарському Давосі, також світова конференція з проблем глобального потепління й інші.
Україна, як європейська держава, перебуває у руслі більшості глобальних проблем світу. Її економіка вносить свій вагомий вклад у проблеми забрудення атмосфери двоокисом вуглецю, що збільшує загрозу так званого теплового вибуху у світі з усіма негативними для людства наслідками. Україна має досвід найбільшої ядерної аварії світу і є потенційним носієм нових небезпечних можливостей у атомній енергії. Тяжка радянська спадщина не дозволяє Україні хоча б якось самостійно вирішувати низку проблем, котрі мають характер глобальних.
Тому народ цієї країни має усвідомити можливості свого вибору – або реально інтегруватися у світову спільноту, сприймаючи при цьому світові демократичні цінності та претендуючи на участь у спільному вирішення глобальних проблем сучасності, або залишатися на узбіччі цивілізованого світу і бути розмінною монеткою у світових економічних, політичних проблемах, чи горючими матеріалом у постійно тліючих регіональних конфліктах, котрі відбуваються переважно на території сусіднього стратегічного партнера України – Російської федерації або ж у найближчому сусідстві з нею.
Сьогодні Україну продовжує лихоманити на стратегічному роздоріжжі. За десять років незалежності виявилася невідповідність між стратегічним потенціалом і його політичним використанням. За рівнем життя Україну недарма порівнюють з Колумбією або ж з країнами африканського континету. Тоді як за масштабами торгівлі зброєю і продажем сировини вона змагається з найрозвинутішими країнами світу. Чи зможе український народ повернути свою державу в русло вискорозвинутих країн саме в щільності інфраструктури, загально-господарського функціонування, тобто – підвищити рівень політичної організованості у використанні внутрішніх резервів?
Колись засновник Української Академії Наук Володимир Вернадський, вчений зі світовим іменем і нащадок козацького роду, передбачив неминучу інтеграцію всіх сфер людської діяльності, тобто – глобалізацію і необхідність єдино вірного шляху людства – перехід до глобального конструктивного співробітництва з метою формування “космічно життєздатного людського суспільства”. Батьківщина одного з теоретиків глобалізму не може бути осторонь від цих процесів.
Глобалізація – це загальноцивілізаційний процес, котрий справляє величезний вплив на політичні, економічні й інші сфери людського буття. Якогось завершеного теоретичного визначення глобалізації ще немає. Але після його запровадження у науку діячами, теоретиками Римського клубу у 60-і роки, сьогодні з”явилася низка трактувань цього процесу. Наприклад, вчений Гідденс вважає що це означає “розширення світових соціальних зв”язків, які з”єднують віддалені регіони таким чином, що місцеві події розвиваються під впливом подій, які відбуваються за багато миль від них”. Інші визначення також передбачають зміцнення світових зв”язків, поширення спільних для світу цінностей, виникнення і спільних для всього світу проблем \економічних, екологічних, політичних і таке інше\. Але науковці вважають що процес глобалізації розвивається сьогодні ассиметрично і може призвести до непередбачуваних, а часом і протилежних, прогнозованим, наслідків. Існує низка міжнародних структур, котрі займаються глобальними проблемами сучасності. Зокрема, періодично, раз на рік, діючий Всесвітній економічний форум, котрий збирається у швейцарському Давосі, також світова конференція з проблем глобального потепління й інші.
Україна, як європейська держава, перебуває у руслі більшості глобальних проблем світу. Її економіка вносить свій вагомий вклад у проблеми забрудення атмосфери двоокисом вуглецю, що збільшує загрозу так званого теплового вибуху у світі з усіма негативними для людства наслідками. Україна має досвід найбільшої ядерної аварії світу і є потенційним носієм нових небезпечних можливостей у атомній енергії. Тяжка радянська спадщина не дозволяє Україні хоча б якось самостійно вирішувати низку проблем, котрі мають характер глобальних.
Тому народ цієї країни має усвідомити можливості свого вибору – або реально інтегруватися у світову спільноту, сприймаючи при цьому світові демократичні цінності та претендуючи на участь у спільному вирішення глобальних проблем сучасності, або залишатися на узбіччі цивілізованого світу і бути розмінною монеткою у світових економічних, політичних проблемах, чи горючими матеріалом у постійно тліючих регіональних конфліктах, котрі відбуваються переважно на території сусіднього стратегічного партнера України – Російської федерації або ж у найближчому сусідстві з нею.
Сьогодні Україну продовжує лихоманити на стратегічному роздоріжжі. За десять років незалежності виявилася невідповідність між стратегічним потенціалом і його політичним використанням. За рівнем життя Україну недарма порівнюють з Колумбією або ж з країнами африканського континету. Тоді як за масштабами торгівлі зброєю і продажем сировини вона змагається з найрозвинутішими країнами світу. Чи зможе український народ повернути свою державу в русло вискорозвинутих країн саме в щільності інфраструктури, загально-господарського функціонування, тобто – підвищити рівень політичної організованості у використанні внутрішніх резервів?
Колись засновник Української Академії Наук Володимир Вернадський, вчений зі світовим іменем і нащадок козацького роду, передбачив неминучу інтеграцію всіх сфер людської діяльності, тобто – глобалізацію і необхідність єдино вірного шляху людства – перехід до глобального конструктивного співробітництва з метою формування “космічно життєздатного людського суспільства”. Батьківщина одного з теоретиків глобалізму не може бути осторонь від цих процесів.
