Прага, 27 грудня 2001 – У центрі уваги західної преси залишаються відразу кілька актуальних міжнародних подій, серед яких – перші кроки афганського перехідного уряду, близькосхідний конфлікт, а також ескалація напруження між Індією й Пакистаном.
Західні оглядачі по різному оцінюють перші кроки діяльності перехідного афганського уряду, хоча серед відгуків явно переважає оптимізм і сподівання, що нове керівництво покладе край внутрішньому конфліктові, анархії і післявоєнній розрусі. Тим часом газета «Уолл стріт джорнел» у своєму європейському виданні містить коментар афганського журналіста Масуда Фарівара, який свого часу брав активну участь у боротьбі проти радянської окупації Афганістану. Фарівар важає, однак, що нині до нового уряду потрапили всі ті ватажки збройних угруповань, які роками тримали країну у стані громадянської війни і які, на думку автора, не підтримають центральний уряд в Кабулі. Тому автор закликає нове афганське керівництво і командування британських миротворчих сил послужитися уроком режиму талібан, який свого часу отримав широку підтримку з боку різних етнічних груп і провінцій, бо запровадив порядок. Автор вважає, що, у випадку відмови провінційних лідерів підпорядкуватися центральному урядові, миротворчі сили і керівництво в Кабулі мали би вдаватися до радикальних заходів.
Коментатор німецької газети «Франкфуртер альґемайне цайтунґ» Клаус Дітер Франкенберґер порушує натомість тему близькосхідного конфлікту. Він гостро критикує ізраїльського прем’єра Шарона за заборону Арафатові відвідати різдвяну месу у Вифлфємі. За словами автора, рішення Шарона базувалося на політичному символізмі, який означає для нього навіть дещо більше, ніж приниження і провокація. Ця подія, як вважає автор, принесла Арафатові невеличку публічну перемогу. Арафат, чий авторитет і готовність до компромісу ще донедавна залишалися під сумнівом, кілька днів тому отримав моральну підтримку з боку світової громадськості. А тим часом Ізраїль не надто розуміє, як вважає автор, чому його репутація страждає, навіть незважаючи на палестинський тероризм. Перша відповідь лежить у культі сили, пише коментатор, який цинічно демонструє телебачення. Інша відповідь, пише на закінченння автор, це те, що Шарон не розуміє сприйняття засобами інформації політики покарання.
Газета «Крісчен саєнс монітор» відгукується тим часом на зростаюче напруження між Індією і Пакистаном (які, до речі, посідають ядерну зброю) після недавнього терористичного акту в будинку індійського парламенту, здійсненого терористом-самовбивцею, а також після збройних інцидентів на кашмірському кордоні. У здійсненні терористичних актів і збройних провокацій Індія звинувачує ісламських сепаратистіив у Кашмірі, які мають, за твердженням індійських керівників, пряму підтримку з Пакистану. Як вважає на закінчення «Крісчен саєнс монітор», обидві країни повинні стримати своїх екстремістів від дальшого розпалювання конфлікту.
Західні оглядачі по різному оцінюють перші кроки діяльності перехідного афганського уряду, хоча серед відгуків явно переважає оптимізм і сподівання, що нове керівництво покладе край внутрішньому конфліктові, анархії і післявоєнній розрусі. Тим часом газета «Уолл стріт джорнел» у своєму європейському виданні містить коментар афганського журналіста Масуда Фарівара, який свого часу брав активну участь у боротьбі проти радянської окупації Афганістану. Фарівар важає, однак, що нині до нового уряду потрапили всі ті ватажки збройних угруповань, які роками тримали країну у стані громадянської війни і які, на думку автора, не підтримають центральний уряд в Кабулі. Тому автор закликає нове афганське керівництво і командування британських миротворчих сил послужитися уроком режиму талібан, який свого часу отримав широку підтримку з боку різних етнічних груп і провінцій, бо запровадив порядок. Автор вважає, що, у випадку відмови провінційних лідерів підпорядкуватися центральному урядові, миротворчі сили і керівництво в Кабулі мали би вдаватися до радикальних заходів.
Коментатор німецької газети «Франкфуртер альґемайне цайтунґ» Клаус Дітер Франкенберґер порушує натомість тему близькосхідного конфлікту. Він гостро критикує ізраїльського прем’єра Шарона за заборону Арафатові відвідати різдвяну месу у Вифлфємі. За словами автора, рішення Шарона базувалося на політичному символізмі, який означає для нього навіть дещо більше, ніж приниження і провокація. Ця подія, як вважає автор, принесла Арафатові невеличку публічну перемогу. Арафат, чий авторитет і готовність до компромісу ще донедавна залишалися під сумнівом, кілька днів тому отримав моральну підтримку з боку світової громадськості. А тим часом Ізраїль не надто розуміє, як вважає автор, чому його репутація страждає, навіть незважаючи на палестинський тероризм. Перша відповідь лежить у культі сили, пише коментатор, який цинічно демонструє телебачення. Інша відповідь, пише на закінченння автор, це те, що Шарон не розуміє сприйняття засобами інформації політики покарання.
Газета «Крісчен саєнс монітор» відгукується тим часом на зростаюче напруження між Індією і Пакистаном (які, до речі, посідають ядерну зброю) після недавнього терористичного акту в будинку індійського парламенту, здійсненого терористом-самовбивцею, а також після збройних інцидентів на кашмірському кордоні. У здійсненні терористичних актів і збройних провокацій Індія звинувачує ісламських сепаратистіив у Кашмірі, які мають, за твердженням індійських керівників, пряму підтримку з Пакистану. Як вважає на закінчення «Крісчен саєнс монітор», обидві країни повинні стримати своїх екстремістів від дальшого розпалювання конфлікту.