Київ, 4 січня 2002 - 31 грудня до 12-ої ночі працював факс в Українському національному фонді “Взаєморозуміння та примирення”. З останніми хвилинами 2001 року закінчився термін подачі заяв колишніх жертв нацизму на отримання компенсаційних виплат, що їх здійснює Німеччина. Чи всі жертви нацизму, які проживають в Україні, потрапили до списків отримувачів грошей з Німецького федерального фонду “Пам’ять. Відповідальність, Майбутнє”? Як рухається процес виплат, що розпочався ще минулого року?
Хоча 31 грудня 2001 року і оголосили останнім днем подачі заяв від колишніх жертв нацизму, умови до цієї дати були поставлені досить лояльні. Тобто аби потрапити до числа претендентів на отримання грошей, достатньо було лише написати у довільній формі лист-заяву до Українського фонду. А далі можна шукати документи, що доводили б факт перебування на примусових роботах у Німеччині тієї чи іншої особи, та заповнювати спеціальний формуляр. Голова правління фонду “Взаєморозуміння та примирення” Ігор Лушников стверджує – з майже 600 тисяч жертв нацизму, які є громадянами України, навряд чи хтось залишиться неохопленим.
Говорить Ігор Лушников:
“Я думаю, що ми охопили всі 100 відсотків. Якщо Ви маєте на увазі, чи всі встигли подати заяви до фонду - це інша річ. На сьогодні я не можу назвати Вам цифри, бо ми її ще не маємо. Вони будуть тільки в кінці січня.”
Слід нагадати, що банк даних – поданих до фонду “Взаєморозуміння та примирення” заяв від жертв нацизму – ретельно перевіряється представниками німецького фонду. За словами Ігоря Лушникова, на сьогодні таку перевірку пройшли документи близько 100 тисяч осіб.
На початку грудня минулого року голова Міжнародної пошукової служби Червоного Хреста Чарльз Бідерман зробив гостру заяву, у якій звинуватив партнерські фонди Східної Європи у навмисному затягуванні процесу виплат грошей старим понівеченим долею людям, жертвам нацизму. Україна є найпершою з тих, хто зволікає з наданням даних до пошукової служби у німецькому місті Бад Арользен. Відтак, за словами пана Бідермана, через технічну неспроможність українського фонду виплати триватимуть роками.
Голова правління Українського фонду “Взаєморозуміння та примирення” Ігор Лушников такі звинувачення голови Пошукової служби Червоного Хреста вважає нісенітницею:
“У нас в грудні було засідання, яке проводило керівництво Німецького фонду. І не тільки я особисто, але і всі керівники партнерських організацій висловили керівництву німецького фонду здивування цією заявою. Ми почули, що керівництво фонду звернулося до пана Бідермана, щоб він спростував свою заяву, тому що вона безпідставна.”
На сьогодні український фонд невирішеною вважає лише проблему зі спадкоємцями жертв нацизму.
Разом із тим представники громадських організацій України, що представляють інтереси жертв нацизму, 4 січня оприлюднять Відкритий лист до громадськості Німеччини. У цьому зверненні висловлюється обурення пунктами німецького закону, що регулюють процедуру виплат, їхню двох етапність та визначення категорій жертв нацизму, що не охоплюють усіх постраждалих.
Голова Міжнародного руху колишніх малолітніх в’язнів фашизму Володимир Литвинов вважає, що німецька сторона повинна піти на поступки:
Говорить Володимир Литвинов: “Ми вважаємо, німецька сторона має піти на зустріч, їй нема куди дітись, бо мільйон людей – це потенційні одержувачі цих разових виплат. В мінську де було засідання нашої міжнародної спілки одноголосно висловилися спрямувати до німецької громадськості цього відкритого листа з викладенням наших претензій до німецької сторони – і до законодавству , і до фонду. Треба внести ці поправки. І по-друге, треба задати”.
Сьогодні одержувачі виплат відчувають (цитую Відкритий лист) “скоріше розчарування і прикрість, аніж глибоке задоволення. Тому що замість справедливості у ряді випадків лукавство, замість об’єктивності – подвійні стандарти, замість відкритості – залаштункові маневри” – мовиться у Відкритому листі громадських організацій жертв нацизму.
Хоча 31 грудня 2001 року і оголосили останнім днем подачі заяв від колишніх жертв нацизму, умови до цієї дати були поставлені досить лояльні. Тобто аби потрапити до числа претендентів на отримання грошей, достатньо було лише написати у довільній формі лист-заяву до Українського фонду. А далі можна шукати документи, що доводили б факт перебування на примусових роботах у Німеччині тієї чи іншої особи, та заповнювати спеціальний формуляр. Голова правління фонду “Взаєморозуміння та примирення” Ігор Лушников стверджує – з майже 600 тисяч жертв нацизму, які є громадянами України, навряд чи хтось залишиться неохопленим.
Говорить Ігор Лушников:
“Я думаю, що ми охопили всі 100 відсотків. Якщо Ви маєте на увазі, чи всі встигли подати заяви до фонду - це інша річ. На сьогодні я не можу назвати Вам цифри, бо ми її ще не маємо. Вони будуть тільки в кінці січня.”
Слід нагадати, що банк даних – поданих до фонду “Взаєморозуміння та примирення” заяв від жертв нацизму – ретельно перевіряється представниками німецького фонду. За словами Ігоря Лушникова, на сьогодні таку перевірку пройшли документи близько 100 тисяч осіб.
На початку грудня минулого року голова Міжнародної пошукової служби Червоного Хреста Чарльз Бідерман зробив гостру заяву, у якій звинуватив партнерські фонди Східної Європи у навмисному затягуванні процесу виплат грошей старим понівеченим долею людям, жертвам нацизму. Україна є найпершою з тих, хто зволікає з наданням даних до пошукової служби у німецькому місті Бад Арользен. Відтак, за словами пана Бідермана, через технічну неспроможність українського фонду виплати триватимуть роками.
Голова правління Українського фонду “Взаєморозуміння та примирення” Ігор Лушников такі звинувачення голови Пошукової служби Червоного Хреста вважає нісенітницею:
“У нас в грудні було засідання, яке проводило керівництво Німецького фонду. І не тільки я особисто, але і всі керівники партнерських організацій висловили керівництву німецького фонду здивування цією заявою. Ми почули, що керівництво фонду звернулося до пана Бідермана, щоб він спростував свою заяву, тому що вона безпідставна.”
На сьогодні український фонд невирішеною вважає лише проблему зі спадкоємцями жертв нацизму.
Разом із тим представники громадських організацій України, що представляють інтереси жертв нацизму, 4 січня оприлюднять Відкритий лист до громадськості Німеччини. У цьому зверненні висловлюється обурення пунктами німецького закону, що регулюють процедуру виплат, їхню двох етапність та визначення категорій жертв нацизму, що не охоплюють усіх постраждалих.
Голова Міжнародного руху колишніх малолітніх в’язнів фашизму Володимир Литвинов вважає, що німецька сторона повинна піти на поступки:
Говорить Володимир Литвинов: “Ми вважаємо, німецька сторона має піти на зустріч, їй нема куди дітись, бо мільйон людей – це потенційні одержувачі цих разових виплат. В мінську де було засідання нашої міжнародної спілки одноголосно висловилися спрямувати до німецької громадськості цього відкритого листа з викладенням наших претензій до німецької сторони – і до законодавству , і до фонду. Треба внести ці поправки. І по-друге, треба задати”.
Сьогодні одержувачі виплат відчувають (цитую Відкритий лист) “скоріше розчарування і прикрість, аніж глибоке задоволення. Тому що замість справедливості у ряді випадків лукавство, замість об’єктивності – подвійні стандарти, замість відкритості – залаштункові маневри” – мовиться у Відкритому листі громадських організацій жертв нацизму.
