Берлін, 4 січня 2002 - Крім того, він висловив сумнів у доцільності внесення змін до закону про виплату компенсацій.
Прозорість під час виплат компенсацій мають забезпечувати партнерські організації на місцях, наголосив Гюнтер Заатхоф, генеральний уповноважений фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє”. За його словами, представники німецької сторони, зі свого боку, провели в колишніх радянських республіках щонайменше дванадцять прес-конференцій, на яких пояснювали закон про виплату відшкодування. Як повідомив Заатхоф, після того, як було ухвалено рішення про продовження терміну подання заяв до 31 грудня, німецька сторона перерахувала партнерським організаціям мільйонні суми для проведення відповідної інформаційної кампанії. Запровадження ж правила, за яким компенсації мають виплачуватиися в два етапи Гюнтер Заатхоф пояснив так:
“Під час міжнародних переговорів про створення фонду було невідомо скільки саме колишніх підневільних робітників можуть претендувати на виплати компенсацій. Завдяки поетапним виплатам ми забезпечили умови, за яких дійсно всі претенденти зможуть отримати гроші.”
Гюнтер Заатхоф нагадав також, що, згідно із законом, діти, які утримувалися в концтаборах у Німеччині або в концтаборах на окупованій території отримують таку саму компенсацію, як і дорослі. Крім того, ніхто не забороняє партнерським організаціям виплачувати відшкодування тим, хто працював у сільському господарстві.
“Існує два важливих положення, які регулюють виплату компенасацій. По-перше, в одинадцятому параграфі закону йдеться про тих, хто в будь-якому разі має право претендувати на виплату грошей. До того ж, закон дозволяє партнерським організаціям під час виплат враховувати також інші групи жертв нацизму, у тому числі й тих, кого свого часу примусили працювати в сільському господарстві в Німеччині.”
Згідно з домовленостями, рівень компенсацій визначається умовами та важкістю примусової праці. Гюнтер Заатхоф визнав, що суми, які таким чином отримують колишні примусові робітники, що були зайняті в сільскому господарстві, можуть бути порівняно низькими. Адже робота та умови в концтаборі були значно гіршими за роботу у фермера. Генеральний уповноважений фонду “Пам”ять, відповідальність, майбутнє” звернув увагу на те, що така концепція відшкодування була розроблена в співпраці з союзами жертв нацизму. Він висловив сумнів у доцільності внесення змін до закону, оскільки розширення обсягів виплат для одних груп колишніх невільників означатиме скорочення виплат для інших. Тим більше, що велику частину грошей вже виплачено.
Прозорість під час виплат компенсацій мають забезпечувати партнерські організації на місцях, наголосив Гюнтер Заатхоф, генеральний уповноважений фонду “Пам’ять, відповідальність, майбутнє”. За його словами, представники німецької сторони, зі свого боку, провели в колишніх радянських республіках щонайменше дванадцять прес-конференцій, на яких пояснювали закон про виплату відшкодування. Як повідомив Заатхоф, після того, як було ухвалено рішення про продовження терміну подання заяв до 31 грудня, німецька сторона перерахувала партнерським організаціям мільйонні суми для проведення відповідної інформаційної кампанії. Запровадження ж правила, за яким компенсації мають виплачуватиися в два етапи Гюнтер Заатхоф пояснив так:
“Під час міжнародних переговорів про створення фонду було невідомо скільки саме колишніх підневільних робітників можуть претендувати на виплати компенсацій. Завдяки поетапним виплатам ми забезпечили умови, за яких дійсно всі претенденти зможуть отримати гроші.”
Гюнтер Заатхоф нагадав також, що, згідно із законом, діти, які утримувалися в концтаборах у Німеччині або в концтаборах на окупованій території отримують таку саму компенсацію, як і дорослі. Крім того, ніхто не забороняє партнерським організаціям виплачувати відшкодування тим, хто працював у сільському господарстві.
“Існує два важливих положення, які регулюють виплату компенасацій. По-перше, в одинадцятому параграфі закону йдеться про тих, хто в будь-якому разі має право претендувати на виплату грошей. До того ж, закон дозволяє партнерським організаціям під час виплат враховувати також інші групи жертв нацизму, у тому числі й тих, кого свого часу примусили працювати в сільському господарстві в Німеччині.”
Згідно з домовленостями, рівень компенсацій визначається умовами та важкістю примусової праці. Гюнтер Заатхоф визнав, що суми, які таким чином отримують колишні примусові робітники, що були зайняті в сільскому господарстві, можуть бути порівняно низькими. Адже робота та умови в концтаборі були значно гіршими за роботу у фермера. Генеральний уповноважений фонду “Пам”ять, відповідальність, майбутнє” звернув увагу на те, що така концепція відшкодування була розроблена в співпраці з союзами жертв нацизму. Він висловив сумнів у доцільності внесення змін до закону, оскільки розширення обсягів виплат для одних груп колишніх невільників означатиме скорочення виплат для інших. Тим більше, що велику частину грошей вже виплачено.
