Мінськ, 8 січня 2002 - Минулого тижня президент Білорусі Аляксандр Лукашенка скликав нараду з питань союзної держави з Росією. Нарада відбулася після московського засідання Найвищої державної ради цього союзу, де так і не було розглянуто питання про референдум з приводу Конституційного акту білорусько-російської союзної держави.
Промовляючи на нараді, президент Лукашенка заявив, що мети побудови союзної держави визначено й вони є "абсолютно зрозумілими, але в тактиці постала низка суперечливих моментів".
За його словами, головним залишається питання про схвалення Конституційного акту союзної держави. Всі проекти цього акту передбачають необхідність змінення національних конституцій Білорусі та Росії. Аляксандр Лукашенка особливо наголосив: якщо йдеться про союзну державу, то мусять бути наднаціональні, а не міждержавні органи. Зокрема, на думку білоруського лідера, треба визначитися з виборами до союзного парламенту.
Президент Лукашенка також констатував, що єдиний економічний простір Росії й Білорусі так і не сформовано. Цікаво, що Москва під цим розуміє передусім однакову економічну політику та однакову економічну модель, а Мінськ - однакові ціни на енергоносії. Багато спостерігачів в Білорусі зазначають, що Росія фактично підтримує соціалістичну економіку Білорусі за кошт знижених цін на газ. Якщо для України ціна тисячі кубометрів російського газу складає 50 доларів, то для Білорусі - менш за 30 доларів. Аляксандр Лукашенка заявляє, що газ має бути ще дешевшим - як для споживачів в Росії.
Президент Білорусі також хоче, щоб в Росії не було "дублюючого виробництва" - щоб Москва купляла білоруські товари, а не спробувала знайти їм внутрішню заміну. Він також ображений практикою схвалення Росією рішень в галузі митного регулювання без узгодження з Білоруссю - наприклад, стосовно імпортних автомобілів. Аляксандр Лукашенка навіть риторично запитав: "Чи знов методом "нишком" примуть рішення в Москві, а потім поставять перед фактом та будуть ображатися на Білорусь, що маємо розбіжності в митах?" - сказав Лукашенка то додав: "Чи вигідно це Білорусі? Адже ми не можемо, хай собі в рік Коня, скакати на конях за Росією та приймати те, що їй вигідно!". Далі президент Лукашенка закликав своїх чиновників визначитися - на що можна йти, а на що взагалі не можна. Він мав на увазі інтеграцію з Росією та заявив, цитую: "Білорусь як суверенну та незалежну державу страчено бути не може й ми не маємо на це права. Також й росіяни не підуть на розбурення своєї державності".
Аляксандр Лукашенка заявив, що сьогодні склалася наступна ситуація: "Ми мусимо вперше в історії знайти таку формулу й алгоритм нашої поведінки у створенні союзної держави, який до цього часу поки що невідомий".
Проте білоруські науковці заявляють, що алгоритм двосторонньої інтеграції якраз таки відомий: це альянс США й Пуерто-Ріко чи Об’єднана Республіка Танзанія (колишні Танганьїка й Занзібар, де про Занзібар ніхто й не згадує). Ще були приклади конфедерації Сирії та Єгіпту, яка довго не проіснувала, та Чехословаччини, яка існувала довго, проте все ж таки розпалася. Але мінські опозиційні політики останнім часом все більше згадуюють двосторонню інтеграцію Сербії та Чорногорії, теж братерських слов’янських республік, які залишилися від багатонаціональної Югославії, і кажуть, що підсумки білорусько-російської інтеграції можуть бути саме такими.
Промовляючи на нараді, президент Лукашенка заявив, що мети побудови союзної держави визначено й вони є "абсолютно зрозумілими, але в тактиці постала низка суперечливих моментів".
За його словами, головним залишається питання про схвалення Конституційного акту союзної держави. Всі проекти цього акту передбачають необхідність змінення національних конституцій Білорусі та Росії. Аляксандр Лукашенка особливо наголосив: якщо йдеться про союзну державу, то мусять бути наднаціональні, а не міждержавні органи. Зокрема, на думку білоруського лідера, треба визначитися з виборами до союзного парламенту.
Президент Лукашенка також констатував, що єдиний економічний простір Росії й Білорусі так і не сформовано. Цікаво, що Москва під цим розуміє передусім однакову економічну політику та однакову економічну модель, а Мінськ - однакові ціни на енергоносії. Багато спостерігачів в Білорусі зазначають, що Росія фактично підтримує соціалістичну економіку Білорусі за кошт знижених цін на газ. Якщо для України ціна тисячі кубометрів російського газу складає 50 доларів, то для Білорусі - менш за 30 доларів. Аляксандр Лукашенка заявляє, що газ має бути ще дешевшим - як для споживачів в Росії.
Президент Білорусі також хоче, щоб в Росії не було "дублюючого виробництва" - щоб Москва купляла білоруські товари, а не спробувала знайти їм внутрішню заміну. Він також ображений практикою схвалення Росією рішень в галузі митного регулювання без узгодження з Білоруссю - наприклад, стосовно імпортних автомобілів. Аляксандр Лукашенка навіть риторично запитав: "Чи знов методом "нишком" примуть рішення в Москві, а потім поставять перед фактом та будуть ображатися на Білорусь, що маємо розбіжності в митах?" - сказав Лукашенка то додав: "Чи вигідно це Білорусі? Адже ми не можемо, хай собі в рік Коня, скакати на конях за Росією та приймати те, що їй вигідно!". Далі президент Лукашенка закликав своїх чиновників визначитися - на що можна йти, а на що взагалі не можна. Він мав на увазі інтеграцію з Росією та заявив, цитую: "Білорусь як суверенну та незалежну державу страчено бути не може й ми не маємо на це права. Також й росіяни не підуть на розбурення своєї державності".
Аляксандр Лукашенка заявив, що сьогодні склалася наступна ситуація: "Ми мусимо вперше в історії знайти таку формулу й алгоритм нашої поведінки у створенні союзної держави, який до цього часу поки що невідомий".
Проте білоруські науковці заявляють, що алгоритм двосторонньої інтеграції якраз таки відомий: це альянс США й Пуерто-Ріко чи Об’єднана Республіка Танзанія (колишні Танганьїка й Занзібар, де про Занзібар ніхто й не згадує). Ще були приклади конфедерації Сирії та Єгіпту, яка довго не проіснувала, та Чехословаччини, яка існувала довго, проте все ж таки розпалася. Але мінські опозиційні політики останнім часом все більше згадуюють двосторонню інтеграцію Сербії та Чорногорії, теж братерських слов’янських республік, які залишилися від багатонаціональної Югославії, і кажуть, що підсумки білорусько-російської інтеграції можуть бути саме такими.
