Прага, 8 січня 2002 – Демократичний процес залежить від доступу громадян до своїх політичних представників. Але що відбувається тоді, коли деякі громадяни мають набагато більший доступ, ніж інші? Оглядачі у Європейському Союзі вважають, що промислові лоббісти відволікають на себе занадто багато уваги влади за рахунок звичайних громадян.
Європейські інституції створили стільки законів та регуляцій, що лише їхній перелік займає кілька тисяч сторінок. Створення нових правил не припиняється, а їхнє значення зростає. Тому недивно, що європейські промисловці, підприємці, фермери та представники інших професій хочуть мати у Брюсселі своїх лоббістів, які обстоюватимуть їхні інтереси перед європейськими інституціями. Кількість професійних, корпоративних та інших об’єднань та лоббістських груп, що мають представництва в самому лише Брюсселі вже перевалила за 10 тисяч. Всі вони наймають професійних лоббістів, випускників бізнес-шкіл, які викладають лоббіювання у Європейському Союзі як окремий предмет.
Хоча лоббіювання є загальноприйнятою практикою у світі, на думку деяких єворпейських парламентарів, така маса лоббістів, що атакують європейські інституції, викривлює демократичний процес у бік професійних організацій за рахунок громадських. Говорить депутат Європарламенту від Великої Британії Каролін Лукас: «Є величезний дисбаланс між корпоративним лоббіюванням та лоббіюванням від імені громадських організацій, які представлють ширші громадські інтереси, і ця диспропорція має великий вплив на ухвалення рішень».
Каролін Лукас, яка є представником партії Зелених, найбільше турбує конфлікт між корпоративними інтересами та інтересами ширшої громадськості у сфері екології. Вона пригадує, що коли йшлося про підготвку звіту про авіацію та довкілля, до неї підходило понад 50 представників різних промислових організацій від кур’єрських служб до виробників моторів, які намагалися зробити усе можливе, аби запровадження нових екологічних правил не збільшило видатків авіаційної промисловості. При цьому, як зауважує депутат Європарламенту, жодна з екологічних груп не звернулася до неї зі своїми аргументами, хоча авіація є одним із найбільших забруднювачів повітря, а також джерелом газів, що призводять до глобального потепління.
Тим часом, представники промислових організацій вважають, що без лоббіювання занадто багато дорогоцінного часу було би втрачено під час підготовки нових законів, а крім того, самі закони були б набагато гіршими для тих, чию діяльність вони повинні регулювати. Проте, Джон Бромлі з Британської федерації будівельників погоджується, що парламентарі часто стають жертвами занадто вимогливих лоббістів, що в результаті виливається у численну кількість поправок, на обробку яких марно витрачається багато часу.
На думку деяких оглядачів, проблему з лоббіюванням можна було б ефективно вирішити, якби в ЄС існували державні служби, подібні до тих, що існують в окремих країнах членах союзу. Але інституційна реформа в Євросоюзі відбувається повільно. Незрівнянно швидше зростає кількість підготвлених професійних лоббістів.
Європейські інституції створили стільки законів та регуляцій, що лише їхній перелік займає кілька тисяч сторінок. Створення нових правил не припиняється, а їхнє значення зростає. Тому недивно, що європейські промисловці, підприємці, фермери та представники інших професій хочуть мати у Брюсселі своїх лоббістів, які обстоюватимуть їхні інтереси перед європейськими інституціями. Кількість професійних, корпоративних та інших об’єднань та лоббістських груп, що мають представництва в самому лише Брюсселі вже перевалила за 10 тисяч. Всі вони наймають професійних лоббістів, випускників бізнес-шкіл, які викладають лоббіювання у Європейському Союзі як окремий предмет.
Хоча лоббіювання є загальноприйнятою практикою у світі, на думку деяких єворпейських парламентарів, така маса лоббістів, що атакують європейські інституції, викривлює демократичний процес у бік професійних організацій за рахунок громадських. Говорить депутат Європарламенту від Великої Британії Каролін Лукас: «Є величезний дисбаланс між корпоративним лоббіюванням та лоббіюванням від імені громадських організацій, які представлють ширші громадські інтереси, і ця диспропорція має великий вплив на ухвалення рішень».
Каролін Лукас, яка є представником партії Зелених, найбільше турбує конфлікт між корпоративними інтересами та інтересами ширшої громадськості у сфері екології. Вона пригадує, що коли йшлося про підготвку звіту про авіацію та довкілля, до неї підходило понад 50 представників різних промислових організацій від кур’єрських служб до виробників моторів, які намагалися зробити усе можливе, аби запровадження нових екологічних правил не збільшило видатків авіаційної промисловості. При цьому, як зауважує депутат Європарламенту, жодна з екологічних груп не звернулася до неї зі своїми аргументами, хоча авіація є одним із найбільших забруднювачів повітря, а також джерелом газів, що призводять до глобального потепління.
Тим часом, представники промислових організацій вважають, що без лоббіювання занадто багато дорогоцінного часу було би втрачено під час підготовки нових законів, а крім того, самі закони були б набагато гіршими для тих, чию діяльність вони повинні регулювати. Проте, Джон Бромлі з Британської федерації будівельників погоджується, що парламентарі часто стають жертвами занадто вимогливих лоббістів, що в результаті виливається у численну кількість поправок, на обробку яких марно витрачається багато часу.
На думку деяких оглядачів, проблему з лоббіюванням можна було б ефективно вирішити, якби в ЄС існували державні служби, подібні до тих, що існують в окремих країнах членах союзу. Але інституційна реформа в Євросоюзі відбувається повільно. Незрівнянно швидше зростає кількість підготвлених професійних лоббістів.
