Київ, 11 січня 2002 - У зв’язку з загальним погіршенням стану здоров’я населення , на Київщині серйозну увагу звернули на якість питної води, яку населення споживає з систем централізованого водопостачання. У низці населених пунктів ситуація надзвичайно складна.
Спеціально створена комісія, котру очолював заступник голови облдержадміністрації Володимир Губарєв, обстежила стан водопостачання і очищення питної води у містах Миронівці, Тетієві, Кагарлику, селищах міського типу Рокитне і Ставище. Власне, вона засвідчила те, що місцеві жителі і так добре знали: станції очищення води –застарілої конструкції, їм по 40-60 років, до того ж, і якість самої води, котру доводиться очищати, постійно погіршується в зв’язку зі складною екологічною ситуацією.
Олександр Євдокименко, заступник начальника управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації, який теж у складі згаданої комісії обстежував водопостачання у Миронівці, Тетієві, Кагарлику та селищах Рокитне і Ставище, згодний з тим, що питання це вже давно назріло. В інтерв”ю для Радіо “Свобода” він зазначив, що для вирішення цієї проблеми у комунальників є оригінальні і високопродуктивні рішення, причому порівняно недорогі.
Але, за його словами, ситуація на сьогодні така, що у кожному населеному пункті доводиться вдаватися до рішень, ухвалених лише для цього регіону.
Приміром, у Миронівці воду з артезіанських свердловин споживати не можна, бо вона омиває так званий Український кристалічний щит і має підвищену радіацію. Отже, треба брати воду з Росі, яка доволі забруднена. Тому комунальники запропонували ширше використовувати для її очистки цеоліти, яких чимало на Закарпатті, і які мають замінити у таких системах звичайний пісок. Добрий результат дає при знезаражуванні води і оксихлорид алюмінію. Він виявився дуже ефективним.
Як розповів Олександр Євдокименко, комунальні служби Київщини нагромадили цікавий досвід знезалізнення води, і це дуже важливо , оскільки така “іржава вода”, як її називають у народі, шкідливо впливає на печінку: сполуки заліза, які вона містить, гальмують утворення червоних кров’яних тілець.
У цьому плані на Київщині почали застосовувати на станціях знезалізнення: аерацію води з використанням полістирольних гранул, на яких осідає залізо, розчинене у воді. Спосіб ефективний і набагато дешевший, порівняно з традиційними. Такі станції діють у Березані, Баришівці, Яготині, але ж їх все ще немає у Кагарлику, Ставищі, Тетііві та низці інших населених пунктів.
Все це говорить про те, що місцеві громади, використовуючи права і традиції органів самоврядування, мають суворіше контролювати якість питної води, яку споживає населення і розірвати порочне коло замовчування проблеми з боку монопольно-офіційної медицини.
Спеціально створена комісія, котру очолював заступник голови облдержадміністрації Володимир Губарєв, обстежила стан водопостачання і очищення питної води у містах Миронівці, Тетієві, Кагарлику, селищах міського типу Рокитне і Ставище. Власне, вона засвідчила те, що місцеві жителі і так добре знали: станції очищення води –застарілої конструкції, їм по 40-60 років, до того ж, і якість самої води, котру доводиться очищати, постійно погіршується в зв’язку зі складною екологічною ситуацією.
Олександр Євдокименко, заступник начальника управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації, який теж у складі згаданої комісії обстежував водопостачання у Миронівці, Тетієві, Кагарлику та селищах Рокитне і Ставище, згодний з тим, що питання це вже давно назріло. В інтерв”ю для Радіо “Свобода” він зазначив, що для вирішення цієї проблеми у комунальників є оригінальні і високопродуктивні рішення, причому порівняно недорогі.
Але, за його словами, ситуація на сьогодні така, що у кожному населеному пункті доводиться вдаватися до рішень, ухвалених лише для цього регіону.
Приміром, у Миронівці воду з артезіанських свердловин споживати не можна, бо вона омиває так званий Український кристалічний щит і має підвищену радіацію. Отже, треба брати воду з Росі, яка доволі забруднена. Тому комунальники запропонували ширше використовувати для її очистки цеоліти, яких чимало на Закарпатті, і які мають замінити у таких системах звичайний пісок. Добрий результат дає при знезаражуванні води і оксихлорид алюмінію. Він виявився дуже ефективним.
Як розповів Олександр Євдокименко, комунальні служби Київщини нагромадили цікавий досвід знезалізнення води, і це дуже важливо , оскільки така “іржава вода”, як її називають у народі, шкідливо впливає на печінку: сполуки заліза, які вона містить, гальмують утворення червоних кров’яних тілець.
У цьому плані на Київщині почали застосовувати на станціях знезалізнення: аерацію води з використанням полістирольних гранул, на яких осідає залізо, розчинене у воді. Спосіб ефективний і набагато дешевший, порівняно з традиційними. Такі станції діють у Березані, Баришівці, Яготині, але ж їх все ще немає у Кагарлику, Ставищі, Тетііві та низці інших населених пунктів.
Все це говорить про те, що місцеві громади, використовуючи права і традиції органів самоврядування, мають суворіше контролювати якість питної води, яку споживає населення і розірвати порочне коло замовчування проблеми з боку монопольно-офіційної медицини.
