Київ, 14 січня 2002 - У ніч з 13-го на 14 січня в Україну прийшов Новий рік за старим стилем. Це свято відоме здавна і у народі носить жіноче ім’я Меланка, або ж Маланка – на честь преподобної Меланії Римлянки, яка присвятила своє життя богоугодним справам ще у 5-тому столітті.
Меланка входить до дванадцятиденного циклу святок, який розпочинався з Різдва і закінчувався Богоявленням, або Водохрещами. Цікаво, що це християнське свято наклалося на язичницький Щедрий Вечір, відомий розвиненою обрядовістю. На Щедрий Вечір, щоб боги подарували гарний річний врожай, в Україні донині прийнято “козу водити”: хтось із парубків або підлітків вбирається “козою” і у супроводі хлопчиків -“кота, що просить сала” і “козовода”, - ходять по хатах і співають щедрівки. Після такої вистави господарі кидають “котові” до торби шмат сала, а пиріг – у мішок коноводові.
А ще на старий Новий рік дівчата і хлопці святкують свою Меланку, співають і гадають на судженого. Новорічна ніч, звичайно ж, наповнена магічними діями і чарами.
Розповідає історик Надія Нікітенко: “Люди просять у Бога і святих усіляких гараздів, чинять магічні дії і заклинають на добро. Все це – намагання розгадати своє майбутнє і забезпечити щастя і добробут на наступний рік. Подібна новорічна обрядовість притаманна багатьом народам, причому вона зазвичай переплітається із шлюбною обрядовістю. Кінець року – це час повернення до хаосу, а шлюб наче відроджує рік і космічний лад. Звідси – рядження, маски, які складають і сідають до шлюбного столу. А ще – це обряди родючості, адже саме на святки сонце повертає на літо, на новий урожай...”.
Добре, що навіть за доби соціалістичного лихоліття і тотальної “совєтизації” Україна не забула про свою Маланку. З Новим роком!
Меланка входить до дванадцятиденного циклу святок, який розпочинався з Різдва і закінчувався Богоявленням, або Водохрещами. Цікаво, що це християнське свято наклалося на язичницький Щедрий Вечір, відомий розвиненою обрядовістю. На Щедрий Вечір, щоб боги подарували гарний річний врожай, в Україні донині прийнято “козу водити”: хтось із парубків або підлітків вбирається “козою” і у супроводі хлопчиків -“кота, що просить сала” і “козовода”, - ходять по хатах і співають щедрівки. Після такої вистави господарі кидають “котові” до торби шмат сала, а пиріг – у мішок коноводові.
А ще на старий Новий рік дівчата і хлопці святкують свою Меланку, співають і гадають на судженого. Новорічна ніч, звичайно ж, наповнена магічними діями і чарами.
Розповідає історик Надія Нікітенко: “Люди просять у Бога і святих усіляких гараздів, чинять магічні дії і заклинають на добро. Все це – намагання розгадати своє майбутнє і забезпечити щастя і добробут на наступний рік. Подібна новорічна обрядовість притаманна багатьом народам, причому вона зазвичай переплітається із шлюбною обрядовістю. Кінець року – це час повернення до хаосу, а шлюб наче відроджує рік і космічний лад. Звідси – рядження, маски, які складають і сідають до шлюбного столу. А ще – це обряди родючості, адже саме на святки сонце повертає на літо, на новий урожай...”.
Добре, що навіть за доби соціалістичного лихоліття і тотальної “совєтизації” Україна не забула про свою Маланку. З Новим роком!
