Київ, 23 січня 2001 - Сьогодні президент України Леонід Кучма запропонував членам уряду, які збираються брати участь виборчій кампанії, піти з 9 лютого у відпустку. При цьому була присутня наша київська кореспондентка Юлія Жмакіна:
Відповідаючи на питання журналістів про перебіг передвиборчої кампанії, президент України висловив образу на тих політиків, які скаржаться сваітові на внутрішні проблеми:
“Мені хотілося б щоб вона була нормальною. Я зацікавлений, я неодноразово казав, я робитиму все для того, щоб вибори пройшли прозоро”.
Тих, же хто працюватиме в уряді і разом з тим агітуватиме за себе, як за кандидатів на виборах, Леонід кучма засудив і зарахував до неморальних елементів:
“По перше я запропонував і прем’єру і міністрам, щоб вони з 9 березня написали заяви про відпустку».
Мій колега Сергій Руденко одразу записав коментар директора Інституту “Політики” Миколи Томенка:
“Ця заява, на мою думку, нічого принципово не змінює. Аби президент сказав, що у відповідності з чинним законодавством, для того, щоб унеможливити використання посадовими особами свого службового становища, усі ці люди, які йдуть до Верховної Ради, так само мусили б піти у відпустки. Тоді, якась логіка у цій заяві є”.
Сьогодні ж Соціалістична партія України передала в ЦВК списки своїх кандидатів по багатомандатному округу. 15 номер у колишнього охоронця Президента Миколи Мельниченка. Напередодні голова ЦВК Михайло Рябець висловив сумнів, щодо реєстрації майора-емігранта кандидатом у депутати. Говорить один з лідерів СПУ Йосип Вінський:
“У нас є прецедент реєстрації Рудьковського, який був за межею України. Верховний Суд визнав його реєстрацію правомочною. Також наявність у Верховній Раді Звягільського, який потім став депутатом. Положення конституції не змінилося з того часу. Так що я думаю, що Рябець, м’яко кажучи погарячився”.
А на запитання, коли журналісти зможуть зустрітися з майором Мельниченком Йосип Вінський відповів коротко:
“Я думаю, що протягом 10 днів”.
За 10 днів, тобто до 1 лютого реклама і агітація ще будуть заборонені законом. Однак, як казали древні: “Quid vicet Jovi, non vicet bovi”, тобто, “Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику”.
Сьогодні ранком я довідався з телеканалу ІНТЕР, що цей ріке – це рік соціал-демократії. А ось що бачив на телеканалах наш постійний автор Олександр Іранець: Огляд “партійної” телереклами
Вже кілька днів чи й тиждень тому, десь напередодні “старого нового року” на телебаченні рапотово щезли рекламні ролики політичних партій, які закликали майбутніх виборців звернути увагу й віддати свій голос за... В телеефірі запанувала аполітичність – якщо не брати до уваги випусків новин, під час яких спраглих інформації телеглядачів частують вістями з чергового установчого (або об`єднавчого, або іще якогось) з`їзду чергової партії. В ті короткі секнуди ефірного часу й можна помилуватися заклопотаними обличчями політичних лідерів, на яких лежить печать глибокої і щирої турботи про рідний народ, його майбутні шляхи-дороги.
Найцікавішим, як на мене, є несподіваний хід однієї з партій, тієї самої, яку телеканал “1+1” не може назвати д 9 лютого, і яка “патронує” доволі нудний телевізійний проект “Останній герой”. Глядач, прочитавши з екрана повідомлення про цю невідому партію, мимоволі замислиться, нагадає собі її назву й політичне спрямування, а там, дивись, і в бюлетні відзначить.
Інша відома партія вдалась до мультиплікації. Стрункими рядами крокують під бравурний марш кольорово вималювані різноманітні фрукти з надписаними на них прізвищами лідерів першої п`ятірки. Начебто й непогане вирішення, от тільки... В числі тих фруктів є ананас, який в пострадянського обивателя чітко асоціюється з рябчиками, а також з останнім днем відомо чиїм. Неважко передбачити ймовірну реакцію, хоча взагалі український народ досить непередбачуваний.
Ще інша – чи не найвідоміша партія – вдалася до послуг довгоногої чорнявої красуні, котра виникає то в образі лікарки, то селянки з курчатками в пелені, а то городянки, яка прогулюється вулицями. Запитання, чи подобається телеглядачам ця жінка, видається навіть зайвим – хіба вона може не подобатися? Хоча очолюють партію якраз чоловіки, зовсім не такі чорняві й довгоногі, як загадкова пані з найбільш українським іменем. Та про це глядач навряд чи думатиме, він шивдше застигне в захваті й замилуванні.
Під музику “Щедрика-ведрика” іще один відомий політичний лідер, погладжуючи по голівках українських дітей, вітав усіх нас з новим роком. Цей кліп навряд чи відродиться на телеканалах після закінчення рекламного мораторію – актуальність вже буде вичерпана. Але спостерегти вдалося ще й інше – під таку саму пісню (чи й не в тому самому виконанні) фірма “Артеміда” створила свій рекламний ролик, той, у якому кум приходить у гості до кума й зі словами: “Приніс гостинці від “Артеміди”! виставляє на стіл почастунок. “На свято випити годиться! Кому солодкої, кому гіркої!” Це гасло, яке сьогодні іще не має стосунку до жодної з політичних партій, стане актуальним наприкінці березня. Хтось дійсно пригубить із солодкої чаші перемоги, когось чекає гіркота поразки. Чи допоможуть їм телевізійні рекламні ролики? Відповідь на це питання зависає в повітрі. Можливо, що й допоможуть.
Відповідаючи на питання журналістів про перебіг передвиборчої кампанії, президент України висловив образу на тих політиків, які скаржаться сваітові на внутрішні проблеми:
“Мені хотілося б щоб вона була нормальною. Я зацікавлений, я неодноразово казав, я робитиму все для того, щоб вибори пройшли прозоро”.
Тих, же хто працюватиме в уряді і разом з тим агітуватиме за себе, як за кандидатів на виборах, Леонід кучма засудив і зарахував до неморальних елементів:
“По перше я запропонував і прем’єру і міністрам, щоб вони з 9 березня написали заяви про відпустку».
Мій колега Сергій Руденко одразу записав коментар директора Інституту “Політики” Миколи Томенка:
“Ця заява, на мою думку, нічого принципово не змінює. Аби президент сказав, що у відповідності з чинним законодавством, для того, щоб унеможливити використання посадовими особами свого службового становища, усі ці люди, які йдуть до Верховної Ради, так само мусили б піти у відпустки. Тоді, якась логіка у цій заяві є”.
Сьогодні ж Соціалістична партія України передала в ЦВК списки своїх кандидатів по багатомандатному округу. 15 номер у колишнього охоронця Президента Миколи Мельниченка. Напередодні голова ЦВК Михайло Рябець висловив сумнів, щодо реєстрації майора-емігранта кандидатом у депутати. Говорить один з лідерів СПУ Йосип Вінський:
“У нас є прецедент реєстрації Рудьковського, який був за межею України. Верховний Суд визнав його реєстрацію правомочною. Також наявність у Верховній Раді Звягільського, який потім став депутатом. Положення конституції не змінилося з того часу. Так що я думаю, що Рябець, м’яко кажучи погарячився”.
А на запитання, коли журналісти зможуть зустрітися з майором Мельниченком Йосип Вінський відповів коротко:
“Я думаю, що протягом 10 днів”.
За 10 днів, тобто до 1 лютого реклама і агітація ще будуть заборонені законом. Однак, як казали древні: “Quid vicet Jovi, non vicet bovi”, тобто, “Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику”.
Сьогодні ранком я довідався з телеканалу ІНТЕР, що цей ріке – це рік соціал-демократії. А ось що бачив на телеканалах наш постійний автор Олександр Іранець: Огляд “партійної” телереклами
Вже кілька днів чи й тиждень тому, десь напередодні “старого нового року” на телебаченні рапотово щезли рекламні ролики політичних партій, які закликали майбутніх виборців звернути увагу й віддати свій голос за... В телеефірі запанувала аполітичність – якщо не брати до уваги випусків новин, під час яких спраглих інформації телеглядачів частують вістями з чергового установчого (або об`єднавчого, або іще якогось) з`їзду чергової партії. В ті короткі секнуди ефірного часу й можна помилуватися заклопотаними обличчями політичних лідерів, на яких лежить печать глибокої і щирої турботи про рідний народ, його майбутні шляхи-дороги.
Найцікавішим, як на мене, є несподіваний хід однієї з партій, тієї самої, яку телеканал “1+1” не може назвати д 9 лютого, і яка “патронує” доволі нудний телевізійний проект “Останній герой”. Глядач, прочитавши з екрана повідомлення про цю невідому партію, мимоволі замислиться, нагадає собі її назву й політичне спрямування, а там, дивись, і в бюлетні відзначить.
Інша відома партія вдалась до мультиплікації. Стрункими рядами крокують під бравурний марш кольорово вималювані різноманітні фрукти з надписаними на них прізвищами лідерів першої п`ятірки. Начебто й непогане вирішення, от тільки... В числі тих фруктів є ананас, який в пострадянського обивателя чітко асоціюється з рябчиками, а також з останнім днем відомо чиїм. Неважко передбачити ймовірну реакцію, хоча взагалі український народ досить непередбачуваний.
Ще інша – чи не найвідоміша партія – вдалася до послуг довгоногої чорнявої красуні, котра виникає то в образі лікарки, то селянки з курчатками в пелені, а то городянки, яка прогулюється вулицями. Запитання, чи подобається телеглядачам ця жінка, видається навіть зайвим – хіба вона може не подобатися? Хоча очолюють партію якраз чоловіки, зовсім не такі чорняві й довгоногі, як загадкова пані з найбільш українським іменем. Та про це глядач навряд чи думатиме, він шивдше застигне в захваті й замилуванні.
Під музику “Щедрика-ведрика” іще один відомий політичний лідер, погладжуючи по голівках українських дітей, вітав усіх нас з новим роком. Цей кліп навряд чи відродиться на телеканалах після закінчення рекламного мораторію – актуальність вже буде вичерпана. Але спостерегти вдалося ще й інше – під таку саму пісню (чи й не в тому самому виконанні) фірма “Артеміда” створила свій рекламний ролик, той, у якому кум приходить у гості до кума й зі словами: “Приніс гостинці від “Артеміди”! виставляє на стіл почастунок. “На свято випити годиться! Кому солодкої, кому гіркої!” Це гасло, яке сьогодні іще не має стосунку до жодної з політичних партій, стане актуальним наприкінці березня. Хтось дійсно пригубить із солодкої чаші перемоги, когось чекає гіркота поразки. Чи допоможуть їм телевізійні рекламні ролики? Відповідь на це питання зависає в повітрі. Можливо, що й допоможуть.
