Джон Уокер Линд – талібський бойовик-американець, захоплений в Афганістані, став перед федеральним суддєю

Н’ю Йорк, 25 січня 2002 - На цю молоду людину нині дивиться вся країна. Інтерес надзвичайний. Адже за всю історію Америки на пальцях однієї руки можна порахувати випадки такої відвертої зради, такої ненависті до країни, де він народився й виріс. На допитах в Афганістані Джон Уокер розповідав про свої зустрічі з бін Ладеном, що йому заздалегідь було відомо про підгогтовку до нападу на Нью-Йорк і Вашінгтон, де 11-го вересня минулого року загинуло понад три тисячі чоловік. Йому не спало на думку попередити Вашінгтон. У минулому було чимало американців, які займалися шпигунством на користь іноземних держав, таких як Радянській Союз чи його тодішні васали – Чехословаччина, Угорщина, Східна Німеччина. Але тих зрадників штовхала здебільшого жадоба грошей і аж ніяк не ідеологія. На дворі була епоха холодної війни, на відміну від нинішньої кампанії проти міжнародного тероризму – ця війна цілком гаряча. Тож американцям важко повірити, щоб двадцятирічний каліфорнійський хлопець із заможної родини, міг ще в рожевому шістнадцятирічному віці стати ідейним мусульманином, борцем за іслам, згодом - збройним захисником талібського режиму, що він міг воювати проти власних співвітчизників, керуючись ідеологічними та релігійними міркуваннями. Що Уокер – американець, дізналися лише після того, як цього бойовика поранили під час придушення повстання полонених талібів у гарнізонній тюрмі міста Мазар-і-Шаріф на півночі Афганістану. «Джон Уокер сам вирішив приєднатися до терористів, які хотіли вбивати американців», - сказав Джон Ашкрофт, міністр юстиції Сполучених Штатів. Одне слово – небуденний варіант, суцільна екзотика. Коли Джона Уокера привезли до будинку федерального окружного суду в штаті Вірджинія, під Вашінгтоном, то біля входу чатували сотні репортерів. Там були, можна сказати, отари пересувних телевізійних студій із супутниковими антенами на дахах. Усім було цікаво подивитися на юного перевертня, який протиставив демократичним ідеалам Америки ісламський екстремізм. Талібський бойовик був одягений у зелений тюремний комбінезон – колір ісламу, до речі. Його вимили, підстригли, поголили, бо перед суддєю належиться виглядати пристойно. Юнака супроводжували аж чотири адвокати, найняті батьками, у чий бік, треба зауважити, Джон Уокер навіть не подивився. Вони стояли за його спиною. Мати ридала. На запитання федерального судді Куртиса Сюелла – чи Джон Уокер розуміє звинувачення, висунуте проти нього - змова з метою вбивства американців - в’язень відповів: «Розумію». Батько – Френк Уокер заявив репортерам, що «Джон любить Америку, шкоди їй не завдав і злочину жодного не скоїв». Якщо жюрі присяжних засідателів визнає його винним, тоді решту життя Джон Уокер проведе у в’язниці. А якби Уокера судив не цивільний суд, а військовий трибунал, то він міг би отримати смертну кару. Тож нині в Америці точиться громадська дискусія: чому Джону Уокеру такий привілей у вигляді цивільного суду, у той час, як інші таліби стануть перед трибуналом. Наступне судове слухання призначено на 6 лютого.