Київ, 28 січня 2002 - Дивне листування веде ветеран Другої світової війни, інвалід 2-ї групи, житель Фастова, що на Київщині, Василь Гудзь. Свої листи він надсилає президентові України панові Кучмі, а от відповіді надходять з найнесподіваніших організацій: то з обласної держадміністрації, то якогось міністерства.
Є різниця і в стилі листування. Фронтовик пише про конкретні речі, а відповіді надходять дедалі загальніші.
Це незвичайне листування розпочалося у жовтні 1999 року, коли виповнилося 55 років з часу повного визволення України від німецьких загарбників, а Леонід Кучма саме вів передвиборчу кампанію за право бути президентом ще впродовж 5 років. Саме тоді президент і розіслав листи колишнім фронтовикам, у яких повідомлялося, що йому потрібна їхня мудрість і вміння перемагати, бо “держава, яку ми будуємо сьогодні, має бути гідною ваших славетних справ, а ви повинні належно жити в ній”.
Далі президент скрушно визнавав, що голос ветеранів стає дедалі тихішим, і Леонід Данилович здогадувався, чому-бо вони не можуть “пересилити демагогічну балаканину народних захисників”, себто народних депутатів, так треба вважати.
“Але так не повинно бути. У всі часи і у всіх народів слово найстарших, особливо якщо це слово мужніх воїнів, цінувалося на вагу золота”, - зазначав президент.
Пан Кучма писав, що не може прийти у дім кожного фронтовика, щоб поговорити, як жити далі, як, мовляв, будувати “нашу державу, щоб вона стала і вашою, чим саме і як ми зможемо і повинні вам допомогти в цей непростий час”.
Президент писав, що кожен фронтовик може написати йому листа. ”Обіцяю, - зазначалося в листі, - що особисто дам Вам відповідь. Чекаю на Вашого листа”.
І щоб ви думали? Фронтовик Василь Гудзь з Фастова, зачарований несподіваним посланням зі столичної вулиці Банкової, почав писати президенту. Та не одного листа відправив, а цілих п’ять. Писав про те, як був поранений на Сандомирському плацдармі у січні 1945, що має орден Слави, медалі “За відвагу”, “За визволення Варшави”, “За взяття Берліна” , “За Перемогу над Німеччиною”, а про численні ювілейні медалі вже й не згадував...
Написав і про те, що він учасник “чорнобильських подій”. Працюючи водієм райвідділу культури, вивозив із зони бібліотеку. А шоферського стажу в нього з 1948 по 1990-й рік. Просив колишній воїн і допомогти отримати машину, бо є всі необхідні медичні документи, а чекає він на цей транспортний засіб уже 8 років. Відповідей, як ви здогадалися, від Леоніда Даниловича він не дочекався.
Нині Василь Гудзь переконаний, що його черга на автомобіль перепала іншим людям. “Мене просто випхнули з черги. А чому? Можливо тому, що я багато писав”, - вважає ветеран.
Фронтовик каже, що автомобілі, котрі б мали потрапити в руки колишніх солдатів, розподіляються з грубими порушеннями чинних законів. Не обійшлося тут, за його словами, і без розпоряджень голови Київської облдержадміністрації Анатолія Засухи та його дружини народного депутата Тетяни Засухи.
Василь Гудзь продовжує: “Ділили машини Засухи, у мене навіть стаття є за 7 грудня “Київська правда”, де про все це написано”.
На сьогодні Василь Гудзь з Фастова залишився з такою арифметикою: у липні минулого року він був 12-м у черзі, а в грудні став 6-м, і це тоді, коли на область одержали 17 машин.
З Управління з питань звернень громадян адміністрації президента мені повідомили, що останній лист пана Гудзя переслано до Міністерство праці і соціальної політики, звідки він і одержить відповідь.
Є різниця і в стилі листування. Фронтовик пише про конкретні речі, а відповіді надходять дедалі загальніші.
Це незвичайне листування розпочалося у жовтні 1999 року, коли виповнилося 55 років з часу повного визволення України від німецьких загарбників, а Леонід Кучма саме вів передвиборчу кампанію за право бути президентом ще впродовж 5 років. Саме тоді президент і розіслав листи колишнім фронтовикам, у яких повідомлялося, що йому потрібна їхня мудрість і вміння перемагати, бо “держава, яку ми будуємо сьогодні, має бути гідною ваших славетних справ, а ви повинні належно жити в ній”.
Далі президент скрушно визнавав, що голос ветеранів стає дедалі тихішим, і Леонід Данилович здогадувався, чому-бо вони не можуть “пересилити демагогічну балаканину народних захисників”, себто народних депутатів, так треба вважати.
“Але так не повинно бути. У всі часи і у всіх народів слово найстарших, особливо якщо це слово мужніх воїнів, цінувалося на вагу золота”, - зазначав президент.
Пан Кучма писав, що не може прийти у дім кожного фронтовика, щоб поговорити, як жити далі, як, мовляв, будувати “нашу державу, щоб вона стала і вашою, чим саме і як ми зможемо і повинні вам допомогти в цей непростий час”.
Президент писав, що кожен фронтовик може написати йому листа. ”Обіцяю, - зазначалося в листі, - що особисто дам Вам відповідь. Чекаю на Вашого листа”.
І щоб ви думали? Фронтовик Василь Гудзь з Фастова, зачарований несподіваним посланням зі столичної вулиці Банкової, почав писати президенту. Та не одного листа відправив, а цілих п’ять. Писав про те, як був поранений на Сандомирському плацдармі у січні 1945, що має орден Слави, медалі “За відвагу”, “За визволення Варшави”, “За взяття Берліна” , “За Перемогу над Німеччиною”, а про численні ювілейні медалі вже й не згадував...
Написав і про те, що він учасник “чорнобильських подій”. Працюючи водієм райвідділу культури, вивозив із зони бібліотеку. А шоферського стажу в нього з 1948 по 1990-й рік. Просив колишній воїн і допомогти отримати машину, бо є всі необхідні медичні документи, а чекає він на цей транспортний засіб уже 8 років. Відповідей, як ви здогадалися, від Леоніда Даниловича він не дочекався.
Нині Василь Гудзь переконаний, що його черга на автомобіль перепала іншим людям. “Мене просто випхнули з черги. А чому? Можливо тому, що я багато писав”, - вважає ветеран.
Фронтовик каже, що автомобілі, котрі б мали потрапити в руки колишніх солдатів, розподіляються з грубими порушеннями чинних законів. Не обійшлося тут, за його словами, і без розпоряджень голови Київської облдержадміністрації Анатолія Засухи та його дружини народного депутата Тетяни Засухи.
Василь Гудзь продовжує: “Ділили машини Засухи, у мене навіть стаття є за 7 грудня “Київська правда”, де про все це написано”.
На сьогодні Василь Гудзь з Фастова залишився з такою арифметикою: у липні минулого року він був 12-м у черзі, а в грудні став 6-м, і це тоді, коли на область одержали 17 машин.
З Управління з питань звернень громадян адміністрації президента мені повідомили, що останній лист пана Гудзя переслано до Міністерство праці і соціальної політики, звідки він і одержить відповідь.
