Варшава, 30 січня 2002 – Польські ліві, які тепер перебувають при владі, користуються певним політичним штампом, коли мова заходить про Україну. Одначе ця нова формула, якою вони характеризують польсько-українські взаємини, ледве чи може відповідати вимозі часу. Такий висновок зробила наша кореспондентка у Варшаві під час розмови з маршалком – головою сенату Республіки Польща Лонґіном Пастусяком.
Не випадково я просила голову сенату призначити термін для інтерв’ю на тему польсько-українських відносин у новій політичній ситуації, яка склалася в останній період. Маршалок Пастусяк, політик лівої орієнтації, змінив на посаді праву Аліцію Ґжеськов’як, котра надавала величезної ваги польсько-українським взаєминам і досконало знала (походила зі Львова) Україну. Отож я, відверто кажучи, прагнула, аби новий голова сенату принаймні кілька днів походив із тією думкою про Україну.
Я боялася спрощених формул і відомих фраз, якими користуються польські ліві, коли мова заходить про польсько-українське стратегічне партнерство. А всі, з ким досі доводилося говорити на цю тему, кажуть одне і те ж: польсько-українське партнерство буде продовжуватися, ми надаємо великого значення Україні і потепління з Росією суттєво не вплине на наші відносини з Україною.
Можна було б бути задоволеним із такого формулювання, якби за цими словами не стояли конкретні справи і процеси, котрі зводять подібні формулювання до рівня лише декларацій. За прикладом далеко ходити не треба: віце-прем’єр Польщі Марек Поль, – який, до речі, 31 січня мав їхати в Україну, але відклав свій візит на кілька тижнів, – сказав, коли йшлося про плани будівництва газопроводу в обхід України: “ми маємо намір злегковажити український інтерес і збудувати з Росією перемичку”.
Дуже вже легко погодилися польські ліві на цю пропозицію Росії. Згадаймо, як наполегливо відстоював попередній правий уряд Єжи Бузека інтерес України. Звичайно, інша річ, що сама Україна не була наполеглива тоді, але зараз не про це мова. Ліві не мали ані найменшого сумніву, погоджуючись на російську пропозицію.
Як зробила після цієї згоди Росія – це також показово. Вона сама засумнівалася, чи варто їй будувати газопровід в обхід України. Але спочатку продемонствувала, показала Києву – подивіться, мовляв, як вчинив ваш західний стратегічний партнер.
Отож це “як вчинив” чинилося власне під гаслом про те, що в польсько-українському стратегічному партнерстві нічого не змінилося з приходом до влади в Польщі лівих.
Але повернімося до розмови з головою сенату Лонґіном Пастусяком.
«Пощо відкладати, – сказав маршалок сенату. – Ми вже зараз можемо говорити про польсько-українське стратегічне партнерство».
«Останнім часом, – сказав голова Сенату РП Лонґін Пастусяк, – спостерігаємо значне потепління в польсько-російських відносинах. А короною цього був візит президента Путіна до Варшави. Очевидно, що відносини польсько-російські надалі потребують досягення порозуміння, яке повинно наповнити ту політичну атмосферу, яка утворилася в результаті візиту президента Путіна… Є багато питань між польською і російською стороною, на вирішення яких ми чекаємо і які повернуть нормальність у взаєминах між Польщею та Росією. Я не поділяю погляду, про який десь там я читав, про те, що це мало б у якийсь спосіб вплинути на відносини польсько-українські. Україна надалі є для нас стратегічним партнером, і в інтересі Польщі є зміцнення суверенності і незалежності України. Україна є нашим сусідом, не кажучи вже про те, що маємо спільні і добрі приклади в історії…» – сказав голова сенату Республіки Польща Лонґін Пастусяк.
Безперечно, з формального погляду голова сенату Польщі говорить дуже правильні слова. Річ лише в тому, що таких слів на сьогодні вже замало. Як ми вже не раз говорили, справи польсько-українські нині вимагають свіжої ідеї і нових механізмів реалізації стратегічного партнерства, яке навіть польські експерти (загляньте хоча б у найсвіжіші дослідження Варшавського Інституту Східних Студій) називають лише декларативним.
Не випадково я просила голову сенату призначити термін для інтерв’ю на тему польсько-українських відносин у новій політичній ситуації, яка склалася в останній період. Маршалок Пастусяк, політик лівої орієнтації, змінив на посаді праву Аліцію Ґжеськов’як, котра надавала величезної ваги польсько-українським взаєминам і досконало знала (походила зі Львова) Україну. Отож я, відверто кажучи, прагнула, аби новий голова сенату принаймні кілька днів походив із тією думкою про Україну.
Я боялася спрощених формул і відомих фраз, якими користуються польські ліві, коли мова заходить про польсько-українське стратегічне партнерство. А всі, з ким досі доводилося говорити на цю тему, кажуть одне і те ж: польсько-українське партнерство буде продовжуватися, ми надаємо великого значення Україні і потепління з Росією суттєво не вплине на наші відносини з Україною.
Можна було б бути задоволеним із такого формулювання, якби за цими словами не стояли конкретні справи і процеси, котрі зводять подібні формулювання до рівня лише декларацій. За прикладом далеко ходити не треба: віце-прем’єр Польщі Марек Поль, – який, до речі, 31 січня мав їхати в Україну, але відклав свій візит на кілька тижнів, – сказав, коли йшлося про плани будівництва газопроводу в обхід України: “ми маємо намір злегковажити український інтерес і збудувати з Росією перемичку”.
Дуже вже легко погодилися польські ліві на цю пропозицію Росії. Згадаймо, як наполегливо відстоював попередній правий уряд Єжи Бузека інтерес України. Звичайно, інша річ, що сама Україна не була наполеглива тоді, але зараз не про це мова. Ліві не мали ані найменшого сумніву, погоджуючись на російську пропозицію.
Як зробила після цієї згоди Росія – це також показово. Вона сама засумнівалася, чи варто їй будувати газопровід в обхід України. Але спочатку продемонствувала, показала Києву – подивіться, мовляв, як вчинив ваш західний стратегічний партнер.
Отож це “як вчинив” чинилося власне під гаслом про те, що в польсько-українському стратегічному партнерстві нічого не змінилося з приходом до влади в Польщі лівих.
Але повернімося до розмови з головою сенату Лонґіном Пастусяком.
«Пощо відкладати, – сказав маршалок сенату. – Ми вже зараз можемо говорити про польсько-українське стратегічне партнерство».
«Останнім часом, – сказав голова Сенату РП Лонґін Пастусяк, – спостерігаємо значне потепління в польсько-російських відносинах. А короною цього був візит президента Путіна до Варшави. Очевидно, що відносини польсько-російські надалі потребують досягення порозуміння, яке повинно наповнити ту політичну атмосферу, яка утворилася в результаті візиту президента Путіна… Є багато питань між польською і російською стороною, на вирішення яких ми чекаємо і які повернуть нормальність у взаєминах між Польщею та Росією. Я не поділяю погляду, про який десь там я читав, про те, що це мало б у якийсь спосіб вплинути на відносини польсько-українські. Україна надалі є для нас стратегічним партнером, і в інтересі Польщі є зміцнення суверенності і незалежності України. Україна є нашим сусідом, не кажучи вже про те, що маємо спільні і добрі приклади в історії…» – сказав голова сенату Республіки Польща Лонґін Пастусяк.
Безперечно, з формального погляду голова сенату Польщі говорить дуже правильні слова. Річ лише в тому, що таких слів на сьогодні вже замало. Як ми вже не раз говорили, справи польсько-українські нині вимагають свіжої ідеї і нових механізмів реалізації стратегічного партнерства, яке навіть польські експерти (загляньте хоча б у найсвіжіші дослідження Варшавського Інституту Східних Студій) називають лише декларативним.
