Рим, 31 січня 2002 – В день 27 січня, коли 52 роки тому союзники розчахнули ворота на волю вцілілим в’язням Авшвіца, в Італії відбувається багато офіційних церемоній. А схожі як близнята тематичні телепрограми прокручують ту ж саму хроніку і повторюють ті ж самі слова. Щоб забути те й друге до наступного січня. Як щасливий випадок з цієї холодної риторики перший телеканал показав двочастинний телефільм «Перласка – тіталійський герой». І практично відкрив для мільйонів італійців постать на диво живого і симпатичного земляка.
Під час війни Джоржо Перласка врятував від концтабору понад 5 тисяч євреїв і згодом заслужив у Ізраїлі титул «Справедливий із справедливих». Парадоксальність цього рятівника в тому, що спершу він був відданим режиму Муссоліні фашистом, воював в Абісіні, а згодом подався на громадянську війну в Іспанії битися на боці франкістів і заслужив за те почесну грамоту від уряду Кауділлі. Та відзнака прислужилася йому кілька років згодом. Адже Іспанія не тільки не увійшла до гітлерівської коаліції, але й переховувала євреїв у будинках, що належали іспанським дипломатичним місіям. А безпритульним видавала охоронні листи. Перласка опинився в ті роки в Будапешті як представник італійської м’ясозакупної фірми. Повертатися в Італію, окуповану нацистами після скинення Муссоліні, не хотів. Полювання ж на євреїв з боку гітлерівців та угорських фашистів викликали в ньому величезне співчуття до жертв.
Завдяки почесній грамоті від уряду Перласка добився посади в іспанському посольстві, і користуючись нею разом з грішми своєї фірми, щедрими хабарями німецьким та угорським антисемітам буквально викуповував приречених на концтабір євреїв. Ба більше, коли іспанський посол втік у Швейцарію від наступу радянських військ, Перласка лишився при посольстві, затримував як міг його існування, та вдаючи з себе іспанського консула, потроїв свою рятівну місію. В той самий час у Будапешті діяв і Рауль Валєнберґ. Те, що обидва зробили, було краплиною в морі, чи то пак в Дунаї – одного дня просто почервонілому від крові скинутих туди після пострілу в обличчя зв’язаних жертв. Але тим незмірнішою була вдячність врятованих двом героям.
Як віддячила Москва Валєнберґу – вже відомо. Перласка ж повернувся до Італії й нікому, крім дружини та дітей, про свою історію не розповідав. Лиш 44 роки згодом після війни журналіст Деалі написав про нього книжку «Банальність добра», самою назвою нагадавши, що добро може робити найзвичайнісінька людина.
Під час війни Джоржо Перласка врятував від концтабору понад 5 тисяч євреїв і згодом заслужив у Ізраїлі титул «Справедливий із справедливих». Парадоксальність цього рятівника в тому, що спершу він був відданим режиму Муссоліні фашистом, воював в Абісіні, а згодом подався на громадянську війну в Іспанії битися на боці франкістів і заслужив за те почесну грамоту від уряду Кауділлі. Та відзнака прислужилася йому кілька років згодом. Адже Іспанія не тільки не увійшла до гітлерівської коаліції, але й переховувала євреїв у будинках, що належали іспанським дипломатичним місіям. А безпритульним видавала охоронні листи. Перласка опинився в ті роки в Будапешті як представник італійської м’ясозакупної фірми. Повертатися в Італію, окуповану нацистами після скинення Муссоліні, не хотів. Полювання ж на євреїв з боку гітлерівців та угорських фашистів викликали в ньому величезне співчуття до жертв.
Завдяки почесній грамоті від уряду Перласка добився посади в іспанському посольстві, і користуючись нею разом з грішми своєї фірми, щедрими хабарями німецьким та угорським антисемітам буквально викуповував приречених на концтабір євреїв. Ба більше, коли іспанський посол втік у Швейцарію від наступу радянських військ, Перласка лишився при посольстві, затримував як міг його існування, та вдаючи з себе іспанського консула, потроїв свою рятівну місію. В той самий час у Будапешті діяв і Рауль Валєнберґ. Те, що обидва зробили, було краплиною в морі, чи то пак в Дунаї – одного дня просто почервонілому від крові скинутих туди після пострілу в обличчя зв’язаних жертв. Але тим незмірнішою була вдячність врятованих двом героям.
Як віддячила Москва Валєнберґу – вже відомо. Перласка ж повернувся до Італії й нікому, крім дружини та дітей, про свою історію не розповідав. Лиш 44 роки згодом після війни журналіст Деалі написав про нього книжку «Банальність добра», самою назвою нагадавши, що добро може робити найзвичайнісінька людина.
