Київ, 5 лютого 2002 - 50 років тому, у щоденнику доби Другої світової війни, Олександр Довженко записав цікаву розмову, яка відбулася у нього з селянами десь на межі Слобожанщини та Воронежчини: “Чому це нас дражнять українцями? – поскаржилися йому селяни. – Ми ж хахли! І батьки наші були хахлами, і діди”. Тоді ж Довженко занотував свою думку, навіяну цією розмовою і тодішньою ледь не катастрофічною ситуацією на фронті. Ми ніколи не знали своєї історії, - писав він. Ми ніколи не вміли гордитися своїми національними здобутками. Це і є головною причиною того, що українці зазнають у цьому столітті стількох катастроф і не вміють захистити самі себе.
Як видається, синдром самозневаги, зафіксований Олександром Довженком, діє і донині. За даними Київського міжнародного інституту соціології, на початку 2002 року 26% українських громадян проголосували б проти незалежності; ці люди мріють про об‘єднання з Росією в одну державу. На півночі і сході України рівень абсолютної довіри до російських мас-медіа вищий, ніж до власне українських. А на загал, повністю довіряє російським ЗМІ 10% опитаних по Україні, а частково довіряє 41%. За рівнем довіри в очах населення ці мас-медіа істотно поступаються хіба що Церкві і ненабагато – вітчизняним ЗМІ. Але, з іншого боку, соціологи відзначили й деякі інші цікаві тенденції. Кількість прихильників об‘єднання з Росією упродовж минулого року скоротилася на 6% від загальної кількості опитаних. Партії, які педалюють проблему об‘єднання з Росією чи то у слов‘янський союз, чи то в єдину державу (крім комуністів, що апелюють, власне, до ідеї реставрації Радянського Союзу), мають підтримку меншу, ніж один відсоток виборців. І коли не так давно російським мас-медіа довіряла тією чи іншою мірою переважна більшість українських громадян, то зараз ця цифра скоротилася до половини від населення України, а вітчизняні ЗМІ, нарешті, майже у всіх регіонах випередили за рейтингом іноземні. Тим часом у Донецьку більше передплатників журналу “Сучасність”, ніж у Львові, брати Клички активно вчать рідну українську мову, шахіст Руслан Пономарьов дає автографи, де пише: “Слава Україні!”, а вихована зрусифікованим Дніпропетровськом Юлія Тимошенко стає лідером партії з назвою “Батьківщина”.
Як видається, синдром самозневаги, зафіксований Олександром Довженком, діє і донині. За даними Київського міжнародного інституту соціології, на початку 2002 року 26% українських громадян проголосували б проти незалежності; ці люди мріють про об‘єднання з Росією в одну державу. На півночі і сході України рівень абсолютної довіри до російських мас-медіа вищий, ніж до власне українських. А на загал, повністю довіряє російським ЗМІ 10% опитаних по Україні, а частково довіряє 41%. За рівнем довіри в очах населення ці мас-медіа істотно поступаються хіба що Церкві і ненабагато – вітчизняним ЗМІ. Але, з іншого боку, соціологи відзначили й деякі інші цікаві тенденції. Кількість прихильників об‘єднання з Росією упродовж минулого року скоротилася на 6% від загальної кількості опитаних. Партії, які педалюють проблему об‘єднання з Росією чи то у слов‘янський союз, чи то в єдину державу (крім комуністів, що апелюють, власне, до ідеї реставрації Радянського Союзу), мають підтримку меншу, ніж один відсоток виборців. І коли не так давно російським мас-медіа довіряла тією чи іншою мірою переважна більшість українських громадян, то зараз ця цифра скоротилася до половини від населення України, а вітчизняні ЗМІ, нарешті, майже у всіх регіонах випередили за рейтингом іноземні. Тим часом у Донецьку більше передплатників журналу “Сучасність”, ніж у Львові, брати Клички активно вчать рідну українську мову, шахіст Руслан Пономарьов дає автографи, де пише: “Слава Україні!”, а вихована зрусифікованим Дніпропетровськом Юлія Тимошенко стає лідером партії з назвою “Батьківщина”.
