Прага, 6 лютого 2002 – У центрі уваги західної преси, а радше під вогнем критики і далі залишається недавнє звернення президента США Буша до народу, в якому він надзвичайно гостро відгукнувся про Іран, Ірак та Північну Корею. Західні оглядачі продовжують коментувати триваюче напруження на Близькому сході і візит ізраїльського керівника Шарона до США та інші міжнародні проблеми.
На відміну від інших критичних відгуків на звернення президента Буша до народу, газета «Інтернешанел геральд трібюн» містить коментар на захист позицій президента США. Автор коментаря, науковець Центру стратегічних і міжнародних досліджень Ентоні Блінкен уважає, що, називаючи Іран, Ірак та Північну Корею «віссю зла», президент Буш адресував свою критику не стільки трьом згаданим країнам, скільки іншим країнам – Франції, Росії і Китаєві. Буш бажає продемонструвати своє цілком серйозне ставлення до режимів, які посідають зброю масового знищення, і до потреби знищення міжнародних терористичних осередків. Це звернення, як підкреслює коментатор, мало би послужити ясним сигналом для союзників і друзів Америки: допоможіть нам тепер або будьте свідками наших однобічних воєнних дій пізніше. Тим часом європейці, росіяни і китайці якраз намагаються відвернути однобічні дії США. При цьому автор підкреслює, що Вашинґтон очікує від Росії і Китаю припинення достав до Ірану і Північної Кореї технології виробництва зброї масового знищення; від Франції і Росії – підтримки відновлення міжнародної військової інспекції в Іраку.
Британська газета «Файненшл таймс» свій редакційний коментар у середу присвячує близькосхідій кризі. Ізраїльський прем´єр-міністр Шарон, пише автор, використав терористичні акти у США 11 вересня, щоб переконати президента Буша у правильності його (тобто Шарона) політики. Тепер, як підкреслює газета, Сполучені Штати розглядають палестинського лідера Арафата як головну перешкоду на шляху до миру. Однак настав час, веде далі «Файненшл таймс», щоб Вашинґтон дещо глибше глянув на ізраїльсько-палестинський конфлікт. Під час четвергової зустрічі з Шароном Буш, на думку газети, мав би викласти своє бачення розв´язки кризи. При цьому газета наводить недавні слова держсекретаря Пауела про необхідність створити палестинську державу на землях, які нині палестинці контролюють або вважають окупованими. Тиск на Арафата, підкреслює газета «Файненшл таймс», нічого не дасть. Сполучені Штати повинні поставити вимогу перед обома сторонами: припинити насилля і розпочати переговори. При цьому палестинці мали би припинити терористичні акти, а Шарон – погодитися на відновлення переговорів. Такий розвиток подій, пише на закінчення газета, буде в інтересах усіх зацікавлених сторін.
Коментуючи ситуацію в Афганістані, оглядач газети «Вашинґтон пост» Джексон Діґл описує колосальні труднощі, з якими зіштовхнувся керівник тимчасового афганського уряду Карзаї. Карзаї продовжує боротьбу проти Талібану і сил Аль-Кайди, не маючи під контролем жодних урядових сил. Він звернувся до Вашинґтона і Лондона з проханням збільшити миротворчий контингент, щоб поставити під контроль терени поза Кабулом, однак, як підкреслює автор, поки що безуспішно. Тим часом підрозділи Північного альянсу, веде далі автор, контролює не представник пуштунських плнемен Карзаї, а етнічні таджики, які раніше воювали з пуштунами і режимом Талібан, а нині займають більшість місць у новому уряді. Щоб досягти будь-якого прогресу в Афганістані, пише на закінчення автор, потрібно спочатку забезпечити порядок у цій країні і створити можливості для нового уряду керувати країною.
На відміну від інших критичних відгуків на звернення президента Буша до народу, газета «Інтернешанел геральд трібюн» містить коментар на захист позицій президента США. Автор коментаря, науковець Центру стратегічних і міжнародних досліджень Ентоні Блінкен уважає, що, називаючи Іран, Ірак та Північну Корею «віссю зла», президент Буш адресував свою критику не стільки трьом згаданим країнам, скільки іншим країнам – Франції, Росії і Китаєві. Буш бажає продемонструвати своє цілком серйозне ставлення до режимів, які посідають зброю масового знищення, і до потреби знищення міжнародних терористичних осередків. Це звернення, як підкреслює коментатор, мало би послужити ясним сигналом для союзників і друзів Америки: допоможіть нам тепер або будьте свідками наших однобічних воєнних дій пізніше. Тим часом європейці, росіяни і китайці якраз намагаються відвернути однобічні дії США. При цьому автор підкреслює, що Вашинґтон очікує від Росії і Китаю припинення достав до Ірану і Північної Кореї технології виробництва зброї масового знищення; від Франції і Росії – підтримки відновлення міжнародної військової інспекції в Іраку.
Британська газета «Файненшл таймс» свій редакційний коментар у середу присвячує близькосхідій кризі. Ізраїльський прем´єр-міністр Шарон, пише автор, використав терористичні акти у США 11 вересня, щоб переконати президента Буша у правильності його (тобто Шарона) політики. Тепер, як підкреслює газета, Сполучені Штати розглядають палестинського лідера Арафата як головну перешкоду на шляху до миру. Однак настав час, веде далі «Файненшл таймс», щоб Вашинґтон дещо глибше глянув на ізраїльсько-палестинський конфлікт. Під час четвергової зустрічі з Шароном Буш, на думку газети, мав би викласти своє бачення розв´язки кризи. При цьому газета наводить недавні слова держсекретаря Пауела про необхідність створити палестинську державу на землях, які нині палестинці контролюють або вважають окупованими. Тиск на Арафата, підкреслює газета «Файненшл таймс», нічого не дасть. Сполучені Штати повинні поставити вимогу перед обома сторонами: припинити насилля і розпочати переговори. При цьому палестинці мали би припинити терористичні акти, а Шарон – погодитися на відновлення переговорів. Такий розвиток подій, пише на закінчення газета, буде в інтересах усіх зацікавлених сторін.
Коментуючи ситуацію в Афганістані, оглядач газети «Вашинґтон пост» Джексон Діґл описує колосальні труднощі, з якими зіштовхнувся керівник тимчасового афганського уряду Карзаї. Карзаї продовжує боротьбу проти Талібану і сил Аль-Кайди, не маючи під контролем жодних урядових сил. Він звернувся до Вашинґтона і Лондона з проханням збільшити миротворчий контингент, щоб поставити під контроль терени поза Кабулом, однак, як підкреслює автор, поки що безуспішно. Тим часом підрозділи Північного альянсу, веде далі автор, контролює не представник пуштунських плнемен Карзаї, а етнічні таджики, які раніше воювали з пуштунами і режимом Талібан, а нині займають більшість місць у новому уряді. Щоб досягти будь-якого прогресу в Афганістані, пише на закінчення автор, потрібно спочатку забезпечити порядок у цій країні і створити можливості для нового уряду керувати країною.
