Київ, 12 лютого 2002 - 6 лютого в приміщенні інформаційного агентства УНІАН відбулася прес-конференція, на якій ішлося про порушення 23 січня Генеральною прокуратурою України кримінальної справи за фактом незаконного користування державним майном та коштами Державного бюджету редакцією газети “Голос України”. Підставою для цього стали результати перевірки фінансово-господарської діяльності редакції цього видання Рахунковою палатою України. Прес-конференцію проводив народний депутат України, головний редактор “Голосу України” Сергій Правденко.
Найголовніше звинувачення Рахункової палати полягає в тому, що до 1999 року редакція не була зареєстрована як суб'єкт підприємництва, внаслідок чого, на думку цього органу, була юридично неправоздатною.
Сергій Правденко не погоджується з таким висновком. За його словами, по-перше, засновником “Голосу України” від самого початку була Верховна Рада, а видавцем (до 1996 року) – президія Верховної Ради. Коли президія перестала існувати, редакція три роки бомбардувала різні органи державної влади, аж поки в 1999 році видавцем не стала сама редакція.
По-друге, на переконання Правденка, газета, яка першою друкувала закони України, що набирали чинності з моменту публікації в “Голосі України”, не може бути нелегітимною з юридичного погляду.
Серед звинувачень Рахункової палати - здешевлення передплатної ціни, гонорарна політика і, навіть, винагорода головному редакторові. Так, на карб Сергієві Правденку поставлено 1000 гривень премії і 2525 гривень матеріальної допомоги за 2001 рік (разом – 3525 гривень). Головний редактор вважає, що він, як мінімум, заробив утричі більше грошей на своїй посаді.
Сергій Правденко повідомив, що редакція подала судовий позов на Рахункову палату за розповсюдження неправдивих відомостей.
Але, за його твердженнями, коштів на видання газети залишилося приблизно на два тижні.
Замість коментаря. Чи справді таким нагальним було оприлюднення результатів перевірки саме зараз, напередодні старту передвиборчої кампанії? Навіть податкова адміністрація ввела на цей час мораторій на будь-які перевірки засобів масової інформації.
Найголовніше звинувачення Рахункової палати полягає в тому, що до 1999 року редакція не була зареєстрована як суб'єкт підприємництва, внаслідок чого, на думку цього органу, була юридично неправоздатною.
Сергій Правденко не погоджується з таким висновком. За його словами, по-перше, засновником “Голосу України” від самого початку була Верховна Рада, а видавцем (до 1996 року) – президія Верховної Ради. Коли президія перестала існувати, редакція три роки бомбардувала різні органи державної влади, аж поки в 1999 році видавцем не стала сама редакція.
По-друге, на переконання Правденка, газета, яка першою друкувала закони України, що набирали чинності з моменту публікації в “Голосі України”, не може бути нелегітимною з юридичного погляду.
Серед звинувачень Рахункової палати - здешевлення передплатної ціни, гонорарна політика і, навіть, винагорода головному редакторові. Так, на карб Сергієві Правденку поставлено 1000 гривень премії і 2525 гривень матеріальної допомоги за 2001 рік (разом – 3525 гривень). Головний редактор вважає, що він, як мінімум, заробив утричі більше грошей на своїй посаді.
Сергій Правденко повідомив, що редакція подала судовий позов на Рахункову палату за розповсюдження неправдивих відомостей.
Але, за його твердженнями, коштів на видання газети залишилося приблизно на два тижні.
Замість коментаря. Чи справді таким нагальним було оприлюднення результатів перевірки саме зараз, напередодні старту передвиборчої кампанії? Навіть податкова адміністрація ввела на цей час мораторій на будь-які перевірки засобів масової інформації.
