Прага, 14 лютого 2002 ― Голова Фонду ефективної політики, російський політолог Гліб Павловський вважає головним досягненням українсько-російських взаємин за 10 років – уникнення міждержавного збройного конфлікту із застосуванням сили. Наступним важливим досягненням у 10-ти літній історії стосунків України і Росії Павловський називає можливість вирішення двосторонніх проблем через вибори. Що має на увазі відомий в Україні російський політолог, і як він уявляє собі майбутнє двох сусідніх країн.
Пане Павловський! За 10 років від дня встановлення дипломатичних взаємин між двома суверенними державами, Україна і Росія так і не вирішили принципових питань: делімітації і демаркації кордону, не опрацювали механізму повернення радянських боргів, до кінця не узгодили схеми енергетичних розрахунків, що тоді можна вважати головним досягненням останнього десятиліття?
Павловський: “Росії та Україні вдалося уникнути будь-якої форми жорсткого міждержавного конфлікту із застосуванням сили. Часто забувають, що саме по собі це – досягнення. Чия це заслуга, важко сказати, але це дуже важливо. Слід нагадати, що буквально на самому початку, у 91 році виникла тема можливих територіальних претензій, і наші адміністрації тоді змогли відсунути цю тему на периферію. Проблема і досі зберігається, але лише, як тема маргінального порядку, тема маргінальних політичних сил. Наступним важливим моментом я назвав би, те, що за ці 10 років, великою мірою завдяки лояльним міждержавним взаєминам між Україною і Росією, обидві сторони навчилися розв’язувати головні проблеми через вибори.”
Відомий у Росії експерт з українських питань Гліб Павловський говорить, що Росія сподівається, що в результаті нинішніх виборів в Україні, відбудеться радикальна зміна у взаєминах двох країн. Адже предмет виборів до Верховної Ради – підсумки 10-ти ліття незалежності України і майбутня модель політичного розвитку цієї країни. Отже після виборів, Росії буде простіше вибудовувати довгострокові відносини з Україною.
Продовжує Гліб Павловський: “Вибори повинні сформувати не просто сильну законодавчу владу, а таку, що зуміє лояльно працювати з президентською владою, що посилить суверенітет України. Насправді, саме це потрібно Росії, інакше, якщо виникне якесь протистояння у владі, Москві буде складно будувати взаємини з Україною.”
Якщо пан Павловський говорить, що суверенітет України посилить сильна й лояльна до президента Верховна Рада, то важко зрозуміти, що ж насправді більше потрібно Росії, суверенна Україна, чи пропрезидентський парламент в Україні?
І на закінчення ще одне запитання до Гліба Павловського. Сьогодні дуже часто можна почути думки про те, що Україні й Росії слід триматися разом, аби у майбутньому мати шанс на членство у Європейському Союзі. І якщо спробувати спрогнозувати ситуацію на наступні 10 років, чи стоятимуть колись поруч Україна й Росія на порозі ЄС?
Павловський: “Ну, на порозі Європейського Союзу Росія і Україна вже стоять, і будуть стояти ще довго. Хотілося б вірити, що менше, ніж 10 років. Якщо наші адміністрації та ділові кола серйозно над цим попрацюють, я гадаю, що є шанс, що у другій половині першого десятиліття нинішнього століття розпочнеться систематична праця з адаптації наших законодавств до норм Євросоюзу. Звісно, цей процес навряд чи завершиться раніше кінця першого десятиліття.”
Пане Павловський! За 10 років від дня встановлення дипломатичних взаємин між двома суверенними державами, Україна і Росія так і не вирішили принципових питань: делімітації і демаркації кордону, не опрацювали механізму повернення радянських боргів, до кінця не узгодили схеми енергетичних розрахунків, що тоді можна вважати головним досягненням останнього десятиліття?
Павловський: “Росії та Україні вдалося уникнути будь-якої форми жорсткого міждержавного конфлікту із застосуванням сили. Часто забувають, що саме по собі це – досягнення. Чия це заслуга, важко сказати, але це дуже важливо. Слід нагадати, що буквально на самому початку, у 91 році виникла тема можливих територіальних претензій, і наші адміністрації тоді змогли відсунути цю тему на периферію. Проблема і досі зберігається, але лише, як тема маргінального порядку, тема маргінальних політичних сил. Наступним важливим моментом я назвав би, те, що за ці 10 років, великою мірою завдяки лояльним міждержавним взаєминам між Україною і Росією, обидві сторони навчилися розв’язувати головні проблеми через вибори.”
Відомий у Росії експерт з українських питань Гліб Павловський говорить, що Росія сподівається, що в результаті нинішніх виборів в Україні, відбудеться радикальна зміна у взаєминах двох країн. Адже предмет виборів до Верховної Ради – підсумки 10-ти ліття незалежності України і майбутня модель політичного розвитку цієї країни. Отже після виборів, Росії буде простіше вибудовувати довгострокові відносини з Україною.
Продовжує Гліб Павловський: “Вибори повинні сформувати не просто сильну законодавчу владу, а таку, що зуміє лояльно працювати з президентською владою, що посилить суверенітет України. Насправді, саме це потрібно Росії, інакше, якщо виникне якесь протистояння у владі, Москві буде складно будувати взаємини з Україною.”
Якщо пан Павловський говорить, що суверенітет України посилить сильна й лояльна до президента Верховна Рада, то важко зрозуміти, що ж насправді більше потрібно Росії, суверенна Україна, чи пропрезидентський парламент в Україні?
І на закінчення ще одне запитання до Гліба Павловського. Сьогодні дуже часто можна почути думки про те, що Україні й Росії слід триматися разом, аби у майбутньому мати шанс на членство у Європейському Союзі. І якщо спробувати спрогнозувати ситуацію на наступні 10 років, чи стоятимуть колись поруч Україна й Росія на порозі ЄС?
Павловський: “Ну, на порозі Європейського Союзу Росія і Україна вже стоять, і будуть стояти ще довго. Хотілося б вірити, що менше, ніж 10 років. Якщо наші адміністрації та ділові кола серйозно над цим попрацюють, я гадаю, що є шанс, що у другій половині першого десятиліття нинішнього століття розпочнеться систематична праця з адаптації наших законодавств до норм Євросоюзу. Звісно, цей процес навряд чи завершиться раніше кінця першого десятиліття.”
