Прага, 15 лютого 2002 — На засіданні Гаазького Трибуналу в п’ятницю Слободан Милошевич продовжив свою промову як «захист через наступ» і оголосив про наміри викликати як свідків цілу низку високих західних та міжнародних урядовців.
Власне, цей перелік, що його виголосив Милошевич, став єдиною принциповою новиною п’ятничних слухань: «Хотів би викликати свідками, яких би я міг допитати, і (колишнього президента США Била) Клинтона, і (колишнього держсекретаря США Мадлейн) Олбрайт, і (президента Франції Жака) Шірака, і (прем’єр-міністра Великої Британії Тоні) Блера, і (канцлера Німеччини Ґергарда) Шредера, і (колишнього міністра закордонних справ Німеччини Клявса) Кинкеля, і (нинішнього міністра закордонних справ Німеччини Йошку) Фишера, і (міністра закордонних справ Франції Юбера) Ведріна, і (колишнього міністра закордонних справ Великої Британії Робина) Кука…» Крім того, Милошевич назвав колишнього канцлера Німеччини Гельмута Коля, колишнього міністра закордонних справ Італії Лямберто Діні, норвезького дипломата Кнута Воллебека, генерального секретаря ООН Кофі Аннана, міністра оборони Німеччини Рудольфа Шарпинґа, американського сенатора Боба Доула — тих, хто брав участь у різних переговорах 1990-х років про майбутнє теренів колишньої Югославії.
Ото, по суті, й усе — ну хіба ще твердження про те, що США, підтримуючи косовських албанців, заплющили очі, коли албанських бійців у Косові тренували члени сумнозвісної тепер «Аль-Каєди». Решта промови Слободана Милошевича в п’ятницю продовжила не тільки ту саму загальну лінію — заміни захисту на наступ, — а й ті самі теми, що вже лунали з його вуст у цьому суді раніше; так уважає, наприклад, фахівець із міжнародного права, представник правозахисної організації Г’юман Райтс Воч Ричард Дикер: «Те, що я почув із його коментаря, були вмілі риторичні звороти, що відповідають усій суті його промови — яка полягає в тому, щоби обернути все навиворіт, щоби випадало, що то він, і народ Сербії, яким він прикривається з усіх боків, є жертви злочинів, НАТО є злочинець, а цей суд є поплічник у (здійсненні) несправедливості».
Знову Милошевич звинуватив у вигнанні з домівок сотень тисяч косовських албанців Армію визволення Косова. Знову головними злочинцями в кривавих балканських подіях 1990-х років виявилися сусіди Югославії — і, звичайно ж, союз НАТО. Північноатлантичний альянс учинив воєнні злочини, убивши в Югославії невинних людей, вів далі Милошевич, супроводжуючи свої слова такими фотографіями жертв, що телемережа CNN, транслюючи процес, була змушена закривати їх заставками на екрані, щоб не вражати глядача відірваними головами. Саме Захід учинив геноцид і злочини проти людяності, заявив Милошевич — і знову повторив: «Про який трибунал ви говорите, коли відмовляєтеся судити за всі ці злочини?»
Додамо, що союз НАТО визнавав, що спричиняв цивільні жертви в перебігу косовської кампанії, — хоч і не завжди робив це відразу, — і, на відміну від Милошевича, вибачався за це. Гаазький Трибунал уже розглядав можливість звинуватити й альянс — але не знайшов підстав, визнавши, що ті жертви не було вбито свідомо. І навіть можливе повернення до тієї справи не знімає звинувачень із самого Милошевича.
Час на такі «викривальні» промови, впевненим голосом людини, що виступала перед мільйонами сербів за 13 років при владі, Милошевичеві збігає: суд вирішив надати йому ще півтори години в понеділок — разом це буде довше, ніж виступало звинувачення.
Власне, цей перелік, що його виголосив Милошевич, став єдиною принциповою новиною п’ятничних слухань: «Хотів би викликати свідками, яких би я міг допитати, і (колишнього президента США Била) Клинтона, і (колишнього держсекретаря США Мадлейн) Олбрайт, і (президента Франції Жака) Шірака, і (прем’єр-міністра Великої Британії Тоні) Блера, і (канцлера Німеччини Ґергарда) Шредера, і (колишнього міністра закордонних справ Німеччини Клявса) Кинкеля, і (нинішнього міністра закордонних справ Німеччини Йошку) Фишера, і (міністра закордонних справ Франції Юбера) Ведріна, і (колишнього міністра закордонних справ Великої Британії Робина) Кука…» Крім того, Милошевич назвав колишнього канцлера Німеччини Гельмута Коля, колишнього міністра закордонних справ Італії Лямберто Діні, норвезького дипломата Кнута Воллебека, генерального секретаря ООН Кофі Аннана, міністра оборони Німеччини Рудольфа Шарпинґа, американського сенатора Боба Доула — тих, хто брав участь у різних переговорах 1990-х років про майбутнє теренів колишньої Югославії.
Ото, по суті, й усе — ну хіба ще твердження про те, що США, підтримуючи косовських албанців, заплющили очі, коли албанських бійців у Косові тренували члени сумнозвісної тепер «Аль-Каєди». Решта промови Слободана Милошевича в п’ятницю продовжила не тільки ту саму загальну лінію — заміни захисту на наступ, — а й ті самі теми, що вже лунали з його вуст у цьому суді раніше; так уважає, наприклад, фахівець із міжнародного права, представник правозахисної організації Г’юман Райтс Воч Ричард Дикер: «Те, що я почув із його коментаря, були вмілі риторичні звороти, що відповідають усій суті його промови — яка полягає в тому, щоби обернути все навиворіт, щоби випадало, що то він, і народ Сербії, яким він прикривається з усіх боків, є жертви злочинів, НАТО є злочинець, а цей суд є поплічник у (здійсненні) несправедливості».
Знову Милошевич звинуватив у вигнанні з домівок сотень тисяч косовських албанців Армію визволення Косова. Знову головними злочинцями в кривавих балканських подіях 1990-х років виявилися сусіди Югославії — і, звичайно ж, союз НАТО. Північноатлантичний альянс учинив воєнні злочини, убивши в Югославії невинних людей, вів далі Милошевич, супроводжуючи свої слова такими фотографіями жертв, що телемережа CNN, транслюючи процес, була змушена закривати їх заставками на екрані, щоб не вражати глядача відірваними головами. Саме Захід учинив геноцид і злочини проти людяності, заявив Милошевич — і знову повторив: «Про який трибунал ви говорите, коли відмовляєтеся судити за всі ці злочини?»
Додамо, що союз НАТО визнавав, що спричиняв цивільні жертви в перебігу косовської кампанії, — хоч і не завжди робив це відразу, — і, на відміну від Милошевича, вибачався за це. Гаазький Трибунал уже розглядав можливість звинуватити й альянс — але не знайшов підстав, визнавши, що ті жертви не було вбито свідомо. І навіть можливе повернення до тієї справи не знімає звинувачень із самого Милошевича.
Час на такі «викривальні» промови, впевненим голосом людини, що виступала перед мільйонами сербів за 13 років при владі, Милошевичеві збігає: суд вирішив надати йому ще півтори години в понеділок — разом це буде довше, ніж виступало звинувачення.
