Київ, 18 лютого 2002 - Нинішня передвиборча кампанія має своєрідні, дуже цікаві ознаки. І це можна помітити навіть неозброєним оком. Приміром, зросла загальна кількість охочих скуштувати депутатський хліб - кандидатів у депутати зареєстровано сім з половиною тисяч. На депутатське крісло претендує, як ніколи, багато жінок – їх 18 відсотків.
Ще однією, не менш вагомою рисою виборів-2002 є участь у них працівників міністерств і відомств, Адміністрації Президента України – таких нараховується майже сто осіб. Виникає, закономірно запитання - чому влада так кинулася на здобуття депутатських місць.
Ще задовго до виборчого марафону доводилося чути від різних суб’єктів політичного процесу про принади депутатства. Мовляв, один раз добряче помучишся і не знаєш горя упродовж цілих чотирьох років скликання. Це одна з головних причин того, чому так багацько охочих створювати закони. Ідеться, зокрема, про чиновників та усіх, хто волею-не волею наближений до влади. Перебіг подій засвідчує, що їм , у порівнянні з іншими, тими самими мажоритарниками, значно легше. Їх підтримує влада і цим усе сказано. До речі, мажоритарники найбільше і потерпають від кандидатів блоку “ За єдину Україну”. Тож, на їхню думку, за гаслами про чесність і прозорість виборів немає абсолютно нічого. Узяти хоча б широку рекламну кампанію “ За єду”, яка почалася задовго до визначеної дати 9 лютого. Народний депутат , Голова парламентського комітету з депутатської етики Віктор Омеліч схильний вважати, що вибори в Україні відтак не є приємною традицією. Традицією, в якій етика і не ночувала.
ОМЕЛІЧ:«Уже замордували на місцях людей. Викликають на наради, дають накачки, мовляв, якщо ви не здійсните заходів, спрямованих на перемогу блоку “ За єдину Україну”, то вам доведеться дуже суворо відповідати перед вищим керівництвом . Це уже одразу створює відчуття, що перевага ця серйозна, що влада працює на свій блок, використовуючи свої можливості.»
У мажоритарників своя думка з приводу того, чому влада так хоче посісти депутатські місця. Віктор Омелі про це, а також про реакцію електорату на тиск уладного блоку.
ОМЕЛІЧ: «Думаю це для того, щоб продемонструвати, як єдино всі сприйняли цю ідею, як вони її відстоюють. Для того, щоб був успіх, щоб працювали їхні структури, щоб вони відчували, як іде виборчий процес. Я чув, як відгукуються про подібне виборці. Говорять так – якщо з таким азартом йти на вибори, якщо з таким тиском діяти на виборця уже сьогодні, то для чого це робити ? Можливо, простіше було б просто призначити народними депутатами тих, кого влада вважає за потрібне і не мордувати людей. І не витрачати колосальні кошти. Не треба уже з таким нахабством це робити і так очевидно.»
До речі, про гроші. Виборчий азарт “ За єду” було б непогано спрямувати на питання номер один для України – бюджетне наповнення. Щороку урядовці скаржаться, що грошей немає на соціальну сферу. І починають розтягувати бюджетну ковдру у різні боки. За таких умов бюджет в уряді перебуває на ручному управлінні. За словами Віктора Омеліча, треба не розтягувати ковдру бюджету, а шукати резерви. І ці резерви є, але уряд їх блокує. Приміром, ще два роки тому Президент видав Указ про застосування нових елементів захисту для горілчаних і тютюнових виробів з акцизними марками. Це унеможливило б підробку продукції. Адже підробка дуже поширена в Україні.
Віктор Омеліч – далі:
«Таким чином у кишенях олігархів осідали просто казкові суми. За підрахунками фахівців, через невиконання Указу Президента щороку недонадходило до бюджету близько 20-и мільярдів гривень. Це більше 4-х мільйонів доларів США. Цих коштів вистачило б, щоб вирішити болючі соціально-економічні питання в Україні. А чому вони не вирішуються? А не вирішуються вони тому, що дуже сильно зрослась влада з олігархічними структурами, які діють в Україні. І вони не підуть на те, щоб із своєї кишені викласти народові гроші.»
Народний депутат Омеліч був серед тих, хто запропонував обговорити означене питання на Раді національної безпеки та оборони. Але віз і нині там.
ОМЕЛІЧ: «Але уряду цим зайнятися ніколи. Треба накопичувати гроші на вибори.»
Утім, це тільки один із прикладів того, як і куди використовуються гроші блоку “ За єду”. Виходить – на яскравих біг бордах усміхнені діти у ромашках, а наяву у цих дітей гроші грубо забираються.
Ще однією, не менш вагомою рисою виборів-2002 є участь у них працівників міністерств і відомств, Адміністрації Президента України – таких нараховується майже сто осіб. Виникає, закономірно запитання - чому влада так кинулася на здобуття депутатських місць.
Ще задовго до виборчого марафону доводилося чути від різних суб’єктів політичного процесу про принади депутатства. Мовляв, один раз добряче помучишся і не знаєш горя упродовж цілих чотирьох років скликання. Це одна з головних причин того, чому так багацько охочих створювати закони. Ідеться, зокрема, про чиновників та усіх, хто волею-не волею наближений до влади. Перебіг подій засвідчує, що їм , у порівнянні з іншими, тими самими мажоритарниками, значно легше. Їх підтримує влада і цим усе сказано. До речі, мажоритарники найбільше і потерпають від кандидатів блоку “ За єдину Україну”. Тож, на їхню думку, за гаслами про чесність і прозорість виборів немає абсолютно нічого. Узяти хоча б широку рекламну кампанію “ За єду”, яка почалася задовго до визначеної дати 9 лютого. Народний депутат , Голова парламентського комітету з депутатської етики Віктор Омеліч схильний вважати, що вибори в Україні відтак не є приємною традицією. Традицією, в якій етика і не ночувала.
ОМЕЛІЧ:«Уже замордували на місцях людей. Викликають на наради, дають накачки, мовляв, якщо ви не здійсните заходів, спрямованих на перемогу блоку “ За єдину Україну”, то вам доведеться дуже суворо відповідати перед вищим керівництвом . Це уже одразу створює відчуття, що перевага ця серйозна, що влада працює на свій блок, використовуючи свої можливості.»
У мажоритарників своя думка з приводу того, чому влада так хоче посісти депутатські місця. Віктор Омелі про це, а також про реакцію електорату на тиск уладного блоку.
ОМЕЛІЧ: «Думаю це для того, щоб продемонструвати, як єдино всі сприйняли цю ідею, як вони її відстоюють. Для того, щоб був успіх, щоб працювали їхні структури, щоб вони відчували, як іде виборчий процес. Я чув, як відгукуються про подібне виборці. Говорять так – якщо з таким азартом йти на вибори, якщо з таким тиском діяти на виборця уже сьогодні, то для чого це робити ? Можливо, простіше було б просто призначити народними депутатами тих, кого влада вважає за потрібне і не мордувати людей. І не витрачати колосальні кошти. Не треба уже з таким нахабством це робити і так очевидно.»
До речі, про гроші. Виборчий азарт “ За єду” було б непогано спрямувати на питання номер один для України – бюджетне наповнення. Щороку урядовці скаржаться, що грошей немає на соціальну сферу. І починають розтягувати бюджетну ковдру у різні боки. За таких умов бюджет в уряді перебуває на ручному управлінні. За словами Віктора Омеліча, треба не розтягувати ковдру бюджету, а шукати резерви. І ці резерви є, але уряд їх блокує. Приміром, ще два роки тому Президент видав Указ про застосування нових елементів захисту для горілчаних і тютюнових виробів з акцизними марками. Це унеможливило б підробку продукції. Адже підробка дуже поширена в Україні.
Віктор Омеліч – далі:
«Таким чином у кишенях олігархів осідали просто казкові суми. За підрахунками фахівців, через невиконання Указу Президента щороку недонадходило до бюджету близько 20-и мільярдів гривень. Це більше 4-х мільйонів доларів США. Цих коштів вистачило б, щоб вирішити болючі соціально-економічні питання в Україні. А чому вони не вирішуються? А не вирішуються вони тому, що дуже сильно зрослась влада з олігархічними структурами, які діють в Україні. І вони не підуть на те, щоб із своєї кишені викласти народові гроші.»
Народний депутат Омеліч був серед тих, хто запропонував обговорити означене питання на Раді національної безпеки та оборони. Але віз і нині там.
ОМЕЛІЧ: «Але уряду цим зайнятися ніколи. Треба накопичувати гроші на вибори.»
Утім, це тільки один із прикладів того, як і куди використовуються гроші блоку “ За єду”. Виходить – на яскравих біг бордах усміхнені діти у ромашках, а наяву у цих дітей гроші грубо забираються.
