Прага, 20 лютого 2002 – Міжнародний суд над колишнім югославським керівником Мілошевичем в Гаазі викликає широкий інтерес з боку засобів інформації і західної громадськості. У середу перед судом виступили дальші свідки, які відповідали на запитання звинувачів і самого Мілошевича.
Коротко нагадаймо, що першим свідком на судовому процесі над Мілошевичем виступив колишній албанський комуністичний діяч Махмуд Бакаллі, який звинуватив Мілошевича в тому, що під видом боротьби з тероризмом він розпочав етнічні чистки у краї Косово. На запитання Мілошевича, юриста за фахом, який веде власну оборону на суді, свідок кілька разів збивався і давав заплутані відповіді. У зв’язку з цим Мілошевич заперечив достовірність решти свідчень Бакаллі. Він назвав Бакаллі брехуном і став на захист акцій сербської поліції у краї Косово. Мілошевич наголосив також на пов’язанні свідка з албанськими бойовиками, заявляючи, що Бакаллі є надто упереджений, щоб виступати в ролі вірогідного свідка.
У середу перед трибуналом ООН в Газі розпочали свої свідчення міжнародні фахівці – слідчий Кевін Куртіс та експерт від справ розвідки Стівен Спарґо. Завдання свідків – довести, що етнічні чистки на території колишньої Югославії, зокрема масові вбивства у Боснії і краї Косово планував сам Мілошевич у рамках плану розбудови «Великої Сербії». Присутній на процесі представник правозахисної організації «Гюмен райтс воч» з резиденцією в Нью-Йорку Річард Дікер описує початок перехресних опитувань в середу, як надзвичайно напористий і жвавий.
Відкидаючи головні звинувачення суду в геноциді, масових вигнаннях етнічних албанців і політичних репресіях на території колишньої Югославії, Мілошевич захищає тодішні акції югославської поліції й армії, твердячи, що масових убивств допускалися лише окремі особи або групи, проте, за його словами, ці злочини не були витичними політики його керівництва.
Варто додати до цього, що суд над Мілошевичем в Гаазі викликав глибокий розкол у теперішньому югославському керівництві. Ще до кінця цього місяця федеральний парламент (нагадаймо, до нинішньої Югославської федерації крім Сербії належить порівняно невеличка Чорна Гора), отже федеральний парламент мав би проголосувати у справі закону про співпрацю з міжнародним трибуналом в Гаазі. Дотеперішні пропозиції, згідно з якими Бєлград мав би передати міжнародному судові осіб, звинувачених у воєнних злочинах, викликали серйозні розбіжності і протести з боку значної частини керівництва в Бєлграді. У зв’язку з цим минулого тижня головний прокурор ООН Карла дель Понте звинуватила Бєлград у приховуванні від суду двох лідерів боснійських сербів – Ратка Младіча і Радована Караджіча, звинувачених у воєнних злочинах під час громадянського конфлікту в Боснії.
Коротко нагадаймо, що першим свідком на судовому процесі над Мілошевичем виступив колишній албанський комуністичний діяч Махмуд Бакаллі, який звинуватив Мілошевича в тому, що під видом боротьби з тероризмом він розпочав етнічні чистки у краї Косово. На запитання Мілошевича, юриста за фахом, який веде власну оборону на суді, свідок кілька разів збивався і давав заплутані відповіді. У зв’язку з цим Мілошевич заперечив достовірність решти свідчень Бакаллі. Він назвав Бакаллі брехуном і став на захист акцій сербської поліції у краї Косово. Мілошевич наголосив також на пов’язанні свідка з албанськими бойовиками, заявляючи, що Бакаллі є надто упереджений, щоб виступати в ролі вірогідного свідка.
У середу перед трибуналом ООН в Газі розпочали свої свідчення міжнародні фахівці – слідчий Кевін Куртіс та експерт від справ розвідки Стівен Спарґо. Завдання свідків – довести, що етнічні чистки на території колишньої Югославії, зокрема масові вбивства у Боснії і краї Косово планував сам Мілошевич у рамках плану розбудови «Великої Сербії». Присутній на процесі представник правозахисної організації «Гюмен райтс воч» з резиденцією в Нью-Йорку Річард Дікер описує початок перехресних опитувань в середу, як надзвичайно напористий і жвавий.
Відкидаючи головні звинувачення суду в геноциді, масових вигнаннях етнічних албанців і політичних репресіях на території колишньої Югославії, Мілошевич захищає тодішні акції югославської поліції й армії, твердячи, що масових убивств допускалися лише окремі особи або групи, проте, за його словами, ці злочини не були витичними політики його керівництва.
Варто додати до цього, що суд над Мілошевичем в Гаазі викликав глибокий розкол у теперішньому югославському керівництві. Ще до кінця цього місяця федеральний парламент (нагадаймо, до нинішньої Югославської федерації крім Сербії належить порівняно невеличка Чорна Гора), отже федеральний парламент мав би проголосувати у справі закону про співпрацю з міжнародним трибуналом в Гаазі. Дотеперішні пропозиції, згідно з якими Бєлград мав би передати міжнародному судові осіб, звинувачених у воєнних злочинах, викликали серйозні розбіжності і протести з боку значної частини керівництва в Бєлграді. У зв’язку з цим минулого тижня головний прокурор ООН Карла дель Понте звинуватила Бєлград у приховуванні від суду двох лідерів боснійських сербів – Ратка Младіча і Радована Караджіча, звинувачених у воєнних злочинах під час громадянського конфлікту в Боснії.
