Київ, 21 лютого 2002 – Його відзначають, починаючи з 2000 року, на пропозицію ЮНЕСКО в знак солідарності з полеглими за бенгальську мову. Україна не стала винятком. Своїм указом від 8 лютого 2001 року президент Леонід Кучма зобов'язав виконавчу владу провести Всеукраїнський огляд-конкурс творчих робіт з пропаганди рідної мови.
Наскільки “геніальним” було формулювання цього указу, настільки “геніально” його виконав Кабінет Міністрів України. Зрозуміла річ, конкурс не проведено. Мабуть, це логічно для уряду Кінаха, який вирішив залишити після себе мовну пустелю.
Наразі – розмова про соціологічне дослідження з мовних питань, проведене в столиці України. Мої співрозмовники - керівник центру “Громадська думка” Київського науково-дослідного інституту соціально-економічних проблем міста Ганна Залізняк та завідувач кафедри української мови Національного університету “Києво-Могилянська Академія” Лариса Масенко.
Я поцікавився в Ганни Залізняк, як мешканці міста оцінюють мовну ситуацію у Києві і як вони ставляться до надання російській мові статусу державної.
Говорить Ганна Залізняк:
“Абсолютна більшість киян вважає, що українська мова є одним з атрибутів державності України, понад дві третини вважають, що престиж української мови в столиці має бути вищим, ніж він є зараз. Водночас, понад 50% мешканців Києва говорять, переважно, російською мовою.”
Доповнює Лариса Масенко: “За нашими даними, 20% населення України хоче впровадження російської мови як державної. Анекдотичним твердженням є те, що наразі проводиться насильницька українізація. У нас цим терміном називають нормальне впровадження державної мови”.
Продовжує Ганна Залізняк: “Ми також хотіли дослідити, чому молодь не вживає українську мову. І дізналися дуже цікаві речі: зараз в Україні відбувається так званий рух за мову знизу.
Молоді люди самі впроваджують у себе в інститутах дні української мови. Це говорить про те, що владні чинники не створюють мовне середовище, не ініціюють використання рідної мови.”
Наскільки “геніальним” було формулювання цього указу, настільки “геніально” його виконав Кабінет Міністрів України. Зрозуміла річ, конкурс не проведено. Мабуть, це логічно для уряду Кінаха, який вирішив залишити після себе мовну пустелю.
Наразі – розмова про соціологічне дослідження з мовних питань, проведене в столиці України. Мої співрозмовники - керівник центру “Громадська думка” Київського науково-дослідного інституту соціально-економічних проблем міста Ганна Залізняк та завідувач кафедри української мови Національного університету “Києво-Могилянська Академія” Лариса Масенко.
Я поцікавився в Ганни Залізняк, як мешканці міста оцінюють мовну ситуацію у Києві і як вони ставляться до надання російській мові статусу державної.
Говорить Ганна Залізняк:
“Абсолютна більшість киян вважає, що українська мова є одним з атрибутів державності України, понад дві третини вважають, що престиж української мови в столиці має бути вищим, ніж він є зараз. Водночас, понад 50% мешканців Києва говорять, переважно, російською мовою.”
Доповнює Лариса Масенко: “За нашими даними, 20% населення України хоче впровадження російської мови як державної. Анекдотичним твердженням є те, що наразі проводиться насильницька українізація. У нас цим терміном називають нормальне впровадження державної мови”.
Продовжує Ганна Залізняк: “Ми також хотіли дослідити, чому молодь не вживає українську мову. І дізналися дуже цікаві речі: зараз в Україні відбувається так званий рух за мову знизу.
Молоді люди самі впроваджують у себе в інститутах дні української мови. Це говорить про те, що владні чинники не створюють мовне середовище, не ініціюють використання рідної мови.”
