Прага, 22 лютого 2002 – Західні газети продовжують коментувати візит президента США Буша до Китаю і у зв’язку з цим перспективи стабілізації становища в регіоні Південно-Східної Азії. Оглядачі коментують також деякі проблеми що постали у взаєминах між США і їхніми європейськими союзниками, близькосхідну кризу, погіршення ситуації на Балканах та інші міжнародні події. Із браку часу ми порушимо лише дві перші теми.
Більшість коментаторів вважають візит президента Буша до Пекіна важливою віхою у двобічних взаєминах між США і Китаєм. Проте, на відміну від інших відгуків, британська газета «Файненшл таймс» вважає, що візит президента США Буша до Китаю не вніс особливих змін у стосунки між Вашингтоном і Пекіном. Співпраця у справі непоширення зброї масового знищення була головним пунктом порядку денного розмов Буша з Китайськими керівниками. Однак, як вважає газета, президент США не отримав від китайських керівників запевнень у дотриманні міжнародних угод, що обмежують продаж ракетної технології країнам з авторитарними режимами.
Зі свого боку Пекін теж залишився розчарованим позицією Буша у справі Тайваню та ідеї «єдиного Китаю», веде далі газета «Файнешл таймс». Проте президент Буш високо оцінив вклад Пекіна в боротьбу проти тероризму й пообіцяв розширити співпрацю з Китаєм, що мало б означати, на думку газети, ширші зусилля Вашингтона з метою стабілізувати взаємини з Китаєм.
Коментатор іншої британської газети «Індепендент» Руперт Корнвел порушує тим часом проблему зростаючих розходжень між Сполученими Штатами і їхніми європейськими союзниками, які звинувачують Вашингтон в однобічних рішеннях і браку консультацій з ними. На думку автора, нинішній розкол, як видно з останнього розвитку подій, досі є найглибшим. Корнвел бачить три головні причини, які витворили нинішню ситуацію. По-перше, терористичні акти в Нью-Йорку і Вашингтоні схилили адміністрацію США до рішучих заходів і дій у власних інтересах. По-друге, як вважає автор, дещо раніше перестала існувати спільна загроза (тобто Радянський Союз), яка об’єднувала Сполучені Штати і Європу у рамках союзу НАТО.
Але найсерйознішою причиною розходжень автор вважає зростаючу різницю в озброєннях між Сполученими Штатами і рештою світу. Нині, пише Корнвел, США не потребують союзу НАТО, який десятиліттями служив наріжним каменем трансатлантичного союзу.
Більшість коментаторів вважають візит президента Буша до Пекіна важливою віхою у двобічних взаєминах між США і Китаєм. Проте, на відміну від інших відгуків, британська газета «Файненшл таймс» вважає, що візит президента США Буша до Китаю не вніс особливих змін у стосунки між Вашингтоном і Пекіном. Співпраця у справі непоширення зброї масового знищення була головним пунктом порядку денного розмов Буша з Китайськими керівниками. Однак, як вважає газета, президент США не отримав від китайських керівників запевнень у дотриманні міжнародних угод, що обмежують продаж ракетної технології країнам з авторитарними режимами.
Зі свого боку Пекін теж залишився розчарованим позицією Буша у справі Тайваню та ідеї «єдиного Китаю», веде далі газета «Файнешл таймс». Проте президент Буш високо оцінив вклад Пекіна в боротьбу проти тероризму й пообіцяв розширити співпрацю з Китаєм, що мало б означати, на думку газети, ширші зусилля Вашингтона з метою стабілізувати взаємини з Китаєм.
Коментатор іншої британської газети «Індепендент» Руперт Корнвел порушує тим часом проблему зростаючих розходжень між Сполученими Штатами і їхніми європейськими союзниками, які звинувачують Вашингтон в однобічних рішеннях і браку консультацій з ними. На думку автора, нинішній розкол, як видно з останнього розвитку подій, досі є найглибшим. Корнвел бачить три головні причини, які витворили нинішню ситуацію. По-перше, терористичні акти в Нью-Йорку і Вашингтоні схилили адміністрацію США до рішучих заходів і дій у власних інтересах. По-друге, як вважає автор, дещо раніше перестала існувати спільна загроза (тобто Радянський Союз), яка об’єднувала Сполучені Штати і Європу у рамках союзу НАТО.
Але найсерйознішою причиною розходжень автор вважає зростаючу різницю в озброєннях між Сполученими Штатами і рештою світу. Нині, пише Корнвел, США не потребують союзу НАТО, який десятиліттями служив наріжним каменем трансатлантичного союзу.
