Прага, 22 лютого 2002 - Скасування смертної кари в Росії опинилося під загрозою після того, як парламент проголосував за припинення мораторію на виконання смертних вироків. Чи залишиться Росія єдиною країною-членом Ради Європи, за винятком Туреччини, де смертна кара і далі існуватиме?
Минулого тижня російська Державна Дума, нижня палата парламенту, закликала президента Володимира Путіна скасувати непопулярний мораторій на виконання смертних вироків. Згідно з опитуваннями, дві третини росіян виступають за відновлення смертної кари. Наступного місяця російські законодавці мають вирішувати, чи вони приєднаються до обов’язкової для членів Ради Європи Європейської конвенції про права людини, яка закликає до скасування смертної кари у мирний час.
Мораторій на смертну кару тодішній президент Росії Борис Єльцин наклав під час вступу його країни до Ради Європи у 1996 році. Тоді ж Росія пообіцяла вилучити смертну кару і зі своїх законів. Але зараз, через п’ять років після свого вступу до Ради Європи, Росія не лише не наблизилася, а на думку багатьох оглядачів, віддаляється від виконання своїх міжнародних зобов’язань.
Колишній суддя і один з авторів проекту карного кодексу часів Єльцина, Сергій Парашин, вважає, що ліберальний кодекс, у створенні якого він брав участь, за час правління президента Путіна багато у чому повернувся до старих радянських правових норм. Зокрема це стосується прийнятого карного кодексу, поправки про статус суддів та закону про органи суддівської громади. «Я вважаю, що ця серія нормативних актів суперечить тій концепції судової реформи, яку було ухвалено російським парламентом у 1991 році. Це, скоріше, контр-реформа», - говорить Сергій Парашин. На його думку, незалежність суддів опинилася під загрозою, так само, як і дотримання прав людини.
Прихильники смертної кари на підтримку своїх аргументів наводять статистичні дані: з часу накладення мораторію кількість вбивств в Росії зросла з 29 тисяч у 1995 році до 32 тисяч минулого року. Але колишній російський суддя Сергій Парашин говорить, що більшість скоєних вбивств – це так звані побутові вбивства, і смертна кара жодним чином не змінює мотивації спонтанних побутових вбивць. Для запобігання таким злочинам більше потрібні боротьба з алкоголізмом та бідністю, ніж закон про смертну кару.
Крім того, як зауважує Сергій Парашин, у таких питаннях, як скасування смертної кари, не варто керуватися опитуваннями громадської думки. «У дуже небагатьох країнах смертну кару скасували в результаті референдуму. Такі випадки були, але як правило люди підтримують смертну кару. І чим менше освічене і бідніше населення, тим охочіше воно вимагає шибениці, чи розстрілу», - говорить колишній російський суддя.
Тому на думку Сергія Парашина, влада мала би скасувати смертну кару і всупереч бажанню більшості росіян. Єдиним правильним рішенням для російської влади, як вважає колишній суддя, було би керуватися міжнародними зобов’язаннями та правами людини, адже право на життя гарантує і російська Конституція.
Минулого тижня російська Державна Дума, нижня палата парламенту, закликала президента Володимира Путіна скасувати непопулярний мораторій на виконання смертних вироків. Згідно з опитуваннями, дві третини росіян виступають за відновлення смертної кари. Наступного місяця російські законодавці мають вирішувати, чи вони приєднаються до обов’язкової для членів Ради Європи Європейської конвенції про права людини, яка закликає до скасування смертної кари у мирний час.
Мораторій на смертну кару тодішній президент Росії Борис Єльцин наклав під час вступу його країни до Ради Європи у 1996 році. Тоді ж Росія пообіцяла вилучити смертну кару і зі своїх законів. Але зараз, через п’ять років після свого вступу до Ради Європи, Росія не лише не наблизилася, а на думку багатьох оглядачів, віддаляється від виконання своїх міжнародних зобов’язань.
Колишній суддя і один з авторів проекту карного кодексу часів Єльцина, Сергій Парашин, вважає, що ліберальний кодекс, у створенні якого він брав участь, за час правління президента Путіна багато у чому повернувся до старих радянських правових норм. Зокрема це стосується прийнятого карного кодексу, поправки про статус суддів та закону про органи суддівської громади. «Я вважаю, що ця серія нормативних актів суперечить тій концепції судової реформи, яку було ухвалено російським парламентом у 1991 році. Це, скоріше, контр-реформа», - говорить Сергій Парашин. На його думку, незалежність суддів опинилася під загрозою, так само, як і дотримання прав людини.
Прихильники смертної кари на підтримку своїх аргументів наводять статистичні дані: з часу накладення мораторію кількість вбивств в Росії зросла з 29 тисяч у 1995 році до 32 тисяч минулого року. Але колишній російський суддя Сергій Парашин говорить, що більшість скоєних вбивств – це так звані побутові вбивства, і смертна кара жодним чином не змінює мотивації спонтанних побутових вбивць. Для запобігання таким злочинам більше потрібні боротьба з алкоголізмом та бідністю, ніж закон про смертну кару.
Крім того, як зауважує Сергій Парашин, у таких питаннях, як скасування смертної кари, не варто керуватися опитуваннями громадської думки. «У дуже небагатьох країнах смертну кару скасували в результаті референдуму. Такі випадки були, але як правило люди підтримують смертну кару. І чим менше освічене і бідніше населення, тим охочіше воно вимагає шибениці, чи розстрілу», - говорить колишній російський суддя.
Тому на думку Сергія Парашина, влада мала би скасувати смертну кару і всупереч бажанню більшості росіян. Єдиним правильним рішенням для російської влади, як вважає колишній суддя, було би керуватися міжнародними зобов’язаннями та правами людини, адже право на життя гарантує і російська Конституція.