Прага, 4 березня 2002 - Від самого початку, тобто від 1993 р., часу виникнення незалежної Чеської Республіки, чесько-німецькі стосунки розвивались, здавалося, безхмарно. По-перше, гарантію давав двосторонній Договір про добросусідство і співпрацю, по-друге, врешті вдалось ухвалити вистраждану в сотнях переговорів Чесько-німецьку декларацію. 21 січня 1997 р. під цим важливим документом поставили свої підписи тодішні чеський прем’єр Вацлав Клаус і німецький канцлер Гельмут Коль. Як Прага, так і Берлін перевели подих. Насамперед тому, що до історії відійшли, тоді здавалось – назавжди, чесько-німецькі майнові суперечки. Зокрема, стаття 4 спільної Декларації проголошувала, – цитую: «Обидві сторони погоджуються з тим, що нанесені шкоди належать до минулого і що вони скеровують свої стосунки в майбутнє», - кінець цитати.
Неочікувано скандал розгорівся в січні цього року, коли чеський прем’єр Мілош Земан в інтерв’ю австрійському тижневику «Профіль» назвав судетських німців «п’ятою колоною Гітлера». Ніхто, мабуть і сам автор цієї дефініції, не міг передбачити, яка лавина критики і політичних наслідків впаде на його голову, а відтак позначиться на чеській зовнішній політиці. Так, минулого тижня стало відомо, що свій, планований на березень візит до Праги скасував німецький канцлер Ґерхард Шредер. Та насамперед на поверхню знову випливли так звані Бенешові декрети.
Про що ж ідеться? В 1945 р. тодішній президент Чехословаччини Едвард Бенеш підписав 143 декрети – один з найцитованіших правових матеріалів у сучасній політичній практиці як в самій Чеській Республіці, так і за її межами. Роком пізніше – в березні 46-ого Декрети були проголошені Законом. На підставі Декретів, зокрема під числами 5, 28, 33 та інших громадяни німецької та угорської національності, котрі в основному населяли Судети, позбавлялись майнових прав і всього майна, котрим вони володіли, а також громадянства. Ïх депортували поза межі Чехословаччини. Таким чином понад 3 мільйони осіб опинились за чеськими кордонами – переважно в сусідній Німеччині та Австрії. Союз судетських німців спочатку вимагав цілковитої відміни Бенешових декретів, називаючи депортацію несправедливою. Згодом судетські німці дещо поступилися. Наголошуючи, що несправедливо постраждало багато невинних людей, вони просять чеську сторону виплатити відшкодування, зокрема, німцям-антифашистам. Із закликом переглянути окремі Бенешові декрети в 1999-ому році до чеського уряду звернувся і Європейський парламент.
До вимог переглянути Бенешові декрети приєдналась також Австрія. Об’єднання судетських німців в Австрії звернулось до чехів з вимогою виплатити всім депортованим відшкодування за втрачене майно. І врешті масла до вогню підлили в Будапешті. Угорський Прем’єр Віктор Орбан нещодавно заявив, що Бенешові декрети суперечать законам Європейського Союзу і необхідно їх скасувати.
У Празі всі політичні лідери категорично відкидають заклики щодо скасовування Бенешових декретів, мотивуючи тим, що вони належать історії, перегляд котрої може порушити повоєнну рівновагу в Європі. Чеські політики наголошують, що як в Німеччині, так і в Австрії та Угорщині нині точиться передвиборча боротьба, в якій судето-німецька карта є виграшною. На сторону чехів стала тільки Словаччина, президент якої Рудольф Шустер заявив, що він проти скасування цих правових актів. І все ж приховати тривогу чехам важко. Попри всі запевнення, майнові і політичні суперечки з Німеччиною та Австрією можуть ускладнити вступ Чехії до ЄС.
Неочікувано скандал розгорівся в січні цього року, коли чеський прем’єр Мілош Земан в інтерв’ю австрійському тижневику «Профіль» назвав судетських німців «п’ятою колоною Гітлера». Ніхто, мабуть і сам автор цієї дефініції, не міг передбачити, яка лавина критики і політичних наслідків впаде на його голову, а відтак позначиться на чеській зовнішній політиці. Так, минулого тижня стало відомо, що свій, планований на березень візит до Праги скасував німецький канцлер Ґерхард Шредер. Та насамперед на поверхню знову випливли так звані Бенешові декрети.
Про що ж ідеться? В 1945 р. тодішній президент Чехословаччини Едвард Бенеш підписав 143 декрети – один з найцитованіших правових матеріалів у сучасній політичній практиці як в самій Чеській Республіці, так і за її межами. Роком пізніше – в березні 46-ого Декрети були проголошені Законом. На підставі Декретів, зокрема під числами 5, 28, 33 та інших громадяни німецької та угорської національності, котрі в основному населяли Судети, позбавлялись майнових прав і всього майна, котрим вони володіли, а також громадянства. Ïх депортували поза межі Чехословаччини. Таким чином понад 3 мільйони осіб опинились за чеськими кордонами – переважно в сусідній Німеччині та Австрії. Союз судетських німців спочатку вимагав цілковитої відміни Бенешових декретів, називаючи депортацію несправедливою. Згодом судетські німці дещо поступилися. Наголошуючи, що несправедливо постраждало багато невинних людей, вони просять чеську сторону виплатити відшкодування, зокрема, німцям-антифашистам. Із закликом переглянути окремі Бенешові декрети в 1999-ому році до чеського уряду звернувся і Європейський парламент.
До вимог переглянути Бенешові декрети приєдналась також Австрія. Об’єднання судетських німців в Австрії звернулось до чехів з вимогою виплатити всім депортованим відшкодування за втрачене майно. І врешті масла до вогню підлили в Будапешті. Угорський Прем’єр Віктор Орбан нещодавно заявив, що Бенешові декрети суперечать законам Європейського Союзу і необхідно їх скасувати.
У Празі всі політичні лідери категорично відкидають заклики щодо скасовування Бенешових декретів, мотивуючи тим, що вони належать історії, перегляд котрої може порушити повоєнну рівновагу в Європі. Чеські політики наголошують, що як в Німеччині, так і в Австрії та Угорщині нині точиться передвиборча боротьба, в якій судето-німецька карта є виграшною. На сторону чехів стала тільки Словаччина, президент якої Рудольф Шустер заявив, що він проти скасування цих правових актів. І все ж приховати тривогу чехам важко. Попри всі запевнення, майнові і політичні суперечки з Німеччиною та Австрією можуть ускладнити вступ Чехії до ЄС.
