Прага, 13(14) березня 2002
Чому в Італії найбільше заробітчан із західної України?
Зиновій Фрис
Розпочати другу частину передачі я хотів би з такого невеличкого відступу, не дуже приємного відступу, але я мушу це зробити, оскільки йдеться про долю людини. Вчора, розмовляючи телефоном з Надією Наконечною (вона працює в Неаполі), почув від неї таке:
Надія Наконечна
Моєї Люби її дочка поїхала три роки тому в Італію і пропала, не дає про себе чути. Я не знаю, де звернутися, щоб її десь пошукати або що. Вона їхала – Рогацька Ліда – півроку не давала про себе чути, а тепер вже зовсім, ми вже надію втратили, Я не знаю, куди звертатися.
Зиновій Фрис
Отже, принаймні півроку не дає про себе чути Лідія Рогацька з Борщович Пустомитівського району Львівської області. Вона виїхала до Італії приблизно три роки тому. Вчора ж я зателефонував до італійської столиці до створеної буквально два місяці тому профспілки так званих позаспільнотних працівників. Профспілка займається винятково тими іноземцями, що прибули до Італії з країн, які не входять до Європейського Союзу. Ïх і називають позаспільнотними працівниками. Лідер профспілки Марія Процюк (вона родом з України) сказала, що профспілка могла б якось допомогти, якби були точні дані про Лідію, а також її фотографія. Лише тоді італійська поліція могла би розпочати повноцінні пошуки. Сподіваюся, що спільними зусиллями вдасться розшукати дівчину. Ми повернемося до цього факту дещо пізніше, а зараз я хотів би продовжити розмову з Марією Процюк – лідером щойно створеної профспілки так званих позаспільнотиків. Я звернувся з таким запитанням: чому саме з західної України найбільше заробітчан в Італії? Відомо, що 120 тисяч українців нелегально працює в Італії (лише 8 тисяч – легально). І абсолютна більшість з них – саме з заходу України.
Марія Процюк
Свого часу, тоді як в Україні було заборонено українську греко-католицьку церкву, Блаженніший знаходився в Італії (глава Української греко-католицької церкви), і ми знаємо, що західна Україна – то є центр українських греко-католиків. Італія в очах західних українців приваблива і тим фактом, що тут знаходиться Ватикан і Папа, і тим фактом, що тут знаходився західний центр Української греко-католицької церкви. Це, зі свого боку, вплинуло на так звані місцеві контакти, бо приїжджали хлопці з України, я в тих часах уже перебувала в Італії, це був кінець 80-х – початок 90-х років. Я тоді була секретаркою в Кардинала Любачівського, котрий був тоді Блаженнішим нашої церкви. В ті часи, коли була легалізована Українська греко-католицька церква в Україні, почали приїжджати сюди хлопці вчитися на священиків, перші семінаристи приїжджали до Риму. Відповідно таким чином установлювалися якісь контакти родин тих семінаристів з Італією. Італія є країна найбільш лагідна, найбільш відкрита з-поміж європейських країн. І той цілий комплекс чинників вплинув на те, що почали приїжджати саме до Італії, хоча українці є і в Португалії, Іспанії. Але все ж таки Італія з одного боку завдяки своїй відкритості, а з другого – завдяки тим історичним контактам і зв’язкам із західною Україною практично стала центром європейської сучасної еміграції українців.
Зиновій Фрис
Учора ж ще одним моїм співрозмовником був італієць Джовані Бенсі – його Ви знаєте з передач російської служби радіо «Свобода». Моє запитання було аналогічним: чому українці з заходу країни переважають серед заробітчан в Італії?
Джовані Бенсі
Ви звернули увагу на те, що значна частина українців, котрі мешкають в Італії, є вихідцями з західної України – отже з Львівської, Івано-Франківської та ін. Це ті області, де поширене греко-католицьке віросповідання, греко-католицька церква, об’єднана з Римом, обряд інший, однак вчення одне і те ж. І тому природньо, що люди саме з цих областей бачать своєрідний центр притягання. І справді, в Італії, самому Римі живе дуже багато українців. Католицька, греко-католицька церква в Римі служить для них не лише центром духовності, а й центром зустрічей, громадського життя тих українців, що там мешкають, і не лише католиків. У Римі є духовний, доброчинний та культурний центр. Він знаходиться на одній з площ Рима, і там постійно по неділях зустрічаються буквально натовпи людей. У такий спосіб вони почуваються ніби ближче до рідної домівки.
Зиновій Фрис
Як бачимо, ці дві точки зору двох різних людей дуже схожі. Цікаво, звичайно, простежити історію взаємин українців, зокрема, з західної України, та італійців. Однак, цей аспект українців, котрі приїхали на заробітки в Італію, цей аспект, очевидно, цікавить в останню чергу. Люди приїхали заробити, і тут немає різниці – з західної ти України, чи з якоїсь іншої частини, бо пам’ятаєте, у першій передачі Ірина зачитувала вірша, в якому були й такі слова:
Вірш
Не ділимось ми тут на реґіони І не важливо, який вік чи звати, Усі ми рідні тут, одна родина, Бо в нас єдине слово – Україна.
Зиновій Фрис
Завтра розглянемо інший аспект – як захистити українців в Італії, особливо тих, хто працює нелегально. А захищати дуже часто є від кого і від чого. Трішечки випереджаючи події, наводимо адресу римської профспілки «позаспільнотних» працівників Італії вже сьогодні:
Via Tasso 147-149 00185 Roma
телефони у Римі: 70 45 33 24, 70 45 43 09.
Чому в Італії найбільше заробітчан із західної України?
Зиновій Фрис
Розпочати другу частину передачі я хотів би з такого невеличкого відступу, не дуже приємного відступу, але я мушу це зробити, оскільки йдеться про долю людини. Вчора, розмовляючи телефоном з Надією Наконечною (вона працює в Неаполі), почув від неї таке:
Надія Наконечна
Моєї Люби її дочка поїхала три роки тому в Італію і пропала, не дає про себе чути. Я не знаю, де звернутися, щоб її десь пошукати або що. Вона їхала – Рогацька Ліда – півроку не давала про себе чути, а тепер вже зовсім, ми вже надію втратили, Я не знаю, куди звертатися.
Зиновій Фрис
Отже, принаймні півроку не дає про себе чути Лідія Рогацька з Борщович Пустомитівського району Львівської області. Вона виїхала до Італії приблизно три роки тому. Вчора ж я зателефонував до італійської столиці до створеної буквально два місяці тому профспілки так званих позаспільнотних працівників. Профспілка займається винятково тими іноземцями, що прибули до Італії з країн, які не входять до Європейського Союзу. Ïх і називають позаспільнотними працівниками. Лідер профспілки Марія Процюк (вона родом з України) сказала, що профспілка могла б якось допомогти, якби були точні дані про Лідію, а також її фотографія. Лише тоді італійська поліція могла би розпочати повноцінні пошуки. Сподіваюся, що спільними зусиллями вдасться розшукати дівчину. Ми повернемося до цього факту дещо пізніше, а зараз я хотів би продовжити розмову з Марією Процюк – лідером щойно створеної профспілки так званих позаспільнотиків. Я звернувся з таким запитанням: чому саме з західної України найбільше заробітчан в Італії? Відомо, що 120 тисяч українців нелегально працює в Італії (лише 8 тисяч – легально). І абсолютна більшість з них – саме з заходу України.
Марія Процюк
Свого часу, тоді як в Україні було заборонено українську греко-католицьку церкву, Блаженніший знаходився в Італії (глава Української греко-католицької церкви), і ми знаємо, що західна Україна – то є центр українських греко-католиків. Італія в очах західних українців приваблива і тим фактом, що тут знаходиться Ватикан і Папа, і тим фактом, що тут знаходився західний центр Української греко-католицької церкви. Це, зі свого боку, вплинуло на так звані місцеві контакти, бо приїжджали хлопці з України, я в тих часах уже перебувала в Італії, це був кінець 80-х – початок 90-х років. Я тоді була секретаркою в Кардинала Любачівського, котрий був тоді Блаженнішим нашої церкви. В ті часи, коли була легалізована Українська греко-католицька церква в Україні, почали приїжджати сюди хлопці вчитися на священиків, перші семінаристи приїжджали до Риму. Відповідно таким чином установлювалися якісь контакти родин тих семінаристів з Італією. Італія є країна найбільш лагідна, найбільш відкрита з-поміж європейських країн. І той цілий комплекс чинників вплинув на те, що почали приїжджати саме до Італії, хоча українці є і в Португалії, Іспанії. Але все ж таки Італія з одного боку завдяки своїй відкритості, а з другого – завдяки тим історичним контактам і зв’язкам із західною Україною практично стала центром європейської сучасної еміграції українців.
Зиновій Фрис
Учора ж ще одним моїм співрозмовником був італієць Джовані Бенсі – його Ви знаєте з передач російської служби радіо «Свобода». Моє запитання було аналогічним: чому українці з заходу країни переважають серед заробітчан в Італії?
Джовані Бенсі
Ви звернули увагу на те, що значна частина українців, котрі мешкають в Італії, є вихідцями з західної України – отже з Львівської, Івано-Франківської та ін. Це ті області, де поширене греко-католицьке віросповідання, греко-католицька церква, об’єднана з Римом, обряд інший, однак вчення одне і те ж. І тому природньо, що люди саме з цих областей бачать своєрідний центр притягання. І справді, в Італії, самому Римі живе дуже багато українців. Католицька, греко-католицька церква в Римі служить для них не лише центром духовності, а й центром зустрічей, громадського життя тих українців, що там мешкають, і не лише католиків. У Римі є духовний, доброчинний та культурний центр. Він знаходиться на одній з площ Рима, і там постійно по неділях зустрічаються буквально натовпи людей. У такий спосіб вони почуваються ніби ближче до рідної домівки.
Зиновій Фрис
Як бачимо, ці дві точки зору двох різних людей дуже схожі. Цікаво, звичайно, простежити історію взаємин українців, зокрема, з західної України, та італійців. Однак, цей аспект українців, котрі приїхали на заробітки в Італію, цей аспект, очевидно, цікавить в останню чергу. Люди приїхали заробити, і тут немає різниці – з західної ти України, чи з якоїсь іншої частини, бо пам’ятаєте, у першій передачі Ірина зачитувала вірша, в якому були й такі слова:
Вірш
Не ділимось ми тут на реґіони І не важливо, який вік чи звати, Усі ми рідні тут, одна родина, Бо в нас єдине слово – Україна.
Зиновій Фрис
Завтра розглянемо інший аспект – як захистити українців в Італії, особливо тих, хто працює нелегально. А захищати дуже часто є від кого і від чого. Трішечки випереджаючи події, наводимо адресу римської профспілки «позаспільнотних» працівників Італії вже сьогодні:
Via Tasso 147-149 00185 Roma
телефони у Римі: 70 45 33 24, 70 45 43 09.
