Бєлград, 18 березня 2002 – Югославія щойно змінила ім’я, а певні сили в країні ще живуть в минулому. Група військовослужбовців в цивільному вбранні у четвер ввечері в одному ресторані неподалік столиці без будь-яких повноважень та пояснення заарештувала відставного генерала Перішича та Джона Дейвіда Нейбора, керівника ЦРУ на Балканах. Американця звільнено після п’ятнадцяти годин, сербського високопоставленого урядовця щойно у суботу. Їх звинувачено у шпигунстві: Перішич нібито передав Нейбору документи Генштабу, які стосуються екс-президента Слободана Мілошевича. Акцією, як пише преса, керував певний генерал Булатович, радник президента Воїслава Коштуніци з питань військових справ. Про ув’язнення запідозрюваних у шпигунстві, мовляв, нічого не знав ні начальник Генштабу. Прем’єр-міністр про це почув по радіо.
У неділю ввечері в уряді глави держави відбулася чергова сесія чільних урядовців і військовослужбовців після якої о третій годині ранку оприлюднено коротке повідомлення, в якому мовиться, що необхідно з’ясувати усі аспекти справи й створити можливості, щоби відповідні органи без утисків завершили розслідування. У повідомленні, зокрема, зазначається, що необхідно сформувати Раду національної безпеки, яка стане координатором діяльності спецслужб.
Важко розібратися в безлічі суперечливих повідомлень, заяв, спростувань і коментарів, які оприлюднено від п’ятниці вечора. Більшість урядовців та оглядачів згідна в тому, що йдеться про боротьбу за владу між окремими політичними структурами та їм підпорядкованими службами розвідки, які прагнуть закріпити свої позиції у процесі перебудови сербсько-чорногорської держави. Найбільшим абсурдом мабуть є факт, що генерал Перішич є головою парламентського комітету з питань безпеки. Отож, він мав би контролювати й службу, яка його заарештувала без відповідного рішення як військової, так й цивільної прокуратури чи інших органів. Перішич стверджує, що жодних документів не передавав.
Окремі коментатори відверто глузують з військової розвідки, яка, за їхніми словами, ще живе в минулому й вірить, що шпигуни продають державні таємниці в провінційних корчмах. Газета “Політика”, близька до уряду, нагадує, що американці мають необмежені можливості для електронного підслуховування та, що перший секретар посольства і колишній генерал не такі наївні люди, щоби в ресторані обмінювалися секретними документами чи касетами. У зв’язку з цим один оглядач написав, що не було б дивно якщо б військова служба безпеки заарештувала й міністра закордонних справ та посла Сполучених Штатів, оскільки вони завжди обговорюють так звані делікатні теми.
Незважаючи на глузливі коментарі, ситуація складна. Певні структури близькі до колишнього режиму досі залишилися державою у державі. Якщо вони були здатні заарештувати віце-прем’єра, завтра могли б спробувати й дещо більше. Югославії більше немає. Проте, ще є спецслужби, які готові боротися за неї усіма засобами, включаючи й порушення законів та застосування сили.
Американського дипломата звільнено у п’ятницю; Перішича у суботу; від неділі на волі й полковник Секулич з Генштабу, який нібито передавав Перішичу військові таємниці. Скандал триває.
У неділю ввечері в уряді глави держави відбулася чергова сесія чільних урядовців і військовослужбовців після якої о третій годині ранку оприлюднено коротке повідомлення, в якому мовиться, що необхідно з’ясувати усі аспекти справи й створити можливості, щоби відповідні органи без утисків завершили розслідування. У повідомленні, зокрема, зазначається, що необхідно сформувати Раду національної безпеки, яка стане координатором діяльності спецслужб.
Важко розібратися в безлічі суперечливих повідомлень, заяв, спростувань і коментарів, які оприлюднено від п’ятниці вечора. Більшість урядовців та оглядачів згідна в тому, що йдеться про боротьбу за владу між окремими політичними структурами та їм підпорядкованими службами розвідки, які прагнуть закріпити свої позиції у процесі перебудови сербсько-чорногорської держави. Найбільшим абсурдом мабуть є факт, що генерал Перішич є головою парламентського комітету з питань безпеки. Отож, він мав би контролювати й службу, яка його заарештувала без відповідного рішення як військової, так й цивільної прокуратури чи інших органів. Перішич стверджує, що жодних документів не передавав.
Окремі коментатори відверто глузують з військової розвідки, яка, за їхніми словами, ще живе в минулому й вірить, що шпигуни продають державні таємниці в провінційних корчмах. Газета “Політика”, близька до уряду, нагадує, що американці мають необмежені можливості для електронного підслуховування та, що перший секретар посольства і колишній генерал не такі наївні люди, щоби в ресторані обмінювалися секретними документами чи касетами. У зв’язку з цим один оглядач написав, що не було б дивно якщо б військова служба безпеки заарештувала й міністра закордонних справ та посла Сполучених Штатів, оскільки вони завжди обговорюють так звані делікатні теми.
Незважаючи на глузливі коментарі, ситуація складна. Певні структури близькі до колишнього режиму досі залишилися державою у державі. Якщо вони були здатні заарештувати віце-прем’єра, завтра могли б спробувати й дещо більше. Югославії більше немає. Проте, ще є спецслужби, які готові боротися за неї усіма засобами, включаючи й порушення законів та застосування сили.
Американського дипломата звільнено у п’ятницю; Перішича у суботу; від неділі на волі й полковник Секулич з Генштабу, який нібито передавав Перішичу військові таємниці. Скандал триває.
