Прага, 26 березня 2002 – Близькосхідний конфлікт і самміт лідерів країн Арабської ліги, який відбудеться наприкінці тижня в Бейруті, залишаються у центрі уваги західних коментаторів. Західна преса продовжує також коментувати інший недавній самміт, присвячений глобальній боротьбі з убогістю, який днями закінчився у мексиканському місті Монтеррей.
Коментуючи вагання ізраїльських властей, які досі не вирішили – чи дозволити палестинському лідерові Арафату взяти участь у нараді лідерів країн Арабської ліги, газета «Нью-Йорк таймс» називає ці вагання дивними й сумними. На думку газети, найрозумніше було б дозволити Арафатові поїхати до Бейрута на нараду. Для багатьох арабських лідерів Арафат є символом боротьби палестинців за створення своєї незалежної держави. І обговорювати палестинську проблему у відсутність Арафата, веде далі газета, коли палестинські землі блокують ізраїльські таки, було би справою недоречною. Відсутність Арафата послужила б виправданням арабським керівникам для відкладенням дискусій у справі саудівської пропозиції мирного врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту і врегулювання взаємин Ізраїлю із сусідніми арабськими країнами. За цих умов, на думку газети, Вашингтон повинен виявити тиск на прем’єр-міністра Ізраїлю Шарона дозволити Арафатові взяти участь у Бейрутському самміті.
Тим часом коментатор газети «Вашингтон пост» Себастян Малабі повертається до проблеми найбідніших країн світу і до самміту в Монтерреї, присвяченому боротьбі з убогістю. Аналізуючи зокрема ситуацію в Афганістані, який передує у списку найбідніших країн світу і є одержувачем величезної західної допомоги, автор висловлює скептицизм і застереження щодо безконтрольного надання допомоги убогим каїнам. Якщо мільярди доларів мали би бути надіслані до Афганістану без попереднього установлення там стабільності і законності, то із допомоги Заходу скористають хіба що провінційні ватажки, які ведуть між собою міжусобні війни.
Президент США Буш, як вважає автор, міг би уникнути цієї проблеми, якби Сполучені Штати вчасно надіслали до Афганістану достатні миротворчі сили. Проте минулого тижня Буш відкинув цю ідею. Інші коментатори, які порушують тему боротьби із глобальною убогістю, вважають, що колосальну західну допомогу країнам третього світу буде змарновано, якщо країни-донори спочатку не наладять суворого контролю над використанням цієї допомоги, не змусять режими найбідніших країн до економічних і політичних реформ і не забезпечать підготовки освічених кадрів у найбідніших країнах світу.
Коментуючи вагання ізраїльських властей, які досі не вирішили – чи дозволити палестинському лідерові Арафату взяти участь у нараді лідерів країн Арабської ліги, газета «Нью-Йорк таймс» називає ці вагання дивними й сумними. На думку газети, найрозумніше було б дозволити Арафатові поїхати до Бейрута на нараду. Для багатьох арабських лідерів Арафат є символом боротьби палестинців за створення своєї незалежної держави. І обговорювати палестинську проблему у відсутність Арафата, веде далі газета, коли палестинські землі блокують ізраїльські таки, було би справою недоречною. Відсутність Арафата послужила б виправданням арабським керівникам для відкладенням дискусій у справі саудівської пропозиції мирного врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту і врегулювання взаємин Ізраїлю із сусідніми арабськими країнами. За цих умов, на думку газети, Вашингтон повинен виявити тиск на прем’єр-міністра Ізраїлю Шарона дозволити Арафатові взяти участь у Бейрутському самміті.
Тим часом коментатор газети «Вашингтон пост» Себастян Малабі повертається до проблеми найбідніших країн світу і до самміту в Монтерреї, присвяченому боротьбі з убогістю. Аналізуючи зокрема ситуацію в Афганістані, який передує у списку найбідніших країн світу і є одержувачем величезної західної допомоги, автор висловлює скептицизм і застереження щодо безконтрольного надання допомоги убогим каїнам. Якщо мільярди доларів мали би бути надіслані до Афганістану без попереднього установлення там стабільності і законності, то із допомоги Заходу скористають хіба що провінційні ватажки, які ведуть між собою міжусобні війни.
Президент США Буш, як вважає автор, міг би уникнути цієї проблеми, якби Сполучені Штати вчасно надіслали до Афганістану достатні миротворчі сили. Проте минулого тижня Буш відкинув цю ідею. Інші коментатори, які порушують тему боротьби із глобальною убогістю, вважають, що колосальну західну допомогу країнам третього світу буде змарновано, якщо країни-донори спочатку не наладять суворого контролю над використанням цієї допомоги, не змусять режими найбідніших країн до економічних і політичних реформ і не забезпечать підготовки освічених кадрів у найбідніших країнах світу.
