Прага, 29 березня 2002 – У четвер американський уповноважений у справах воєнних злочинів заявив про остаточне рішення адміністрації президента Буша не ратифікувати міжнародної угоди про створення постійного міжнародного трибуналу ООН, що судитиме воєнних злочинців.
Адміністрація США вирішила також скасувати підпис попереднього президента Клінтона під угодою про створення такого суду, ухваленою під час Римської міжнародної конференції 98-го року.
Тоді угоду про створення міжнародного трибуналу ООН підписали 139 країн, включно зі Сполученими Штатами. Для того, щоб угода набрала чинності, її повинні ратифікувати парламенти щонайменше 60-ти країн, що підписали угоду. Якраз цього місяця 56-ю країною, що ратифікувала угоду, була Панама. Представники ООН очікують, що до 11 квітня цей документ підпишуть ще 4 країни і тоді можна буде розпочати заходи для заснування постійного Міжнародного трибуналу з резиденцією в Гаазі. Дотепер тут діє тимчасовий трибунал, створений спеціально для суду над організаторами геноциду в Руанді 94-го року і над воєнними злочинцями, які проводили етнічні чистки й масові виселення на території колишньої Югославії.
Оглядачі підкреслюють у зв’язку з останньою заявою Вашингтона, що угода, навіть якщо вона незабаром набере чинності, без підтримки провідної західної крани, яка очолює кампанію боротьби з тероризмом, не виконуватиме покладених завдань, а міжнародний трибунал не зможе бути справді верховним міжнародним судовим органом.
Тим часом представник США П’єр Проспер пояснив побоювання Вашингтона, що міжнародний суд може більшою мірою керуватися політичними міркуваннями і перед судом можуть бути поставлені порушники не стільки за їхні воєнні злочини, скільки за політичні дії. Раніше Вашингтон вимагав гарантій, що перед міжнародним трибуналом ніколи не стануть американські військові лідери й командири, однак, нині ця вимога не грає жодної ролі. Президент Буш вважає, що угода у справі міжнародного трибуналу не є в інтересах Сполучених Штатів. Журналісти підкреслюють при цьому, що з часом Вашингтон може переглянути свою позицію у цій справі. Приміром, міжнародну конвенцію у справі запобігання й покарання за злочини геноциду, підписану 11 грудня 48-го року, Сполучені Штати ратифікували лише через 40 років, тобто 25 листопада 88-го року.
До речі, країни Європейського союзу, які наполягають на притягненні до кримінальної відповідальності воєнних злочинців із республік колишньої Югославії, поки що теж не поспішають ратифікувати угоду про постійний міжнародний суд. Із 15-ти країн ЄС угоду підписали лише три країни. Проте коаліція ООН за створення трибуналу, яка об’єднує понад 1000 фахівців з міжнародного права й представників міжнародних правозахисних організацій, висловлює сподівання, що угоду ратифікують парламенти інших європейських країн.
Адміністрація США вирішила також скасувати підпис попереднього президента Клінтона під угодою про створення такого суду, ухваленою під час Римської міжнародної конференції 98-го року.
Тоді угоду про створення міжнародного трибуналу ООН підписали 139 країн, включно зі Сполученими Штатами. Для того, щоб угода набрала чинності, її повинні ратифікувати парламенти щонайменше 60-ти країн, що підписали угоду. Якраз цього місяця 56-ю країною, що ратифікувала угоду, була Панама. Представники ООН очікують, що до 11 квітня цей документ підпишуть ще 4 країни і тоді можна буде розпочати заходи для заснування постійного Міжнародного трибуналу з резиденцією в Гаазі. Дотепер тут діє тимчасовий трибунал, створений спеціально для суду над організаторами геноциду в Руанді 94-го року і над воєнними злочинцями, які проводили етнічні чистки й масові виселення на території колишньої Югославії.
Оглядачі підкреслюють у зв’язку з останньою заявою Вашингтона, що угода, навіть якщо вона незабаром набере чинності, без підтримки провідної західної крани, яка очолює кампанію боротьби з тероризмом, не виконуватиме покладених завдань, а міжнародний трибунал не зможе бути справді верховним міжнародним судовим органом.
Тим часом представник США П’єр Проспер пояснив побоювання Вашингтона, що міжнародний суд може більшою мірою керуватися політичними міркуваннями і перед судом можуть бути поставлені порушники не стільки за їхні воєнні злочини, скільки за політичні дії. Раніше Вашингтон вимагав гарантій, що перед міжнародним трибуналом ніколи не стануть американські військові лідери й командири, однак, нині ця вимога не грає жодної ролі. Президент Буш вважає, що угода у справі міжнародного трибуналу не є в інтересах Сполучених Штатів. Журналісти підкреслюють при цьому, що з часом Вашингтон може переглянути свою позицію у цій справі. Приміром, міжнародну конвенцію у справі запобігання й покарання за злочини геноциду, підписану 11 грудня 48-го року, Сполучені Штати ратифікували лише через 40 років, тобто 25 листопада 88-го року.
До речі, країни Європейського союзу, які наполягають на притягненні до кримінальної відповідальності воєнних злочинців із республік колишньої Югославії, поки що теж не поспішають ратифікувати угоду про постійний міжнародний суд. Із 15-ти країн ЄС угоду підписали лише три країни. Проте коаліція ООН за створення трибуналу, яка об’єднує понад 1000 фахівців з міжнародного права й представників міжнародних правозахисних організацій, висловлює сподівання, що угоду ратифікують парламенти інших європейських країн.
