Київ, 29 березня 2002 - Завжди тягнуло до літератури. Одного разу спробував навіть писати. Почуття розпирали, розбухали, корчились, вимагали втілення, форми... любовної, патріотичної... чогось такого... такого... Пішов у Центральну наукову бібліотеку, став шукати адекватності, вічного, нетлінного. Відкинув Шекспіра, відкинув Данте... Банально, нецікаво, графоманія... Відкинув Байрона, відкинув Шевченка (після Бузини робити там нічого), рухався далі й далі, відкинув Далі, його дружину, відкинув навіть пиво з «бодуна»... Сюрреалізм не вставляє, від реалізму нудить, сьогодення пхає два пальці в рота. До чого повернутись, куди рухатись, чого прагнути? Три богатиря на роздоріжжі. Направо підеш – лоба розіб’єш, наліво підеш, колір поміняєш і так далі і тоє прочєє... День сонечком ясним сідає в море, ти повертаєшся додому, відчиняєш книжку і тяжко хекаючи читаєш «Пропалу грамоту» видану «Радянським письменником» аж у минулому столітті 1991-го року. Юрко Позаяк, Семен Либонь та Віктор Недоступ. Спроба діагнозу, чи передбачення? Десяток літ незалежності випхали таки того «хіхлика» до Уругваю, принаймні Семен Либонь нас в цьому намагається переконати: «Не відбувай до Уругваю! – Тебе благаю, умоляю. Зостаньсь зі мною в ріднім краї, Помрем разом у любім краї Десь краєм міста, ти була. Іду я чвалом, - дух конає. Я прошу: хоч за Гімалаї До ненависного Китаю, але не їдь до Уругваю, - Сякаюсь, плачу до села». Поки один з учасників літпроцесу кінця минулого століття сякається десь за селом, його колега Віктор Недоступ, занурився у віртуальні газети і мимрить собі щось під носом про біжучий політичний процес.
Як повідомив “Форум”, влада спробує або зірвати, або перенести вибори. Так вважає директор Інституту політики Микола Томенко. Для влади це єдиний шанс утриматись на своїй лаві. Виборча ситуація нагадує народну гру в “тісну бабу”, де на один стілець - півсотні сідниць.
У зв’язку з цим “Українська правда” відзначає істероїдну фазу адмінресурних реакцій. Приклад – голова сумської обласної адміністрації Володимир Щербань. Цитата: “Не можете працювати з агітацією – розберіться в організації контр пропаганди. Не допоможе – бийте морди. Якщо не допомагає – мочіть, мочіть, мочіть!” Все це було сказано у присутності генерала Чумака – начальника обласного СБУ, та генерала Плєханова – начальника УМВС.
Тим часом, як пише “Україна Ру”, депутат Єльяшкевич з трибуни Верховної ради заявив, що в країні діє “організоване злочинне угрупування на чолі з Леонідом Кучмою”. Кінець цитати. Єльяшкевич закликав депутатів подивитися правді в очі, а не ховати свої картки для голосування.
“Кореспондент-нет” продовжує тему. Верховна Рада підтримала депутатський запит “Антимафії” що до притягнення до кримінальної відповідальності Президента Кучми. Тепер черга за Потебеньком. Його обов’язок – відкрити карну справу за ознаками злочину, у відповідності з конкретними статтями карного кодексу, а матеріали справи надати парламенту, хай сам вирішує – імпічмент чи не імпічмент.
Сайт “Нового каналу” спробував подивитись на ситуацію європейським оком. За українськими виборами мають спостерігати 400 представників з Європи. Представники вже відзначили наявність впливу адмінресурсу під час виборчої кампанії.
Тим часом, “Форум” повідомив, що понад 600 кандидатів набрехали ЦВК про свої прибутки. Хто сховав у заначку червонця, хто – сотні тисяч гривень. Ай-яй-яй, каже ЦВК і подає мікро рейтинг на тему. Лідером виявилася “Партія зелених України”.
“Міг-Ньюс” запідозрив що “у ЦВК поїхала стріха”. “У восьмий раз блок “Райдуга” знято з виборів, хоча й так зрозуміло, що нічого не зрозумілою”. Кінець інтригуючої цитати. Зрозуміло, що за цим стоїть парламентська ПЗУ, пише автор. Незрозуміло, що буде далі. Адже, через п’ять хвилин після чергового зняття, ЦВК зобов’язано розглянути питання про відновлення блоку на виборах. На це існує рішення Верховного суду. Отака загадка.
А сайт “Партії зелених України” розповідає про поїздку зеленого партєйця Конова в Херсон, до місцевих студентів. У перервах між виступами, пише сентиментальний автор, Кононов годував на херсонській набережній чайок.
Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.
“Дядько Онисько не знає англійську, Випив сивухи, в зубах “Біломор”, Йому наплювать, що дурний воронисько Вже всоте прокаркав йому: “Невер мор!” А десь за горою знов гахнув реактор, і в дядька на вусах урановий пил – Піде у вогонь человечеський фактор Й засипле реактор, щоб більш не димів. А дядько, як завжди загра на баяні, і з лісу йому відгукнеться упир: Один дядьків син на війні у Афгані, а другий літає на станції “Мир”. А дядько баян розтягає по свійськи – Він випив сивухи, в зубах “Біломор”, Йому наплювать, що дурний воронисько Вже всоте накаркав йому “Невермор!”. Це теж та таки грамота, яка пропала ще у минулому столітті в поетичному збірнику трьох геніїв: Віктора Недоступа, Семена Либоня та Юрака Позаяка. Десь в тому ж таки часі діяли різні політичні угрупування на кшталт «Слов’янського эдінства» основною метою яких було переконати нас, що «Євразія» «Ето харашо». Наскільки це «харашо», покаже час. Поки що, маємо Сергія Грабовського з його баченням Євразії.
Почнемо з політично найнейтральнішої теми – з екології. Тільки дев‘ять зі ста вагітних жінок здорові на території, де донедавна діяли російські полігони, на яких випробовувалася ядерна і хімічна зброя, повідомляє “Євразія”. Чи не правда, щось знайоме? Чернівці, Миколаїв... Донині навколо забруднень довкілля, які спричинені там доблесною Радянською і не менш доблесною українською арміями, існує запона страшних і потужних державних секретів.
Тепер про економіку. Вона в Казахстані має свої істотні відмінності від української. Бо коли в Україні аналітики вживають термін “власність президентської “сім‘ї”, то слово “сім‘я” вони беруть у лапки, оскільки йдеться не тільки, скажімо, про Віктора Пінчука, а й про наближений до тіла гаранта Конституції осіб. А от у Казахстані, за інформацією “Євразії”, президентській сім‘ї без лапок, себто зятям, дочкам, дво- і троюрідним братам і різноманітним шваграм і навіть офіційним коханкам глави держави (включно особисто з самим добродієм Назарбаєвим) належить чи не половина всіх економічних ресурсів країни. Мимоволі перехрестишся, дякуючи, що Леонід Кучма має тільки одну дочку і більше полюбляє преферанс та добрий коньяк “Геннесі”, аніж романтичні прогулянки під місяцем з особами жіночої статі.
Ще цікава деталь: якщо президенту Кучмі тільки загрожує перспектива порушення проти нього кримінальної справи в одній із західних країн, то Нурсултан Назарбаєв уже перебуває під слідством у Великій Британії у зв‘язку з підозрою в одержанні хабара розміром у 25 млн. фунтів стерлінгів. Насправді, за оцінками експертів “Євразії”, загальна сума подібних хабарів є вдесятеро більшою.
За таких умов лідер казахстанської демократичної опозиції Акежан Кажегельдин змушений переховуватися за кордоном. Як, до речі, і лідери опозиції всіх інших країн Центральної Азії. Ті, хто вчасно не втік, перебувають у в‘язниці. Мимоволі порадієш за Україну: тут за ґратами тільки пара десятків УНСОвців, суд часом ухвалює правові рішення, а президентська сім‘я не є ще власником половини країни. Сергій Грабовський
“Взимку серед ночі щось будить мене щось хапає мене за горлянку дихати не дає. Ненавиджу стіни голими темними вулицями блукаю шукаю сонця змерзлими вустами пригадую щось, чи то пісню, чи то ім”я; нема цьому назви нема цьому ради це Київ мабуть друзі мої теж не сплять це слава Богові Київ. На Подолі мене відпустило. Простіть мені. Мені Вже, їй Богу краще”. Це теж “Пропала Грамота”, Віктор Недоступ, поезія, вибух серед нічного сну... Дике бажання передати комусь естафетну паличку, продовження жаху... Павло Вольвач. “Екстрема в павутині”.
“Я йшов по Хрещатику, сірий, сутулий, І раптом почув Несподівану фразу: “Повітряна куля до Гонолулу відліта в 9 30 З Євбазу”. Усі свої роки втискався я в стіни, Я скучно мовчав, я зливався з асфальтом, але в голові своїй бачив країну, де райськії птиці співають контральтом. І от я сьогодні прорву павутину, Магічно звільнюся від тихого сказу, Сьогодні я зникну в преркрасну країну, розтанувши в небі старого Євбазу. Я вірив, я знав, що настане ця дата – Із сірого будня до Світлої мрії мене понесе Кольорово-строката повітряна куля Шизофренії”. Таким є світовідчуття Юрка Позаяка, одного з шукачів “Пропалої грамоти”. Пропала вона ще десять років тому і, поки що, не знайшлась. Факт цей досі свідчить, що з нормальними процесами в нашій країні чудес далі все у порядку. Чудеса плавно перетікають у рубрику “Графоман в Павутині”. А веде її Іван Андрусяк.
Це вже плавно перетворюється на звичку: перш ніж податися на Петрівку в пошуках потрібної книжки, мушу зануритися в Інтернет – а раптом знайду “на халяву”. Не тому, що “халява – друга натура”, але гаманець усе ж не безрозмірний. Звісно, існують авторські права, те-се, п’яте-десяте, та й читати з паперу стократ зручніше, аніж з монітора, – але “бачили очі, що скачували, жуйте, хоч повилазьте”. Тим більше, що не один я такий хитромудрий. За даними найпопулярніших пошукових систем, електронні книгозбірні вперто утримуються серед лідерів за кількістю відвідувань. Було б що викачувати.
В Рунеті, звісно, подібного добра вистачає, і місцями надзвичайно цікавого. Досить згадати бібліотеку Мошкова з геніально простою адресою lib.ru, де зачаїлися кілька тисяч назв, починаючи від дешевої попсятини і закінчуючи перекладами світової філософської класики. Крім того кожен книжковий гурман знає електронну книгозбірню філософського факультету Московського університету library.philos.msu.ru та ще низку добротних ресурсів – philosophy.ru, anthropologia.spbu.ru et cetera. Що найцікавіше – більшість із них регулярно оновлюється. До речі, там не лише російськомовні тексти. Де ви ще знайдете хороші електронні версії праць Сковороди з академічними українськими примітками? На жаль, у росіян!
В Унеті ж рідний інтелектуальний продукт, особливо філософського й гуманітарного штибу – рідкість неймовірна. Хіба що львівський філософ Тарас Возняк розмістив на сайті ji-magazine.lviv.ua журналу “Ї” низку своїх праць і перекладів з Ґадамера і Гайдеґера. А на сайті «могилянського» часопису “Дух і літера” duh-i-litera.8m.com можна знайти знаменитий словник Сергія Авєрінцева “Софія-Лоґос” та низку вкраїнських перекладів праць європейських учених. Є ще ресурс ideya.uazone.net – добірка різноманітної культурології з дещо езотеричним і не вельми науковим присмаком на кшталт колишнього журналу «Індо-Європа». Тут у розділі «філософія» красується... Дмитро Корчинський. Плюс vesna.sammit.kiev.ua. Безперечно, найцікавішим на цьому сайті є аглійсько-білорусько-польсько-російсько-український тлумачний словник. Також – невелика, але цікава бібліотечка, у якій, крім іншого, можна знайти роман Василя Кожелянка “Дефіляда в Москві”, дещо з Павла Загребельного і навіть Борхеса. На “закуску” – низка наукових праць з історії, мовознавства та політології. От тільки дизайн привабливим назвати важко.
І це – все. Наші університети воліють світити в мережі хіба переліки вступних іспитів і рекламні проспекти із замріяними фотками цнотливих дівчаток – приваблювати клієнтуру. Хто вигадав, що університети є центрами інтелектуального життя – не вірте! Праці вчених і наукові збірники видаються накладами 100 примірників і розповзаються помежи аспірантами, як мишенята. А на нечисленних гуманітарних ресурсах українського Інтернету натомість тусується виключно поезія. Але про це наступного разу.
Іван Андрусяк, спеціально для “Інтернет-майдану”.
І на завершення невеличка п’єса на три дії про пульсуючого тигра. Дія перша. Порожні вулиці міста. Ніде ні душі. Над містом пролітає аероплан, розкидає радісні листівки, гучномовець з аероплана кричить: Ура громадяни! Виходьте гуляти! Пульсуючий тигр уже більш не страшний! До розмірів стиснувся він кошеняти, Віднині він добрий і свій! Він більше не буде на шмаття нас рвати Й хлебтати гарячу ще кров, хвостом він поклявся Більш не пульсувати І в тигра не вирости знов!
Дія 2-а Ура громадяни! Виходьте гуляти.
Дія третя. З’являється пульсуючий тигр. На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. «Радіо Свобода». Київ.
Як повідомив “Форум”, влада спробує або зірвати, або перенести вибори. Так вважає директор Інституту політики Микола Томенко. Для влади це єдиний шанс утриматись на своїй лаві. Виборча ситуація нагадує народну гру в “тісну бабу”, де на один стілець - півсотні сідниць.
У зв’язку з цим “Українська правда” відзначає істероїдну фазу адмінресурних реакцій. Приклад – голова сумської обласної адміністрації Володимир Щербань. Цитата: “Не можете працювати з агітацією – розберіться в організації контр пропаганди. Не допоможе – бийте морди. Якщо не допомагає – мочіть, мочіть, мочіть!” Все це було сказано у присутності генерала Чумака – начальника обласного СБУ, та генерала Плєханова – начальника УМВС.
Тим часом, як пише “Україна Ру”, депутат Єльяшкевич з трибуни Верховної ради заявив, що в країні діє “організоване злочинне угрупування на чолі з Леонідом Кучмою”. Кінець цитати. Єльяшкевич закликав депутатів подивитися правді в очі, а не ховати свої картки для голосування.
“Кореспондент-нет” продовжує тему. Верховна Рада підтримала депутатський запит “Антимафії” що до притягнення до кримінальної відповідальності Президента Кучми. Тепер черга за Потебеньком. Його обов’язок – відкрити карну справу за ознаками злочину, у відповідності з конкретними статтями карного кодексу, а матеріали справи надати парламенту, хай сам вирішує – імпічмент чи не імпічмент.
Сайт “Нового каналу” спробував подивитись на ситуацію європейським оком. За українськими виборами мають спостерігати 400 представників з Європи. Представники вже відзначили наявність впливу адмінресурсу під час виборчої кампанії.
Тим часом, “Форум” повідомив, що понад 600 кандидатів набрехали ЦВК про свої прибутки. Хто сховав у заначку червонця, хто – сотні тисяч гривень. Ай-яй-яй, каже ЦВК і подає мікро рейтинг на тему. Лідером виявилася “Партія зелених України”.
“Міг-Ньюс” запідозрив що “у ЦВК поїхала стріха”. “У восьмий раз блок “Райдуга” знято з виборів, хоча й так зрозуміло, що нічого не зрозумілою”. Кінець інтригуючої цитати. Зрозуміло, що за цим стоїть парламентська ПЗУ, пише автор. Незрозуміло, що буде далі. Адже, через п’ять хвилин після чергового зняття, ЦВК зобов’язано розглянути питання про відновлення блоку на виборах. На це існує рішення Верховного суду. Отака загадка.
А сайт “Партії зелених України” розповідає про поїздку зеленого партєйця Конова в Херсон, до місцевих студентів. У перервах між виступами, пише сентиментальний автор, Кононов годував на херсонській набережній чайок.
Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.
“Дядько Онисько не знає англійську, Випив сивухи, в зубах “Біломор”, Йому наплювать, що дурний воронисько Вже всоте прокаркав йому: “Невер мор!” А десь за горою знов гахнув реактор, і в дядька на вусах урановий пил – Піде у вогонь человечеський фактор Й засипле реактор, щоб більш не димів. А дядько, як завжди загра на баяні, і з лісу йому відгукнеться упир: Один дядьків син на війні у Афгані, а другий літає на станції “Мир”. А дядько баян розтягає по свійськи – Він випив сивухи, в зубах “Біломор”, Йому наплювать, що дурний воронисько Вже всоте накаркав йому “Невермор!”. Це теж та таки грамота, яка пропала ще у минулому столітті в поетичному збірнику трьох геніїв: Віктора Недоступа, Семена Либоня та Юрака Позаяка. Десь в тому ж таки часі діяли різні політичні угрупування на кшталт «Слов’янського эдінства» основною метою яких було переконати нас, що «Євразія» «Ето харашо». Наскільки це «харашо», покаже час. Поки що, маємо Сергія Грабовського з його баченням Євразії.
Почнемо з політично найнейтральнішої теми – з екології. Тільки дев‘ять зі ста вагітних жінок здорові на території, де донедавна діяли російські полігони, на яких випробовувалася ядерна і хімічна зброя, повідомляє “Євразія”. Чи не правда, щось знайоме? Чернівці, Миколаїв... Донині навколо забруднень довкілля, які спричинені там доблесною Радянською і не менш доблесною українською арміями, існує запона страшних і потужних державних секретів.
Тепер про економіку. Вона в Казахстані має свої істотні відмінності від української. Бо коли в Україні аналітики вживають термін “власність президентської “сім‘ї”, то слово “сім‘я” вони беруть у лапки, оскільки йдеться не тільки, скажімо, про Віктора Пінчука, а й про наближений до тіла гаранта Конституції осіб. А от у Казахстані, за інформацією “Євразії”, президентській сім‘ї без лапок, себто зятям, дочкам, дво- і троюрідним братам і різноманітним шваграм і навіть офіційним коханкам глави держави (включно особисто з самим добродієм Назарбаєвим) належить чи не половина всіх економічних ресурсів країни. Мимоволі перехрестишся, дякуючи, що Леонід Кучма має тільки одну дочку і більше полюбляє преферанс та добрий коньяк “Геннесі”, аніж романтичні прогулянки під місяцем з особами жіночої статі.
Ще цікава деталь: якщо президенту Кучмі тільки загрожує перспектива порушення проти нього кримінальної справи в одній із західних країн, то Нурсултан Назарбаєв уже перебуває під слідством у Великій Британії у зв‘язку з підозрою в одержанні хабара розміром у 25 млн. фунтів стерлінгів. Насправді, за оцінками експертів “Євразії”, загальна сума подібних хабарів є вдесятеро більшою.
За таких умов лідер казахстанської демократичної опозиції Акежан Кажегельдин змушений переховуватися за кордоном. Як, до речі, і лідери опозиції всіх інших країн Центральної Азії. Ті, хто вчасно не втік, перебувають у в‘язниці. Мимоволі порадієш за Україну: тут за ґратами тільки пара десятків УНСОвців, суд часом ухвалює правові рішення, а президентська сім‘я не є ще власником половини країни. Сергій Грабовський
“Взимку серед ночі щось будить мене щось хапає мене за горлянку дихати не дає. Ненавиджу стіни голими темними вулицями блукаю шукаю сонця змерзлими вустами пригадую щось, чи то пісню, чи то ім”я; нема цьому назви нема цьому ради це Київ мабуть друзі мої теж не сплять це слава Богові Київ. На Подолі мене відпустило. Простіть мені. Мені Вже, їй Богу краще”. Це теж “Пропала Грамота”, Віктор Недоступ, поезія, вибух серед нічного сну... Дике бажання передати комусь естафетну паличку, продовження жаху... Павло Вольвач. “Екстрема в павутині”.
“Я йшов по Хрещатику, сірий, сутулий, І раптом почув Несподівану фразу: “Повітряна куля до Гонолулу відліта в 9 30 З Євбазу”. Усі свої роки втискався я в стіни, Я скучно мовчав, я зливався з асфальтом, але в голові своїй бачив країну, де райськії птиці співають контральтом. І от я сьогодні прорву павутину, Магічно звільнюся від тихого сказу, Сьогодні я зникну в преркрасну країну, розтанувши в небі старого Євбазу. Я вірив, я знав, що настане ця дата – Із сірого будня до Світлої мрії мене понесе Кольорово-строката повітряна куля Шизофренії”. Таким є світовідчуття Юрка Позаяка, одного з шукачів “Пропалої грамоти”. Пропала вона ще десять років тому і, поки що, не знайшлась. Факт цей досі свідчить, що з нормальними процесами в нашій країні чудес далі все у порядку. Чудеса плавно перетікають у рубрику “Графоман в Павутині”. А веде її Іван Андрусяк.
Це вже плавно перетворюється на звичку: перш ніж податися на Петрівку в пошуках потрібної книжки, мушу зануритися в Інтернет – а раптом знайду “на халяву”. Не тому, що “халява – друга натура”, але гаманець усе ж не безрозмірний. Звісно, існують авторські права, те-се, п’яте-десяте, та й читати з паперу стократ зручніше, аніж з монітора, – але “бачили очі, що скачували, жуйте, хоч повилазьте”. Тим більше, що не один я такий хитромудрий. За даними найпопулярніших пошукових систем, електронні книгозбірні вперто утримуються серед лідерів за кількістю відвідувань. Було б що викачувати.
В Рунеті, звісно, подібного добра вистачає, і місцями надзвичайно цікавого. Досить згадати бібліотеку Мошкова з геніально простою адресою lib.ru, де зачаїлися кілька тисяч назв, починаючи від дешевої попсятини і закінчуючи перекладами світової філософської класики. Крім того кожен книжковий гурман знає електронну книгозбірню філософського факультету Московського університету library.philos.msu.ru та ще низку добротних ресурсів – philosophy.ru, anthropologia.spbu.ru et cetera. Що найцікавіше – більшість із них регулярно оновлюється. До речі, там не лише російськомовні тексти. Де ви ще знайдете хороші електронні версії праць Сковороди з академічними українськими примітками? На жаль, у росіян!
В Унеті ж рідний інтелектуальний продукт, особливо філософського й гуманітарного штибу – рідкість неймовірна. Хіба що львівський філософ Тарас Возняк розмістив на сайті ji-magazine.lviv.ua журналу “Ї” низку своїх праць і перекладів з Ґадамера і Гайдеґера. А на сайті «могилянського» часопису “Дух і літера” duh-i-litera.8m.com можна знайти знаменитий словник Сергія Авєрінцева “Софія-Лоґос” та низку вкраїнських перекладів праць європейських учених. Є ще ресурс ideya.uazone.net – добірка різноманітної культурології з дещо езотеричним і не вельми науковим присмаком на кшталт колишнього журналу «Індо-Європа». Тут у розділі «філософія» красується... Дмитро Корчинський. Плюс vesna.sammit.kiev.ua. Безперечно, найцікавішим на цьому сайті є аглійсько-білорусько-польсько-російсько-український тлумачний словник. Також – невелика, але цікава бібліотечка, у якій, крім іншого, можна знайти роман Василя Кожелянка “Дефіляда в Москві”, дещо з Павла Загребельного і навіть Борхеса. На “закуску” – низка наукових праць з історії, мовознавства та політології. От тільки дизайн привабливим назвати важко.
І це – все. Наші університети воліють світити в мережі хіба переліки вступних іспитів і рекламні проспекти із замріяними фотками цнотливих дівчаток – приваблювати клієнтуру. Хто вигадав, що університети є центрами інтелектуального життя – не вірте! Праці вчених і наукові збірники видаються накладами 100 примірників і розповзаються помежи аспірантами, як мишенята. А на нечисленних гуманітарних ресурсах українського Інтернету натомість тусується виключно поезія. Але про це наступного разу.
Іван Андрусяк, спеціально для “Інтернет-майдану”.
І на завершення невеличка п’єса на три дії про пульсуючого тигра. Дія перша. Порожні вулиці міста. Ніде ні душі. Над містом пролітає аероплан, розкидає радісні листівки, гучномовець з аероплана кричить: Ура громадяни! Виходьте гуляти! Пульсуючий тигр уже більш не страшний! До розмірів стиснувся він кошеняти, Віднині він добрий і свій! Він більше не буде на шмаття нас рвати Й хлебтати гарячу ще кров, хвостом він поклявся Більш не пульсувати І в тигра не вирости знов!
Дія 2-а Ура громадяни! Виходьте гуляти.
Дія третя. З’являється пульсуючий тигр. На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. «Радіо Свобода». Київ.
