Одеса, 15 квітня 2002 – 15 квітня в Одесі було розпочато розгляд скарги кандидата на посаду міського голови Едуарда Гурвіца, який пропонує визнати недійсним рішення міськвиборчкому про результати виборів депутатів міськради та міського голови. Голова Верховного Суду України не побажав переносити розгляд скарги Гурвіца до суду іншого регіону України, а поклав цей обов’язок на голову обласного апеляційного суду.
Не дочекавшись рішення апеляційного суду Одеської області, розгляд скарги Едуарда Гурвіца було розпочато у Жовтневому районному суді Одеси. Ще напередодні у міському виборчому штабі блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” висловлювали сумнів з приводу об’єктивності судових процесів, пов’язаних з Одесою, у разі їхнього розгляду саме у причорноморському місті. Занепокоєння ці було проігноровано.
Судовий розгляд розпочато 15 квітня.
Біля приміщення Жовтневого районного суду стояла велика група активістів громадського комітету опору “За Правду” та “Щит Батьківщини”. Вони тримали гасла з вимогою скасувати сфальсифіковані, на їхню думку, вибори, проведені 31 березня 2002 року, та скандували “Наш мер – Гурвіц”. Акцію було перервано втручанням працівників правоохоронних органів, які погрожували репресіями.
Тим часом у залі суду про фізичний тиск не лише говорили, але і зробили його реальністю. Розповідає кореспондент агенції УНІАН та газети “Молодь України” в Одесі Михайло Аксанюк:
“Я став свідком того, як група адвокатів і, можливо, охоронець керівника адвокатської групи, яка захищає інтереси міськвиборчкому, брутально викинула з лавки громадянина, який змушений був підкоритися брутальній силі. За всім цим спостерігав керівник цієї адвокатської групи Марк Овруцький.
Звичайно, це дуже неприємно. Але, на мій погляд, це в стилі команди, яка нині панує в Одесі…”
Журналістові Михайлові Аксанюкові, який намагався захистити жертву нападників, прямо у залі суду погрожували “зламати пальці”. Погрози ці лунали від людини, яка ще на початку виборчих перегонів представляла у цьому ж Жовтневому райсуді інтереси кандидата на посаду міського голови Карагусова, який є палким прихильником Руслана Боделана.
І це ще не всі події, пов’язані із засобами масової інформації. Суддя категорично заборонив телеоператорам знімати перебіг судового процесу. Дозволено знімати лише початок і завершення суду.
Вердикт судді Писаря був категоричним: “Зйомку цілого судового розгляду заборонити. Судом винесено рішення. Прошу підкоритись.…”
На думку довіреної особи кандидата на посаду міського голови Едуарда Гурвіца – Едуарда Щеглова, “вже перше засідання Жовтневого суду Одеси засвідчило, що про об’єктивний розгляд справи та справедливе рішення мови бути не може.
Для проведення засідань чомусь було обрано малий зал, хоча було зрозуміло, що вони викликатимуть надзвичайно велике зацікавлення мешканців Одеси, адже воно визначає долю міста на найближчі чотири роки. Малий зал Жовтневого райсуду був переповнений, багато людей стояли на вулицях. Від незручностей небайдужим одеситам ставало погано… Тим часом зал суду на 80 відсотків заповнили штатними працівниками Жовтневої районної адміністрації Одеси…
15 квітня було відхилено і клопотання про відвід судді Писаря, який не може бути об’єктивним у розгляді цієї справи, – вважає Едуард Щеглов, – бо тоді, коли Едуард Гурвіц був міським головою, він підписав розпорядження про надання саме цьому судді квартири. І посилання на те, що таке надання обумовлене Законом, на мою думку, не витримує жодної критики. Бо ми добре знаємо, що десятки суддів роками чекають виконання вимог Закону про надання їм квартир. Цей суддя отримав квартиру, навіть узявши участь в обговоренні, яку саме квартиру йому необхідно було надати. У нього був вибір, наданий міськвиконкомом. Дивно, але це не викликало занепокоєння з боку адвокатів міської виборчої комісії…”
На думку Едуарда Щеглова, “не витримує жодної критики факт ухвалення рішення, яким заборонено роботу в залі суду працівникам телевізійних компаній. Про об’єктивність висвітлення роботи суду у мас медіа так само говорити не доводиться. В Одесі встановлено тотальну цензуру…”
Не дочекавшись рішення апеляційного суду Одеської області, розгляд скарги Едуарда Гурвіца було розпочато у Жовтневому районному суді Одеси. Ще напередодні у міському виборчому штабі блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” висловлювали сумнів з приводу об’єктивності судових процесів, пов’язаних з Одесою, у разі їхнього розгляду саме у причорноморському місті. Занепокоєння ці було проігноровано.
Судовий розгляд розпочато 15 квітня.
Біля приміщення Жовтневого районного суду стояла велика група активістів громадського комітету опору “За Правду” та “Щит Батьківщини”. Вони тримали гасла з вимогою скасувати сфальсифіковані, на їхню думку, вибори, проведені 31 березня 2002 року, та скандували “Наш мер – Гурвіц”. Акцію було перервано втручанням працівників правоохоронних органів, які погрожували репресіями.
Тим часом у залі суду про фізичний тиск не лише говорили, але і зробили його реальністю. Розповідає кореспондент агенції УНІАН та газети “Молодь України” в Одесі Михайло Аксанюк:
“Я став свідком того, як група адвокатів і, можливо, охоронець керівника адвокатської групи, яка захищає інтереси міськвиборчкому, брутально викинула з лавки громадянина, який змушений був підкоритися брутальній силі. За всім цим спостерігав керівник цієї адвокатської групи Марк Овруцький.
Звичайно, це дуже неприємно. Але, на мій погляд, це в стилі команди, яка нині панує в Одесі…”
Журналістові Михайлові Аксанюкові, який намагався захистити жертву нападників, прямо у залі суду погрожували “зламати пальці”. Погрози ці лунали від людини, яка ще на початку виборчих перегонів представляла у цьому ж Жовтневому райсуді інтереси кандидата на посаду міського голови Карагусова, який є палким прихильником Руслана Боделана.
І це ще не всі події, пов’язані із засобами масової інформації. Суддя категорично заборонив телеоператорам знімати перебіг судового процесу. Дозволено знімати лише початок і завершення суду.
Вердикт судді Писаря був категоричним: “Зйомку цілого судового розгляду заборонити. Судом винесено рішення. Прошу підкоритись.…”
На думку довіреної особи кандидата на посаду міського голови Едуарда Гурвіца – Едуарда Щеглова, “вже перше засідання Жовтневого суду Одеси засвідчило, що про об’єктивний розгляд справи та справедливе рішення мови бути не може.
Для проведення засідань чомусь було обрано малий зал, хоча було зрозуміло, що вони викликатимуть надзвичайно велике зацікавлення мешканців Одеси, адже воно визначає долю міста на найближчі чотири роки. Малий зал Жовтневого райсуду був переповнений, багато людей стояли на вулицях. Від незручностей небайдужим одеситам ставало погано… Тим часом зал суду на 80 відсотків заповнили штатними працівниками Жовтневої районної адміністрації Одеси…
15 квітня було відхилено і клопотання про відвід судді Писаря, який не може бути об’єктивним у розгляді цієї справи, – вважає Едуард Щеглов, – бо тоді, коли Едуард Гурвіц був міським головою, він підписав розпорядження про надання саме цьому судді квартири. І посилання на те, що таке надання обумовлене Законом, на мою думку, не витримує жодної критики. Бо ми добре знаємо, що десятки суддів роками чекають виконання вимог Закону про надання їм квартир. Цей суддя отримав квартиру, навіть узявши участь в обговоренні, яку саме квартиру йому необхідно було надати. У нього був вибір, наданий міськвиконкомом. Дивно, але це не викликало занепокоєння з боку адвокатів міської виборчої комісії…”
На думку Едуарда Щеглова, “не витримує жодної критики факт ухвалення рішення, яким заборонено роботу в залі суду працівникам телевізійних компаній. Про об’єктивність висвітлення роботи суду у мас медіа так само говорити не доводиться. В Одесі встановлено тотальну цензуру…”
